Неодноразово контактувала з освітніми відділами, просячи допомоги в пошуку роботи. У відповідь отримую: "Усі питання вирішують керівники навчальних закладів."

Переселенка Тетяна Качура, яка викладає англійську мову, переїхала до Брюховичів біля Львова у 2014 році. З тих пір їй не вдалося знайти стабільну роботу, і вона змушена заробляти на життя, виконуючи різні тимчасові підробітки.

Із викладачкою англійської мови з Горлівки Донецької області Тетяною Качурою я познайомилася далекого 2019 року. Тоді вона розповіла в інтерв'ю для "ВЗ", що стала жертвою шахрайства. Публікація мала назву "Хто "кришує" зеків -- телефонних шахраїв?". З усіх банківських карток ті зняли у неї близько 40 тисяч грн... До Львова пані Тетяна переїхала 2014 року. Її Горлівку на той час уже окупували росіяни.

Нещодавно до редакції "ВЗ" звернулася пані Тетяна з проханням про допомогу: вона не може знайти стабільну роботу у Львові. У своєму запиті вона поцікавилася, чи можемо підказати їй у вирішенні цієї проблеми.

Я зателефонувала до Тетяни Качури. Їй 42 роки. Навчалася у Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов. Живе у гуртожитку в Брюховичах, що неподалік Львова.

-- 2014 року на Донеччині тривала Антитерористична операція. Коли стало зрозуміло, що Горлівка буде в окупації, я одразу поїхала до Львова, -- розповідає переселенка. -- Працювала у школі у селі Бірках. Викладала англійську мову. Але це була тимчасова робота. Також працювала у двох школах у Львові, це також була тимчасова робота. Останні 2,5 року працювала офіційно у гімназії № 20 міста Дніпра. Викладала дітям англійську онлайн. Мене атестували, я отримала другу категорію. Але школа у Дніпрі повертається до очного навчання, і мене уже попередили, що, найімовірніше, скоротять. Зараз я у відпустці. Також за сумісництвом працювала деякий час у школі у прифронтовій Васильківці, але мене звільнили.

Пані Тетяна ділиться своїм досвідом: неодноразово вона зверталася до освітніх установ з проханням про підтримку в пошуку роботи, проте отримувала відповіді на кшталт: "Школи мають право на автономію. Всі рішення приймають директори".

Разом із колегами з Дніпра та Васильківки ми організували кілька телемостів з учнями, які навчаються у Львові. Представницею міста Лева стала викладачка української мови з ліцею № 18 Леся Боровець, -- зазначає Тетяна Качура. -- Наприклад, до Дня рідної мови ми провели телеміст під назвою "Схід і захід разом". У процесі діти дізналися багато цікавого про наші міста, читали вірші про Україну та рідну мову (як українською, так і англійською). Крім того, учні мали можливість поділитися своїми захопленнями.

Учні також писали листи військовим, висловлюючи їм вдячність за їхній героїзм та сміливість. Під час телемосту "Стежками великого Кобзаря" звучали вірші та поеми Тараса Шевченка як українською, так і англійською мовами. Діти докладали максимум зусиль... Було багато прямих трансляцій. Завдяки програмі Go Global учні отримали можливість спілкуватися з волонтеркою з США на ім'я Шанель. Таке спілкування дозволяє чути живу англійську мову, покращувати мовні навички та корисно проводити час.

Декілька місяців пані Тетяна перебувала на обліку в Центрі зайнятості. На жаль, постійна робота їй не була знайдена. Проте вона отримала підтримку у пошуку тимчасової зайнятості і протягом трьох років працювала в дитячих таборах для переселенців.

— Я навіть мріяла стати бібліотекарем у школі, — ділиться Тетяна Качура. — Але мені пояснили, що потрібно мати відповідну освіту. Я відвідала співбесіду з директором школи в Брюховичах. Він повідомив, що у нього вже є кандидат на посаду викладача англійської. Тож мені відмовили в працевлаштуванні. Зараз я вже настільки втратила надію знайти стабільну роботу...

Цікавлюсь, яку методику застосовує викладачка?

Так само, як і багато інших викладачів англійської мови. Чи дійсно для роботи в школі потрібні особливі знайомства та зв'язки? Нещодавно я відвідала міський Центр життєстійкості на вулиці Грінченка. Мені порадили пройти консультації у психолога та запропонували допомогу з редагуванням резюме. Проте, з пошуком роботи вони не змогли допомогти. У мене ще є деякі кошти, але вони, звичайно, не вічні.

Батьки учнів Дніпровської школи вирішили висловити свою підтримку Тетяні Качурі, написавши наступне:

"На жаль, через складну ситуацію мій син змушений навчатися в онлайн-форматі, -- поділилася своїми переживаннями мама учня з Дніпра, пані Катерина. -- Я завжди вважала, що основним у будь-якій школі є вчителі та їхній професіоналізм. Саме такою вчителькою для нас стала Тетяна Качура, викладачка англійської мови. Вона неймовірна людина, в якій відчувається щира любов до дітей. Вона - справжній ентузіаст своєї справи. Її уроки справляють велике враження на дітей. Завжди креативний підхід, телеконференції з участю учнів. Я завжди раділа, що діти, хоч і в різних містах, об'єднані спільною метою."

"Тетяна Качура -- вчителька, яка дарує дітям крила, попри власні життєві шторми, -- розповіла ще одна мама з Дніпра, пані Оксана. -- Знаєте, є вчителі, які просто викладають предмет, а є ті, які залишають слід у серці на все життя. Тетяна Леонідівна -- саме такий педагог. Вона з тих неймовірних людей, доля яких вела через важкі випробування: війна змусила її залишити рідну Горлівку, починати все з нуля на Львівщині...

Інша людина могла б зламатися, але Тетяна Леонідівна знайшла своє спасіння в любові до дітей та своїй професії. Це енергійна, сучасна та надзвичайно обдарована жінка. На її заняттях не буває нудного "зубріння" — учні співають, дискутують, грають у мовні ігри, вчаться вільно мислити та спілкуватися. Вона вміє зацікавити навіть тих, хто раніше не проявляв бажання вчитися.

Тетяна Леонідівна — це не лише висококваліфікований фахівець, а й особистість з безмежно добрим серцем і непохитним характером. Будь-яка школа, яка прийме її у свою команду, отримає не просто вчителя, а справжній діамант і надійну підтримку для своїх учнів.