Жахливий старт Костюка, Шахтарю бракує лідерів, Полісся наближається. Підсумки 14-го туру УПЛ.

Як кажуть: останнє слово залишається у пам'яті. Тож чи можуть захоплюючі матчі понеділка затінити розчарування від 75% шляху? Насправді це лише частково правда. Поєдинки Шахтаря і Динамо, безумовно, викликали чимало емоцій, але це лише підкреслило бажання написати в огляді "Ніколи не дивіться УПЛ", і не більше.

Категорично неправильно оцінювати ситуацію, стверджуючи, що "зіграли лише один матч". Призначення виконувача обов'язків має на меті забезпечити миттєвий імпульс у команді. У випадку з тренером молодіжної команди це, по суті, передбачає надії на приховані можливості клубу та особливі знання наставника про ці ресурси. Шовковського часто критикують, але варто згадати, що в період його роботи на цій посаді він здобув перемогу в Кривому Розі, обігравши "Кривбас", який тоді виглядав значно сильнішим суперником.

У Костюка стартовий склад складався так, ніби ніяких змін і не було. Тимчик, Волошин, Михайленко, Кабаєв та навіть Нещерет — усі, хто отримав найбільшу порцію критики, залишилися в команді. Редушко, звісно, дебютував з асистом, але він з’явився на полі при рахунку 0:2 у домашньому матчі проти Полтави. Аутсайдер, який, незважаючи на цю перемогу, не зміг піднятися вище з останнього місця. Можливо, Редушко і за Шовковського вийшов би на поле — не кажучи вже про те, що для нього такі ситуації, як 0:2 з аутсайдерами, траплялися вкрай рідко.

Кризова ситуація продовжується: "Динамо" зазнало четвертої поспіль поразки в українських чемпіонатах, тоді як до осені 2025 року навіть серії з трьох невдач були для них чимось немислимим. Безумовно, кияни створили кілька небезпечних моментів біля воріт полтавців, і варто відзначити, що воротар суперника заслуговує на похвалу. Але давайте зрозуміємо, про які масштаби йдеться.

Ніхто з тих, хто здобув перемогу у понеділок на матчі з "Динамо", не був навіть у резервному списку команди на літо. Володимир Одарюк, безумовно, залишив слід в історії українського футболу, здобувши виїзні перемоги над великим клубом з двома різними аутсайдерами (в 2023 році він приніс перемогу для Інгульця), але загалом його кар'єра пов’язана саме з такими клубами.

Динамо демонструє занадто слабку гру в захисті, щоб можна було впевнено говорити про дострокові перемоги над будь-якими суперниками. Ще один фатальний момент з Полтавою стався після розіграшу кутового, але зверніть увагу на перший гол. Скільки єдиноборств програли гравці Динамо після виведення м'яча воротарем? Чому дозволили супернику так легко розіграти м'яч? Новий тренер команди не зміг навіть налаштувати футболістів на боротьбу – це суттєво знижує його шанси на успіх.

У цій ситуації Шахтар втрачає очки, але при цьому продовжує збільшувати відстань від Динамо. Важливо зазначити: традиційний аргумент наших "грандів" щодо важких поїздок цього разу не має підстав. Так, Шахтару знадобилося 11 годин, щоб дістатися з Ірландії до Львова, але його супернику знадобилося 12 годин, щоб доїхати з Кривого Рогу! Ось такі курйози логістики в умовах війни.

Таким чином, у четвер на полі зійдеться лише Шахтар, але кількість футболістів, які взяли участь у обох зустрічах, виявилася дуже невеликою. Лише чотири гравці — Фесюн, Бондар, Матвієнко та Невертон — виходили в стартовому складі як у четвер, так і в неділю. Варто зазначити, що Матвієнко нещодавно був у запасі, а Невертон разом із Фесюном часто залишаються на лавці, тому скарги на втому виглядають дещо дивно.

Швидше навпаки: може, проблема саме в тому, що немає людей, без яких неможливо уявити сучасний Шахтар? Останніх таких "гірники" продали в Бенфіку і Фулгем. Бондаренко не може розкритися як топ, багато бразильців грають ще більш нестабільно, та й сам Туран глушить появу нових лідерів. Еліас зіграв відмінний матч в Ірландії, але сьогодні був запасним.

У результаті Кривбас, безсумнівно, має шкодувати про те, що не здобув перемогу, оскільки, на мою думку, команда занадто занурилася в захист. Шахтар знову демонстрував проблеми у своїй обороні (згадайте про дії Марлона Гомеса під час першого голу), і можливість розвинути успіх була реальна, як це показав ЛНЗ. Проте, залишаючись в основному на своїй половині, криворіжці лише збільшували шанси для суперника. Ще й могли зазнати поразки: на останніх хвилинах Маханьков продемонстрував вражаючий сейв.

Проте, так чи інакше, відрив Шахтаря від Динамо лише зростає - і в мене є відчуття, що 1 грудня стане важливою датою для Срни та всього керівництва клубу. Це ілюструє основну проблему нашого футболу: у нас фактично ліга двох команд, і коли один з грандів опиняється на дні, інший просто доходить до перемоги. У цьому контексті хотілося б, щоб безславна серія з 33 сезонів, коли лише Шахтар і Динамо стають чемпіонами, була перервана - будь-якою командою, наприклад, ЛНЗ чи Полісся. Це, безумовно, могло б збурити основних "гравців" у нашій лізі.

На тлі цього все більш вигідно виглядає внутрішнє суперництво гравців у Житомирі. Гуцуляк провів чудовий матч, забив Зорі переможний гол, це логічно для лідера збірної, але це його перший м'яч у чемпіонаті! Він і в основі вийшов лише п'ятий раз (один раз із попередніх чотирьох був із заміною в перерві) - а так, він часто опиняється в запасі, "під" Велетнем.

На вістрі у Полісся конкурують Гайдучик і Філіппов, на флангах - Брагару, Назаренко, Гуцуляк і Велетень. Проти Зорі Ротань спробував Брагару змістити в центр - і Гуцуляк забив з пасу Велетня, а Назаренко забив другий як "джокер". Якщо відзначити, що Полісся ще й пропустило в останніх 10 матчах тільки від Вереса за рахунку 4:0, складно уявити, що завадить Ротаню і Ко нав'язати боротьбу таким грандам.

Тепер давайте звернемося до простих гравців. З одного боку, звичайно, хочеться побачити нові обличчя на п'єдесталі з золотими медалями, але події п'ятниці, суботи та неділі насправді змусили замислитися про те, наскільки обмежені наші команди. Перші п'ять матчів принесли лише два (!!!) голи, обидва забиті дуже слабким суперником. А в іншому, окрім боротьби та фолів, 90% українських футболістів не здатні запропонувати нічого більше.

До речі, українські тренери придумали нову відмазку. І Шандрук, і Антоненко, даючи коментарі після нульових нічиїх, одне й те саме слово вимовляли частіше за будь-які інші. "Дербі!". Ну так, легендарні дербі Київщини між Оболонню і Колосом - і Західної України, між Вересом і Карпатами. Усі весь сезон чекали цих легендарних протистоянь.

Я розумію, що команди дійсно мають близькі стосунки одна з одною, і в пошуках мотивації часто звертаються до боротьби за звання найкращої в регіоні. Але чому термін "дербі" став виправданням для безідейної гри в атаці та безперервного фізичного контакту? Наприклад, Оболонь і Колос встановили рекорд сезону, зафіксувавши 44 порушення. Чомусь матчі Реала з Барселоною не закінчуються з рахунком 0:0 і лише з півтора небезпечними моментами, а Ювентус із Інтером нещодавно продемонстрували яскравий футбол, зігравши внічию 4:4.

Навіть якщо не заглиблюватися в такі далекі порівняння, матчі між Динамо та Шахтарем, Динамо та Карпатами, а також Шахтарем і Карпатами цього сезону були надзвичайно яскравими. Можу припустити, що суперництво між цими командами буде ще більш напруженим, ніж знаменитий поєдинок Оболоні з Колосом.

Адже це навіть на катеначчо не спишеш: перші ж єврокубки показують, як далеко нашим командам, навіть кращим з 16, до по-справжньому високих стандартів оборони. З атакою, як правило, все ще непогано - всі можливі КуПСи, Санта-Коломи, Партизани, Маккабі та Пафоси декласують саме наші оборони.

Україна, мабуть, остання країна у світі, де досі вважається, що шість захисників, які грають разом з одним форвардом, демонструють добру оборонну гру. У Європі ж, де навіть маловідомі гравці шукають можливості для атаки, наших футбольних діячів дивує, що не завжди потрібно мати команду вартістю 100 мільйонів євро, щоб грати агресивно. А з точки зору видовищності, це зовсім інша проблема. Вважаю, що навіть працівники УПЛ ТБ в п’ятницю, суботу та неділю в глибині душі не могли зрозуміти, чому такий продукт заслуговує на таку високу якість виробництва.

У всьому, починаючи з неймінгу. Можна було посміхнутися, згадавши продукцію однойменної компанії, але зараз без жодних асоціацій гороху і Вереса можна сказати, що пост номер один рівняни посилили чудово.

Літній сезон ознаменував завершення кар'єри Богдана Когута — колишнього капітана та одного з ключових ветеранів клубу, який до останнього боровся за кожну хвилину на полі. У складі команди залишився голкіпер збірної Молдови Кожухар, проте про нього мало хто згадує, оскільки влітку до Колоса приєднався Горох, який іноді самотужки забезпечує команді важливі очки.

З Карпатами Верес грав "просто" слабкіше. У матчі із Зорею (0:0) він виконав більше сейвів, ніж воротарі на деяких тренуваннях. Шість матчів на нуль, зокрема, наприклад, у Черкасах - це величезний буст для Вереса в перегонах за щось хороше. Фактично, Верес успішно грає в обороні, не маючи для цього жодних передумов.

Шандрук узагалі хороший у тому, щоб реанімувати гравця, який іде по похилій. Горох раніше був не потрібен Колосу (Колосу, який зовсім недавно продав Фесюна!), Кожухар - Карпатам, які весь минулий сезон страждали з воротарями.

Сміян був глибоко резервним захисником Зорі, яка демонструє середні результати в обороні. Владислав Шарай протягом багатьох років мандрував між Першою та Другою лігою, а також перебував на самісінькому дні УПЛ, граючи за Інгулець. Багато гравців у Вересі ще пам'ятають часи Першої ліги. Тренер Вереса відзначається здатністю розкривати потенціал гравців, які згодом стають затребуваними в інших командах: варто згадати, що один із найкращих бомбардирів УПЛ, Гайдучик, до переходу в Полісся виступав за Верес.

Ось тільки в самому Вересі навряд чи зможе стати справжнім бомбардиром хоч хтось. Руслан Степанюк рік тому приїжджав до Рівного, як зірка, аж до оплати його зарплати сторонніми інвесторами, але забив лише 4 голи за сезон і вирішив призупинити кар'єру.

Безвідносно Степанюка: в нинішній УПЛ складно заявити про себе будь-якому форварду. Одним із небагатьох винятків можна назвати Проспера Оба, який до семи голів у поточному чемпіонаті додав уже три гольові передачі.

Розхвалювати будь-яку амбітну команду за домашні 1:0 з Кудрівкою нерозумно (новачок із села поки що не набрав на виїзді жодного очка), тож поки що просто відзначимо багатофункціональність головної зірки Черкас. Під час контратаки нігерієць втік від безлічі захисників, отримав пас від Яшарі - і фактично вклав м'яч у ногу Ассінору.

Олександрія провела 14 матчів у нинішньому сезоні, заробивши всього десять очок. Цікаво, що на такій же стадії минулого року у команди було 36 очок, включаючи одинадцять перемог і три нічиї. Якщо не враховувати різні випадки з розформуваннями та зняттями з турнірів (хоча навіть команди, як Металіст і Дніпро, не зазнали такого різкого падіння), Олександрія може стати претендентом на антирекорд в історії футболу.

Взагалі кажучи, порівнювати Олександрію в цих двох сезонах досить дивно: відсутні не лише Ротань, Безерра і Мартинюк, а й практично всі ключові гравці з попереднього складу. Так, команда дійсно була сформована з нуля, і Ротань також зіштовхнувся з труднощами на старті в "Ніці", але тренер мав би продемонструвати хоч якісь результати за ці пів року. Натомість, у Нестеренка, на середині сезону, можна спостерігати лише жахливу гру в обороні та все більш невдалу атаку.

На початку сезону команда демонструвала різні результати: погані матчі чергувалися з вдалими. Чотири голи, які ЛНЗ пропустив у грі з "Ніцею", стали нормою для черкащан на десять ігор; за нічию з Динамо на шостому турі їх ще хвалили. Проте, важливо зазначити, що з того часу ЛНЗ зробив висновки та підвищив свій рівень, в той час як Олександрія, на жаль, переживає період деградації.

Рух здобув лише один із багатьох дарунків, які пропонує оборона, і взяв три очки - у Федика, що зовсім нещодавно опинився в зоні вильоту, тепер із двома перемогами поспіль. Легіонери явно краще розуміють його погляди. Хоча гри, в яких Олександрія є аутсайдером, приносять задоволення, вирішальні домашні поєдинки проти Епіцентру та Руху завершилися однаковим суворим рахунком 0:1.

Коли противник дійсно ставить за мету стримати всіх цих монархів і хусейнів, він успішно виконує це завдання. Склад не вражає? Не зовсім так: ті ж Полтава з Кудрівкою навіть не можуть мріяти про таке підсилення...

Ще на минулому тижні з'явилися чутки про можливе зимове звільнення Нестеренка та повернення Володимира Шарана до основного складу команди, оскільки наразі він працює з дублем. Хоча ці інсайди були швидко спростовані, навіть якщо вони не мали під собою жодних підстав, такий розвиток подій виглядає цілком логічним для клубу. Шаран, який вже приводив Олександрію до бронзових медалей, напевно, не дозволить своїй команді мати проблеми в обороні.

Досвідчені гравці в карти стверджують, що коли удача відвертається, варто змінити обстановку. Команда "Епіцентр" успішно виступала восени, але лише у виїзних матчах: на домашньому полі підопічні Нагорняка досі не здобули жодного очка. Що стосується "дому", то його важко назвати таким: клуб не має можливості грати в Кам'янець-Подільському, а раніше виступав у Тернополі.