Крізь полум'я та втрати: "Шквал" відобразив десятиріччя боротьби у світлинах.

Бойовому підрозділу 7-го прикордонного Карпатського загону "Шквал" - 10 років. Його заснували в травні 2015 року, відтоді його бійці виконували завдання на Сході України.

Щоб відзначити свою річницю, прикордонники організували фотопроєкт, в якому зібрали найзначніші фотографії їхньої участі у захисті країни. Про історії військових, які не потрапили в об'єктив, розповість наш журналіст Роман Гаврилів.

Синергія, битви, повсякденність, релаксація. На цих знімках — десятиліття існування підрозділу "Шквал". На одному з фото зображені троє військових, які стоять поруч із порваним прапором Державної прикордонної служби. Цей прапор належить солдату, чия історія залишилася поза межами цього моменту.

Цей стяг супроводжував мене протягом тривалого часу. Я пережив під авіаційним обстрілом разом із ним.

Прикордонник Денис Бульбанюк завжди носив прапор Державної прикордонної служби України в своєму бронежилеті. Він не розлучався з ним навіть під час чергового наступу російських військ на Харківщину. Неподалік від Вовчанська на позицію українських військових впав двохсоткілограмовий снаряд КАБ.

Денис Бульбанюк — військовий, який служить у складі 7-го прикордонного загону "Шквал" Карпатського регіону.

Була дерев'яна будівля, стіни повністю рознесло. Я залишився під завалами, відчув, що я стікаю кров'ю, і часу в мене не дуже багато, але все-таки відчув, що маю сили боротися.

Денису вдалося вирватися з пастки. Наступну допомогу йому надали товариші по службі та парамедики. У військового виявили відкриту черепно-мозкову травму, а уламки завдали йому серйозних ушкоджень.

Денис Бульбанюк — військовий, який служить у складі 7-го прикордонного загону "Шквал" Карпатського регіону.

Сам не знаю, як так все сталося, що я вижив, але мені допомогли. Перш за все те, що я постарався, але найбільше - це лікарі, які мені тоді допомогли.

Прапор, який виявили під уламками, передали командирові. Цю важливу мить зафіксували на фото. Однак Денис може розглянути знімок лише через окуляри, адже внаслідок серйозної контузії його праве око майже не бачить. Незважаючи на травму, він продовжує виконувати свої обов'язки на службі.

Прапор Державної прикордонної служби має певні ушкодження, але він все ще продовжує майоріти... Аналогічно і я. У мене є свої недоліки, але я не зупиняюся на шляху служби.

Інший знімок був зроблений під час ротації з Вовчанська, на ньому зображений військовослужбовець Віталій Бех.

Я знаходжусь ось тут. Це загальна світлина з нагородження військовослужбовців після нашого відрядження з населеного пункту Вовчанськ.

Напередодні виставки Віталій вперше відчув радість батьківства — у нього народився син. Тому зараз він у відпустці. Як член команди "Шквал", він відповідає за управління розвідувальними та ударними дронами. Віталій зазначає, що протягом трьох років війна зазнала суттєвих змін.

Віталій Бех, член військового контингенту 7-го прикордонного загону "Шквал" у Карпатах.

Усе змінилося дуже протилежно. Якщо на початках виконувались завдання людським ресурсом, зараз усе переходить до інновацій, технологій. І більшість завдань виконуються з допомогою безпілотних систем.

Світлин із прикордонницею Юлією Матис не існує. Проте жінка вирішила поділитися своєю історією. Її чоловік служив у підрозділі "Шквал" і загинув у бою поблизу Бахмута у 2023 році.

Юлія Матис, військова з 7-го прикордонного загону "Шквал" Карпатського регіону.

Я намагалася переконати чоловіка не їхати, сподіваючись, що він змінить своє рішення. Але він наполягав, щоб я не зупиняла його, адже був впевнений, що все одно зробить те, що задумав. Саме такого стійкого та мужнього чоловіка я хочу бачити прикладом для свого сина, адже він є справжньою опорою і натхненням для нас обох.

Після невдачі Юлія прийняла рішення: вона також приєднається до лав.

Юлія Матис, військова з 7-го прикордонного загону "Шквал" Карпатського регіону.

Служба підтримки стала для мене справжнім порятунком. Коли в нашій родині трапилася трагедія, мені було надзвичайно важко впоратися зі своїми емоціями і контролювати їх. Тепер я почуваюся більш сильною, адже усвідомила, що не одна — у мене є син, якого потрібно виховувати, і я повинна бути для нього опорою.

На виставці фотографій представлено лише 35 знімків, які були створені за весь період існування підрозділу. У одній з галерей Львова ці роботи можна буде оглянути ще протягом тижня.