LEGO, Стус і нічні ідеї: як 14-річний Олесь "воскресив" фільм, який спонукає іноземців шукати інформацію про поета.

Мрія, яку прагнеться поділитися з усім світом.

Згадайте себе у 14. Хтось годинами грав у FIFA чи Need for Speed, хтось малював у Paint або робив перші відео на кнопковий телефон - той самий, що ледь ловив фокус і записував 15 секунд без звуку. Ми мріяли про новий диск з іграми чи комп'ютер із нормальним інтернетом. Точно не про фільми, творчість чи штучний інтелект.

Сьогодні 14-річний хлопець з Львова Олесь Ворона використовує звичайні дитячі кубики LEGO, щоб створити короткометражну анімацію тривалістю п’ять хвилин, присвячену Василю Стусу — людині, яка не піддалася тиску радянської влади.

Понад чотири тисячі кадрів, чотири місяці фільмування, жодної студії - лише лампа, фотоапарат і звичайна кімната, під ліжком якої лежать коробки з розсортованими фігурками.

В інтерв'ю для LIGA.net Олесь поділився історією створення фільму "Human", який виник у результаті спонтанного натхнення вночі. Він також розкрив, яку суму було витрачено на виробництво, а також розповів про реакцію закордонних глядачів після прем'єри.

Вдень 14-річний Олесь Ворона з Львова є звичайним учнем, що захоплюється історією, фотографією та карате. Проте вночі він перетворюється на творця, який втілює історичні події в фігурках LEGO, використовуючи конструктор як засіб для збереження пам'яті.

Результат - вражаючий п'ятихвилинний фільм "Human. Stus", що розповідає про непереможну людину. У цьому творі використано більше 4000 кадрів, знято сотні годин матеріалу, а також вірші, які були перекладені вручну. Голос, що супроводжує фільм, звучить англійською завдяки технологіям штучного інтелекту.

Натхнення спалахнуло в темряві ночі: молодий чоловік натрапив на вірш свого улюбленого поета Василя Стуса "За роком рік росте твоя тюрма" і в його уяві почали виникати образи майбутнього фільму. Після цього йому було важко заснути, адже думки не давали спокою.

"Я працював майже щодня. Спочатку необхідно вигадати сцену, після чого слід збудувати її з нуля, налаштувати освітлення, і лише потім розпочати зйомку. В ідеалі, на це потрібно близько двох годин. Але не завжди все проходить гладко — іноді я можу витратити половину дня лише на налаштування світла. І це ще без урахування самої побудови сцени, яка потребує хорошого креативного підходу, а також зйомки, що займає щонайменше пів години. У найнапруженіші дні мені вдається зробити лише два кадри, незалежно від їхньої складності. Весь цей процес тримається на одній основі — вірі в те, що я роблю це не марно", — зазначає він.

Олесь ділиться, що на всі витрати та техніку для реалізації анімаційного фільму "Human" Стуса він не витратив більше ніж 10 000 грн. Для нього найважливішим було втілення своєї концепції в життя.

Коли Олесь вимовляє слово "студія", на думку спадає знімальний майданчик з яскравими лампами та полицями, що виблискують фігурками. Насправді ж усе виглядає значно простіше: це просто кімната, стіл і кілька коробок з конструкторами.

"Деталі LEGO у мене розсортовані у коробочки, які заховані під ліжком або в шафі. Тому якихось "суперкрутих" шафок у мене немає. В мене звичайна кімната зі столом", - каже Олесь.

Він зазначає, що ідеї часто відвідують його в нічний час, але справжнє чудо розпочинається з ранку.

"Це трапляється досить часто. Головне – не втратити ідею і вранці оцінити її з холодною головою. Адже у стані ейфорії можна зробити багато необдуманих вчинків," - з усмішкою говорить він.

Олесь трудився над фільмом майже щоденно, з ранку до пізньої ночі.

Я дотримуюсь жорсткої дисципліни. Якщо я вирішив, що сьогодні зніму певну кількість секунд фільму, то обов'язково виконаю це, незважаючи на незначні труднощі.

У своєму кіно Олесь згадує не лише Стуса, а й Аллу Горську, Івана Світличного та Василя Симоненка. Для 14-річного підлітка ці імена стають чимось більшим, ніж просто рядками з навчального матеріалу:

"Вони створювали основи української незалежності в найскладніші та найнебезпечніші часи. Незважаючи на всі ризики, їхня боротьба не припинялася. Це може слугувати джерелом натхнення для сучасних українців."

Кожен кадр він робив так, "щоб його можна було б повісити на стіну". Але найскладніше - не техніка, а емоція:

"Щоб впевнитись, що сцена дійсно передає радість, я повинен сам відчути це почуття. Те ж саме стосується суму і болю. Саме тому на створення фільму я витратив безліч своїх емоцій, які переживав знову і знову," - зазначає він.

Найемоційніший момент - фінал.

"Стуса вбивають. Один із дисидентів говорить: 'Мене вбили. І ми станемо наступними'. Вони існували в постійному страху, що їхнє життя може обірватися в будь-який момент. Я прагнув донести цю емоцію."

Олесь ділиться, що через кіно прагнув ознайомити іноземців з українським поетом, якого радянська система намагалася знищити, але не змогла цього зробити.

Я отримав безліч відгуків від іноземців, і це була найбільш приємна реакція, на яку я лише міг сподіватися:

Коли 14-річний школяр зі Львова говорить про своє покоління, він не ідеалізує його, але й не применшує:

"Моє покоління здатне ділитися історією більш яскраво, ніж це можуть зробити підручники. Проте, підручники також мають своє значення - вони закладають фундамент. Історія потребує емоційності: як у випадку з вражаючими подіями, що трапилися з вами вчора ввечері, так і в розповідях про видатних українців. Але справжні почуття не зможе передати ані штучний інтелект, ані книга - тільки людина, яка надихає і вміє говорити."

Коли ми запитали хлопця, що б він вчинив, якби представники LEGO звернулися до нього зі словами: "Ми бажаємо створити щось спільно", Олесь усміхнувся:

"Мабуть, мова йде про Україну. Не можу точно сказати, про що йдеться – можливо, про щось відзначене героїзмом і сповнене натхнення."

Його бажання є водночас простим і величним:

"Для того щоб люди усвідомлювали свою історію, гордилися нею та уникали помилок, які були в минулому."

Наприкінці розмови я поцікавилася: кому б він показав свій фільм, якби міг - лише одній людині.

"Крім Стуса, я хотів би поділитися цим зі своїми батьками, аби вони змогли оцінити плоди своїх зусиль."