Люди прямують до "Хартії". Сергій Жадан розповідає про військову службу, життя в прифронтовому Харкові та моменти, що залишаються для творчості.

Сергій Жадан. Зображення: facebook/PEN Ukraine/Roman Baluk.

"Розуміти минуле – це основа. Створювати майбутнє – це ПРАВО."

Зараз Сергій Жадан є солдатом "Хартії". Чи займаєтеся ви там письменницькою діяльністю?

Ні, такої посади не існує. Проте є посада фахівця з комунікацій у відділі військово-цивільного спілкування та інформаційної підтримки штабу.

Комунікаційник у них дуже крутий. Тому що я їду по Києву і бачу борд: "Розуміти минуле – це основа. Створювати майбутнє – це ПРАВО.". Це ви придумали?

Цю ідею розробила наша команда. Ми маємо серйозний колектив, який активно працює над тим, щоб про нашу бригаду дізналися всі, і щоб у нас було все необхідне. Адже, коли в бригаді є всі ресурси, наші бійці отримують належне забезпечення та захист. Таким чином, ми є тією непомітною силою, яка, хоч і не завжди на поверхні, приносить значну користь нашій команді.

У соціальних мережах часто виникає відчуття песимізму, зокрема висловлюється думка, що "вони вже надто популярні". Яка ваша точка зору на цю ситуацію зсередини?

"Хартія" цілий рік від початку повторного наступу росіян на Харківському напрямку тримає цей напрямок. Ми там перебуваємо в районі Липця, і не просто стоїмо, а просуваємося вперед. Сьогодні мало де на фронті українське військо рухається вперед. А ми рухаємося. Це не прориви і не потужні атаки, але щоденна копітка робота наших бійців. Маємо позиційну війну, дуже криваву і жорстоку, яка нагадує десь трохи Першу світову війну.

Однак ця війна є особливою, адже її межі практично відсутні. Фронтова лінія розмита, і противник атакує на всій території України.

Безперечно, є відмінності. Але великі глобальні війни багато в чому подібні. Це лінія фронту, яка то рухається, то застигає, постійна загроженість. У Другій світовій також бомбили на різних напрямках тилові міста. А Харків тепер -- місто не просто прикордонне, а й прифронтове. Це фортеця, східний форпост країни, який тримає оборону і закриває собою велику територію.

Зображення: Facebook-сторінка 13-ї Бригади Національної гвардії України "Хартія"

"Ми маємо чимало креативних ідей."

Чи приходять до вашого підрозділу нові люди? Які слова ви їм промовляєте? Адже кожен, хто виступає від імені свого підрозділу в нашому ефірі, запрошує приєднатися до його команди.

До нас йдуть люди. Нам це дуже приємно і для нас це велика честь, що й українці, й іноземні громадяни обирають саме "Хартію". Це великий аванс довіри. У "Хартії" до бійців ставляться з повагою. У нас поняття поваги та гідності -- це не просто абстрактні слова, це ті речі, якими керуються наші командири. І багато бійців, які перейшли до нас з інших підрозділів, у "Хартії" почуваються справді на своєму місці, відчувають повагу і братерство. Ми намагаємося вибудовувати таку горизонтальну систему, де бійці є частиною чогось великого, вони не просто рекрутинговий матеріал, а особистості, які роблять дуже важливу і небезпечну роботу, але з тим, щоб завершити цю роботу перемогою, повернутися додому і далі займатися тим, чим вони займалися до війни.

Звісно, якщо проаналізувати, то можна знайти якісь недоліки і в нашій бригаді. Це залежить від того, що ми хочемо знайти. У кожної людини може бути різний настрій, вона може бути виснажена і роздратована. Але коли я кажу про гідність і повагу, то маю на увазі риси і стандарти, на які ми орієнтуємося та яких хочемо досягти у своїй бригаді. Щось у нас виходить, а щось не виходить, але в цілому ми доволі відкриті до критики і зауважень. Намагаємося не ховатися і бути відвертими.

Ви дійсно здобули значну популярність, навіть існує радіостанція "Хартія".

Існує радіо, активні сторінки, а пресслужба функціонує. Сьогодні медійна присутність є надзвичайно важливою. Створення власної радіостанції не є надто складним або витратним процесом. Головне — це зрозуміти бачення команди та мати бажання діяти. Наша бригада має чимало креативних особистостей. Взагалі, до Збройних Сил України приєдналося багато людей з медіа та культурних галузей. Дехто на передовій, інші — в тилу, як, наприклад, я. Проте всі вони працюють разом заради спільної мети і майбутнього.

"У часи війни мешканці Харкова продовжують підтримувати культурну активність, не дозволяючи їй зупинитися."

Чи повинні всі працівники радіо "Хартія" бути фізично присутніми в Харкові? Поділіться своїми думками про сучасний Харків.

Так, звісно, ми в Харкові. Сьогодні у Харкові живе десь 1 млн 300 тисяч людей. У нас дуже контрастна реальність. З одного боку, понад 200 тисяч -- це переміщені особи, тобто українці з прифронтових територій Харківської області, Донеччини, Луганщини та з окупованих територій. Але більшість -- це харків'яни, які від початку війни залишаються у місті. Хтось виїжджав і повернувся. Багато військових, тому що Харків тримає оборону і закриває собою сусідні області -- Дніпропетровську і Полтавську. Велика кількість молоді та всього цікавого. А з другого боку, місто сильно побите і травмоване. У нас не працюють театри і концертні зали, зруйновано Палац спорту. Але, тим не менш, відбуваються культурні заходи у захищених просторах. Після війни це буде дуже цікавою темою для дослідження: як в умовах війни, постійної загроженості харків'яни не давали перерватися нитці культурного життя, як вони збиралися і робили вистави, фестивалі, концерти тощо.

"Часто спілкуємося з підлітками та молодими людьми, адже майбутнє закладається саме тепер."

Ми плавно підійшли до "Хартія-Хаб". Уже з'явився такий портал і в Києві, а два попередні показали свою ефективність.

Ефективність наших дій ще попереду, адже наразі ми тільки починаємо цю ініціативу. Це діяльність нашої комунікаційної команди, і для нас надзвичайно важливо підтримувати зв'язки з громадами, місцевими органами влади в різних регіонах, бізнесовими та медійними спільнотами, а особливо – з молодіжними групами. Ми активно взаємодіємо з дітьми та молоддю, маємо стратегічне партнерство з "Пластом", а також з кадетами профільних навчальних закладів і університетів Національної гвардії та Збройних сил України. Адже молоде покоління – це наше майбутнє, яке формується вже сьогодні.

А що робити з тією молоддю, яка ведеться на зрадницькі гроші, підпалює автомобілі військових?

Такі речі є і в Харкові, на превеликий жаль. Але ж ми розуміємо, що війна ведеться не за шматки території, а за наші голови, серця та свідомість. Відповідно, нам треба перехоплювати ініціативу у нашого ворога, який дуже підступний та наполегливий у бажанні нас знищити. Тому з молоддю треба працювати. Чим більше їх залучимо ми, тим менше шансів, що їх залучить наш ворог. Наша бригада зараз масштабувалася до корпусу, а наші хаби є однією зі складових цієї роботи. Ми відкрили хаби у Львові та Франківську, а зараз у Києві на вулиці Шота Руставелі. Найближчим часом відкриваємо у Кривому Розі та в інших містах.

Корпус складається з понад 30 тисяч воїнів, які представляють різні куточки України. Тому для нас надзвичайно важливо підтримувати зв'язок із громадами, з яких вони мобілізувалися, спілкуватися з їхніми сім'ями та колишніми колегами. Це дозволяє бійцям відчувати, що поки вони захищають нашу країну, їхні рідні не залишаються без уваги, і їм надається необхідна допомога. У разі, якщо, не дай Бог, військовий отримує поранення, він знає, що не залишиться самотнім і не опиниться на вулиці. Ми прагнемо створити спільноту однодумців, людей, об'єднаних спільними цінностями та цілями.

"На творчість зараз майже немає часу, але..."

Розкажіть про себе як військовослужбовця.

17 травня минулого року частина "собак"-музикантів нашого колективу вирушила на мобілізацію. Ми одразу приєдналися до "Хартії", адже значною мірою були причетні до її створення; я, зокрема, придумав цю назву. Від 2022 року ми постійно підтримували бригаду у якості волонтерів. Наразі для нас абсолютно неприйнятно, щоб боєць приходив до бригади, а потім потрапляв на позиції без належної підготовки. Мої особисті обов'язки як військовослужбовця, звичайно, істотно змінилися. У мене є свої функції та завдання, які я виконую на сьогоднішній день.

Чи є в даний момент можливість займатися творчістю?

На жаль, зараз немає можливості займатися творчістю, якщо бути відвертим. Часу майже не залишається. Але ми змогли домовитися з командуванням про проведення кількох концертів. Спільно з Першою приватною броварнею організовуємо тур під назвою "Нескорені", мета якого — зібрати кошти для нашої бригади та налагодити спілкування з громадами. Ці виступи пройдуть у різних містах, де будуть присутні представники місцевої влади та бізнесу. Таким чином, це також стане частиною нашої комунікаційної стратегії.

Мене надзвичайно радує спостерігати за тим, як формується наша команда, тепер уже відома як "Хартія". До нас приєднуються багато цікавих особистостей, які мають чітке уявлення про свої цілі, а також власні переконання і принципи, що гармонійно поєднуються з основами нашої бригади. Нещодавно до нас долучився Юрій Бутусов, а раніше – Юлія Паєвська, відома як "Тайра". Люди прагнуть працювати і створювати користь, усвідомлюючи, що в нашому середовищі вони зможуть проявити свою ефективність.

Ви стверджуєте, що ваша команда має все необхідне. Чи справді повинно бути так, що в різних підрозділах забезпечення варіюється?

Так не повинно бути. Армія повинна отримувати необхідне забезпечення в повному обсязі. Я не ставлю в опозицію свою бригаду іншим підрозділам. Ми піклуємось про всіх воїнів, але оскільки я служу в "Хартії", у мене немає можливості підтримувати інші підрозділи. Це моя робота, моя сім'я, моє оточення, яким я займаюсь. Безумовно, існує різниця в забезпеченні між бригадами та різні підходи командирів до цього питання. Але давати оцінки чи рекомендації — не в моїх повноваженнях. Війна є неймовірно витратною справою, і коли усвідомлюєш, які величезні кошти витрачаються на те, щоб просто вистояти, і як ці ресурси можна було б використати для створення чогось значущого, це викликає смуток.

3333 -- інформаційний центр "Хартії"

Як же знайти бригаду "Хартія"?

Це надзвичайно просто. Ви можете зателефонувати за номером 3333 — це наш інформаційний центр, де вам нададуть усі необхідні консультації та відомості. Також у нас є сторінки в соціальних мережах, а працює й "Хартія-Хаб", зокрема в Києві. Це місце стане інформаційним, рекрутинговим, освітнім та культурним центром, справжнім посольством "Хартії". Вчора ми відкрили виставку на залізничному вокзалі, присвячену "Хартії". Запрошую всіх киян і гостей столиці відвідати перехід, що з'єднує Центральний та Південний вокзали. Виставка має інтерактивний формат: ви зможете "політати" на дроні та дізнатися, як працює штаб і центр планування бригади. Тут представлена велика кількість цікавої інформації.

Чи відчуваєте ви, що нині перебуваєте в правильному місці?

Насамперед, я є громадянином України. І безперечно, зараз перебуваю там, де я максимально ефективний.