Маскарони: хто ж спостерігає за нами з облич фасадів сецесійних будівель?

Спотворені у гримасі чи усміхнені личка на фасадах старих камʼяниць часто лякають або заворожують перехожих. Ці маски називаються маскарони, і ними архітектори доповнювали екстерʼєр в якості оберегу будинку і його мешканців. Тому такі гримаси мали відлякувати злих духів чи більш реальних зловмисників, а не звичайних зівак. Про сецесійні маскарони розповіли у Бюро спадщини.

Декоративний елемент у вигляді рельєфного зображення на фасаді будівлі відображає обличчя людини, голову тварини або міфічної істоти у вигляді маски. У львівській архітектурі можна зустріти різноманітні типи маскаронів, які відображають архітектурні стилі та естетичні смаки певних епох.

Маскарони виникли ще в епоху Ренесансу, проте в той час їхній вигляд був швидше гротескним. У XIX - на початку XX століть маскарони стали більш реалістичними. Часто їх створювали в парних образах — чоловічих і жіночих, що втілювали єдність і гармонію. Чоловічі маскарони символізували силу та мужність, а також виконували захисну функцію для архітектурних споруд.

Парні макаронні вироби, виготовлені вдома за адресою вул. Чупринки, 50 (фото Лідії Кукіль)

Як зазначає дослідниця тематики з Львівської академії мистецтв Лідія Кукіль, у маскаронах часто відтворювали обличчя власників будинку або типових тогочасних мешканців міста. За елементами одягу чи аксесуарів можна іноді зчитати навіть приналежність до певного класу.

"Пластичне вирішення масок характеризується реалістичним трактуванням облич та їхнім синтезом із різнохарактерними стильовими напрямками екстер'єрів. Особливого значення автори маскаронів надавали спробам передати характер типажів. Їхню художню виразність підсилено за допомогою атрибутів: головних уборів та елементів одягу довкола шиї", - пояснює Лідія Кукіль.

Жінки з кораловими прикрасами на маскароні (фото Бюро культурної спадщини)

На фасадах львівських будівель можна зустріти різноманітні образи. Наприклад, рельєфне зображення молодого чоловіка, виконане в овальному медальйоні-картуші, прикрашене модним елементом того часу — бантом, розташованим під підборіддям, а також гірляндами з лаврового листя, що символізують славу, повагу та значимість. Існує припущення, що ці схожі зображення можуть бути присвячені важливій постаті початку XX століття — видатному піаністу, диригенту та композитору Ігнацію Яну Падеревському. Такі деталі можна побачити на фасадах кам'яниць, розташованих на вулицях:

Маскарон на вул. Левицького (фото Лідії Кукіль)

У деяких випадках маскарони відтворюють жінок в етнічних головних уборах. Обличчя доповнює намисто та інші елементи. За розміром намистин та кількістю його низок визначали соціальний статус жінки. На львівських маскаронах намисто часом доповнено дукачами. Кам'яниця на вул. Вітовського, 5а містить художній образ з елементами етнічного костюма - очіпка, комірця, підв'язаного стрічкою та трьох низок коралів на шиї. Інший етнічний жіночий образ із намистом та дукачами на шиї є на кронштейні балкона будинку на вул. Вороного, 3.

Маскарони часто створювалися на основі образів з грецької та римської міфології. Важливо зазначити, що їхня роль полягала в захисті, тобто вони мали відлякувати можливих ворогів від дому. Тому їхні обличчя могли бути зображені у спотворених гримасах. Усміхнені маскарони зустрічаються досить рідко.

Горгона Медуза на віллі Михайла Маковича (зображення Бюро спадщини)

Об'ємні маскарони прикрашені квітковими візерунками або популярним в стилі сецесії елементом - вигнутими лініями, що плавно спускаються вниз.

Дослідити сецесійну архітектуру Львова можна більш детально, звернувшись до онлайн-каталогу.