"Ми стали свідками спустошеного та безлюдного Могилева": виявлено 300-річні нотатки данського посла - 20 хвилин

"Раніше це місто славилося своїми потужними валами та неприступністю, але тепер ми зустріли його майже покинутим, з лише кількома залишками будівель", -- написав данський дипломат Юст Юль (праворуч) про Могилів на Дністрі. Також свої враження висловив його особистий секретар Расмус Еребо. Обидва їхні записи датуються 1711 роком.

Пропонуємо унікальні історичні артефакти — який вигляд мав Могилів-Подільський у 1711 році.

* Члени Військово-історичного товариства "Дністер" виявили цікаві записи та поділилися ними з читачами порталу "20 хвилин".

* Уся інформація буде розміщена в спільноті "Історія -- Могилів-Подільський".

Текст для веб-сайту "20 хвилин" був створений адміністратором спільноти "Історія -- Могилів-Подільський" паном Федором, який також виконав переклад записів українською мовою. Підготовлений ним матеріал отримав назву "Посольство данського короля в Могилеві: Юст Юль і Расмус Еребо". Завдяки їхнім щоденниковим записам, ми маємо змогу дізнатися про життя міста над Дністром у 1711 році.

Мешканці Могилів-Подільського зможуть дізнатися цікавий історичний факт: через наше місто поверталася додому після Прутського походу переможена, принижена і голодна московська армія, -- зауважує адміністратор групи. -- Тут Петро І підробив умови так званого "Прутського миру" і звідси надіслав європейським дипломатам звіт про "непрограну" битву. Саме з цього місця, покинувши своїх військових, він відправився на лікування до Карлсбада, адже почувався погано після всього, що пережив.

Отож, "Прутський похід" 1711 року, 315-а річниця якого минає днями, має безпосередній стосунок до Могилів-Подільського.

Джерелом відомостей про Україну і про Могилів в часи Прутського походу є записки Юста Юля -- данського посла при дворі царя Петра І. У той час (після Полтави) Данія вдруге приєдналась до антишведської коаліції і король Данії і Норвегії Фредерік IV потребував об'єктивних відомостей про ситуацію.

Ще одні свідчення про наше місто залишив для майбутніх поколінь Расмус Еребо — особистий секретар Юста Юля.

У 1711 році Юст Юль вирушив у подорож, щоб зустрітися з царем, -- зазначає адміністратор групи "Історія – Могилів-Подільський". -- Це дало нам можливість поглянути на Україну того часу через очі іноземця. Записки Юста Юля часто потрапляють у цитати, де порівнюється Україна та Московія, але враження про Могилів, можливо, стануть новими для багатьох місцевих читачів. Незабаром колеги поділяться більш розширеним уривком записок Юста Юля про його мандрівку Поділлям.

Translation from Russian based on the publication by Yul Yu. "Notes of Just Yul, the Danish envoy during the reign of Peter the Great (1709-1711) / extracted from the Copenhagen State Archive, translated from Danish, and published by Yu. N. Shcherbachev," 1899.

Записи Юли Юста

8 серпня 1711 р.

Ввечері повернувся мій гонець з Могилева, принісши листа від великого канцлера. У ньому містилося термінове запрошення негайно вирушити до Могилева, оскільки там перебуває цар.

9 серпня 1711 року.

Залишивши більшу частину моїх людей і речей, я вирушив до Могилева, що за 6 миль від Шаргорода (миля, про яку йдеться у записках, становила приблизно 7,5 км -- Авт.)

Я добрався туди о шостій годині вечора. Це місто, що занепало і позбавлене життя, розташоване на березі Дністра. Я відразу вирушив на пором, щоб переправитися через річку до табору, але потужна течія віднесла мене так далеко вниз за течією, що я прибув до табору занадто пізно й не зміг поговорити з царем того вечора.

10 серпня 1711 р.

Мені пощастило поспілкуватися з монархом. Він детально описав процес укладення миру між його державою та турками. Всі деталі цієї події були передані у витязі з щоденника генерала Алларта, який особисто надіслав мені цю інформацію. Ця витягна безумовно викликає довіру, адже генерал брав участь у битві від початку до кінця.

Ніч я провів у таборі, хоча за порадою великого канцлера, намети свої поставив на тому березі ріки, оскільки з-під Могилева вся армія мала перейти через Дністер, щойно закінчиться (побудова) понтонного мосту, який наводили з величезним поспіхом, чимало остерігаючись зміни рішення з боку турків. Щоб убезпечитись від нападів з боку татар були далеко виставлені пости і пікети.

11 серпня 1711 року.

Я повернувся через Дністер по понтонному мосту, який уже майже закінчили будувати.

13 серпня 1711 року.

Полки один за одним перейшли Дністер і розташувалися на березі. Славний народ -- хоч куди, але вкрай (знесилений) голодом. Я зліг у ліжко від хвороби, на яку страждав цілий місяць. Внаслідок (цієї хвороби) я (весь останній) час подорожував у російському спальному возі. Стан мій погіршився від поїздок верхи до табору, які я робив через силу для побачення з царем.

Могилів розташований по цьому боці Дністра, на самому його березі. Він зовсім порожній; втім, деякі будинки ще вціліли. Колись це було велике міцне місто, оточене подвійним валом, з великим болотом (що облягає його) майже навколо, так що підступитися до міста було дуже важко. Але тепер усе (у Могилеві) порожнє і розорене: від колишніх валів, стін та веж залишилися самі підмурки. (Місто) це побудоване Волоським князем Могилою, від якого і отримало свою назву.

14 серпня 1711 року.

Зважаючи на мою хворобу, я не міг особисто з'їздити попрощатися з царем, а тому послав секретаря королівської місії Петра Фалька вибачитися перед його величністю. (Я доручив) також (Фальку зайти) до великого канцлера Головкіна, щоб попросити його про (призначення мені) достатньої охорони для безпечного (проїзду) Польщею, куди я мав слідувати за царем. Насилу добився я нарешті того, що зі мною відрядили 10 драгунів. Великий канцлер наказав мені передати, що мені слід їхати на Лемберг до Ярослава (і що) там я отримаю подальші вказівки щодо шляху, який обере цар.

Як тільки вся армія перейшла через Дністер, цар наказав відслужити молебень подяки і тріумфувати салютними залпами чудовий свій порятунок на Пруті, влаштований Богом. Увечері цар поїхав, нікого зазвичай про те не попередивши. (Перед від'їздом) він розпорядився, щоб армія негайно виступила на Немирів до Києва, звідки частина її мала попрямувати до Смоленська, а інша до козацької України.

15 серпня 1711 року.

Армія виступила в Шаргород. Того ж дня прибув туди і я, зробивши шість добрих миль.

Записи Расмуса Еребо

"2-го серпня, на превеликий наш подив, ми дізналися, що цар уклав мир з Турками. Згодом і вся Європа (була вкрай цьому) здивована. Зважаючи на те, що більшість наших людей похворіла, мене як найздоровішого послали за кілька миль вперед, щоб зібрати достовірні відомості про це (про мир). (Доручення) це я виконав і, яким би не був втомленим, мусів повернутися того ж вечора, проїхавши таким чином протягом одного дня, засвітло, 12 миль, причому майже нічого не їв і не пив.

Після того, ми повернули назад та (поїхали) до Валахії. Дорогою я проїхав за півтори милі від славної, сильної фортеці Кам'янець-Подільського, якої, втім, не бачив. Віце-комендантом її був Данський дворянин Кос.

Ми натрапили на армію поблизу невеличкого, покинутого містечка Могилів, розташованого біля течії Дністра. Складно передати, яку жахливу нестачу їжі та напоїв переживала ця армія. Солдати виглядали втомленими та знесиленими від спраги й голоду. Про масштаби їхньої біди свідчить той факт, що одного разу, коли до нас завітали чотири генерали, на столі був лише горох, що покривався послідом сарани, яка постійно падала, і маленький шматочок шинки. Однак ці прості страви здавалося нам вишуканішими за будь-які делікатеси з царського столу. По дорозі валялися вимерлі від голоду люди, і ніхто не міг простягнути руку допомоги, оскільки всі страждали від однакової бідності – ніхто не мав нічого.

Існувало місто, яке складалося з безлічі будівель і жвавих торгових площ.

Таким побачили Могилів данські мандрівники у серпні 1711 р. майже порожнє місто з кількома вцілілими будинками.

Для порівняння, варто згадати ще один опис Могилева на Дністрі, створений приблизно за півстоліття до данців відомим османським мандрівником Евлією Челебі. Різниця в цих описах вражає!

Челебі описував Могилів як значне і активне місто, вказуючи на "три тисячі будинків" та "благополучні ринки". Хоча існують думки, що Челебі мав схильність до перебільшень, все ж таки контраст між його свідченням та іншими описами вражає.

Челебі здійснив подорож 40 країнами Європи, Азії та Африки. Залишив у спадок Книгу подорожей у 10-ти томах. Народився у Стамбулі у 1611 році, точна дата смерті не відома, приблизно 1679/1682 роки.

Подяка за допомогу у підготовці матеріалу

Адміністратор групи "Історія -- Могилів-Подільський", пан Федір, висловлює щиру подяку Владиславу Яценку (Wladyslaw Jatcenko) за створення каналу "Історичний вебінар" (https://www.youtube.com/@historicalwebinar1452) та доктору філософії в галузі історії Ірині Папі за проведення вебінару "Українські землі в поглядах данських мандрівників 1711 року" (https://www.facebook.com/share/p/1PLJnnPCZi/).

Висловлюємо особливу вдячність за підтримку у створенні цього матеріалу Військово-історичному товариству "Дністер" (https://www.facebook.com/dnister.military.history) та пані Олені Урсакі.

Читайте також:

"Але ж довідка фіктивна, панове судді": чому у Хуторах син не може оформити спадщину мами

Дворкіс вибіг до воротаря: згадуємо, як донецькі втягнули Вінницю у скандал

"Говорітє по-русскі?": болгари швидше забудуть російську, ніж українці - враження журналіста RIA

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google