Міфи та Гідність: Чи існує "осіння закономірність" протестів на Майдані?

Як теорії змови підривають людську гідність і спотворюють справжнє волевиявлення, перетворюючи активний протест на "платну роботу". Істини та міфи про українські революції, які важливо усвідомити в День Гідності.

У цьому матеріалі ми спробували підійти до Дня Гідності та Свободи (у 2025 році він припадає на п'ятницю, 21 листопада - ред.) нестандартно, зібравши типові конспірологічні тези, які циркулюють і ще будуть циркулювати стосовно масових акцій протесту в Україні - від Революції на граніті до Революції Гідності. Більшість із них - схожі на "вкиди" із боку ворога.

Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам'яті та радіо "Байрактар" ініціював новий мультимедійний проєкт під назвою "Правда чи міф?". Слідкувати за розвитком проєкту можна на веб-сайті Укрінформу та Інституту національної пам'яті, а також слухати його в ефірі радіо "Байрактар", у соціальних мережах та на платформі Spotify.

Однак саме такі тези, які поширюють умовні знайомі, таксисти чи консьєржки, роблять одну важливу річ - перетворюють волевиявлення людей, спонтанні акції непокори чи протесту на роботу "за гроші" чи просто підтверджують "особливості характеру". Фактично вони дегуманізують тих, хто виходить на боротьбу, бо захищає свої цінності та свободу. Мовляв, в українців немає вибору, - вони роблять це з чужої руки, під тиском грошей, бо так "історично складається"...

В Україні люди навчилися відстоювати свої права та свободи, долаючи труднощі і зростаючи в силі, але, на жаль, ці зусилля супроводжувалися значними втратами. Від Революції на граніті в жовтні 1990 року до Помаранчевої Революції та Революції Гідності 2013-2014 років, які відбулися майже з десятирічною різницею, ми стали свідками потужної громадянської активності та незламної гідності. Здається, що завдяки тим, хто боровся тоді, ми сьогодні маємо сильну, об'єднану армію, до складу якої входять і колишні учасники Майдану.

Однак Майдани завжди супроводжувалися різноманітними міфами, чутками та змовницькими оповідями, деякі з яких були ініційовані російськими структурами інформаційно-психологічної війни, прагнучи підривати єдність. Спільно з Українським інститутом національної пам'яті (УІНП) ми розглянемо найпоширеніші конспірологічні наративи.

Українські революції завжди починаються восени - після збирання врожаю

Одна із найпопулярніших тез твердить, що українські революції завжди починаються восени. Мовляв, закінчується сільськогосподарський сезон, картопля вибрана, помідори у банках, люди вільніші, настає політичне "потепління" - і саме час виходити на вулиці. Правда чи міф, що і Помаранчева революція, і Революція Гідності збіглися не просто так, а саме після збору врожаю?

Коментар від УІНП: На сьогодні невідомо про комплексне наукове дослідження, яке б спиралося на питання впливу пір року на активізацію революційних і протестних настроїв у суспільстві.

Зрештою українське суспільство піднімалося на захист своїх прав і гідності у різні пори року. Так, Українська революція 1917 року розпочалась у березні. А масові протести Акції "Україна без Кучми" - у грудні. А такі протестні акції, як Мовний майдан чи нещодавні "картонкові" протести, відбувалися влітку. Причинами виходу українців, як зрештою і будь-кого іншого, на протестні акції є необхідність відстоювати свої права, а не та чи інша пора року.

Майдани планували західні спецслужби (так звані проплачені Майдани)

Ще один широко відомий конспірологічний наратив стверджує, що західні розвідки нібито були причетні до організації українських революцій. Це своєрідні "помаранчеві технології", розроблені з метою зменшення російського впливу. Яка ж правда за цим? Чи справді Майдани мали своїх зовнішніх кураторів?

Додаткову інформацію ви можете знайти в подкасті "Правда чи міф" на Spotify. Новий випуск вже доступний для прослуховування!

Ось що пояснили в УІНП: Це міф.

Протести виникли через внутрішні політичні кризи: у 2004-му - через масштабні фальсифікації виборів, у 2013-2014-му - через розворот від євроінтеграції та державне насильство проти мирних демонстрантів. Фактично єдиною зовнішньою причиною протестів ставали намагання саме Росії перешкоджати демократичному розвитку України.

Кожні десять років українці збираються на новий Майдан, що, як стверджують, відображає їхній національний характер.

Досі можна почути думки про те, що в Україні революції відбуваються приблизно раз на десятиліття. Це, мовляв, є певною закономірністю, закоріненого в національному характері українців, що зумовлена історичною потребою періодично оновлювати державні структури через протести. Тож чи є це правда, чи просто міф, що українці регулярно виходять на новий Майдан раз на десять років?

Коментар УІНП: Міф. В Україні немає "десятирічного" таймера на революції: люди виходять не за графіком, а коли сходяться криза легітимності, відчуття великої несправедливості та тригерні події - від фальсифікацій виборів до відкритого насильства.

Хронологія теж не підтягується під легенду: між Революцією на граніті 1990 року та Помаранчевою революцією 2004-го - 14 років, а між Помаранчевою революцією і Революцією Гідності 2013-го - 9 років. До того ж, українське суспільство має досвід й інших масових акцій протесту, як-от Акція "Україна без Кучми" 2000-2001-го чи "Мовний майдан" 2012-го.

Навіть сама постановка питання нівелює відмінності між подіями різної природи та масштабу, підміняючи причинно-наслідковий зв'язок міфом про "циклічність".

Проте, якщо щось дійсно функціонує з великою активністю, то це практика інформаційних маніпуляцій. Подібні тези множаться, конкурують одна з одною, і в результаті виживають найефективніші. Це ті, що викликають страх, образу чи недовіру. Саме на ці емоції і спрямовані такі міфи.

Проте існує ще один, навіть більш ефективний інструмент – наш здоровий глузд і почуття гумору. Пригадайте, як кумедно реагували учасники Майдану 2004 року, коли з'явилися "наколоті апельсини", як вони обігравали цю ситуацію мемами та жартами. А в 2013 році ми стали свідками справжнього буму пісень про "тітушок" і знаменитих висловлювань Януковича – зокрема, "Йолка", яка стала яскравим символом тих часів. Навіть "диктаторські закони", що забороняли носити каски, протестувальники перетворили на популярні челенджі "прийди на Майдан у каструлі або друшляку". Так, ми вміємо сміятися навіть з найбільш абсурдних ситуацій. І, що найважливіше, ми ніколи не забуваємо нашу мету.

Наша потужність полягає не в легендах, а у вмінні відстоювати свої переконання, честь і незалежність.

Які книги та фільми варто дослідити?

I. Революція на граніті (Жовтень 1990)

Фільм "16 днів. Революція на граніті" — це документальна короткометражка, випущена в 2011 році, яка висвітлює перше значне студентське голодування та акції протесту, що відбулися в 1990 році.

Видання "Студентська революція на граніті: альбом" під редакцією Олеся Донія. Цей альбом, випущений у 1995 році, містить фотографії та хронологію подій, основою яких стало голодування студентів.

- книга "Великий злам. Хроніка "Революції на граніті" 2-17 жовтня 1990 року" (Островський І., Черненко С.). Детальна хроніка подій та аналіз першого масового студентського протесту.

II. Оранжева революція (Листопад-грудень 2004 року)

Фільм під назвою "Помаранчеве небо", режисер Саша Кірієнко, був випущений у 2006 році. Ця художня стрічка розкриває події, що відбуваються на фоні Помаранчевої революції.

Фільм "Оранжлав" (OrangeLove), створений під керівництвом режисера Алана Бадоєва, є художньою стрічкою 2007 року. Ця картина є частиною "помаранчевої хвилі" в кінематографі, що відображає події, які відбувалися в 2004 році.

- Книга "Час для України! (Помаранчева революція)" (фотоальбом Василя Пилип'юка). Цей художній фотоальбом відображає важливі етапи та емоції протесту, зафіксовані через об'єктив камери.

III. Революція Гідності (Листопад 2013 - Лютий 2014)

Фільм "Зима у вогні: Боротьба України за свободу", створений режисером Євгеном Афінеєвським, представляє собою документальну стрічку 2015 року, яка отримала номінацію на "Оскар". У цьому фільмі детально висвітлюється 93-денний період протестів в Україні.

- Кінопроект "Зима, що змінила наше життя" ("Вавилон'13"). Це серія короткометражних документальних стрічок (2014), які були створені в процесі самих подій.

- Книга "Майдан: свідчення з перших вуст. 45 історій Революції Гідності". Це антологія розповідей тих, хто брав участь у подіях, а також свідків, які діляться своїми емоціями та враженнями від пережитого.

Ярина Скуратівська, місто Київ.

У циклі "Факт чи вигадка" знайдете, прослухаєте та переглянете різноманітні матеріали:

Покрова без міфів: що ми знаємо про це свято

Олена Степанів: правда і міфи про першу жінку-офіцерку у світі

Радіо "Афродіта": правда і міфи про підпільну радіостанцію УПА

Вбивство Петлюри: як злочинець став "жертвою"

Секретний український університет: як у Львові функціонував нелегальний навчальний заклад?

Олена Теліга: Як гестапо вплинуло на життя поетеси?