На Театральній вулиці розташований центр соціальних послуг, де надають різноманітну допомогу. -- "Навіщо ти обманюєш, віддай гроші!"

Кількість вуличних жебраків у Львові значно зросла. Хто ж підтримує такий вид "бізнесу"? "На вокзалі у Львові до мене підійшов чоловік", - поділилася пані Емма у соцмережах. "Він стверджував, що його обікрали, і у нього з дитиною немає коштів на проїзд автобусом. Чоловік говорив дуже швидко, постійно тер собі ніс і повторював, що переніс ковід..."

Я з поїзда, уся у своїх думках, і вже через кілька секунд скидаю йому ... 800 грн. Він каже: "Давайте я вас наберу, коли буду вдома, відправлю вам гроші". І починає набирати мій номер... Не пускає гудок, а дивиться на мене і уй... бує...

Я йду вулицею і не можу збагнути, що саме щойно трапилося зі мною.

"У мене були фінанси для підтримки, але я не довіряю незнайомцям з вулиці."

Це явище у Львові стає все більш поширеним... Останнім часом зростає кількість людей, які просять милостиню на вулицях. Нерідко вони з'являються у військовій формі. Нещодавно поблизу церкви на Привокзальній один чоловік у формі звернувся до жінки з проханням не про гроші, а про їжу...

Звертає на себе увагу, що безхатченки одночасно виникають на перехрестях з сигналами світлофора... У центрі міста часто можна зустріти прохання про фінансову допомогу для покупки квитка додому... А в автобусах нерідко просять гроші на медичні потреби дитини.

Львівська фотомисткиня і мандрівниця Наталія Вовк поділилася своїми думками в соціальних мережах:

Я обожнюю Львів, проте не в захваті від тих, хто просить гроші на вулицях. Нещодавно трапилася одна свіженька і неоднозначна ситуація.

Підійшла до мене в центрі старша жінка з милицями, дуже настирно просила у мене гроші. Я їй кажу: "Ось поруч на вулиці Театральній є центр соціальних служб: там різні види допомоги". Вона каже: "Що ти брешеш, немає там нічого! Гроші давай!". Фиркнула і послала мене...

Тобто їй колишній заступник директора центру соціальних служб сказав, де можна отримати комплексну допомогу -- але людина не прийняла інформацію.

У мене були кошти, які я міг би віддати на допомогу, але я не довіряю незнайомцям на вулиці. Так само, як і благодійним скринькам у магазинах... Мій досвід у сфері благодійності протягом багатьох років навчив мене, що часто це можуть бути шахраї. Хоча, можливо, цій бабусі справді потрібна допомога... Чи варто було б їй допомогти? Що ви на це скажете?

Я зателефонувала Наталії, щоб дізнатися більше про вуличних аферистів.

Ось що вона поділилася:

"У Львові дуже мало соціальної реклами. Люди не знають, де можна отримати ту чи іншу допомогу в державних службах"

-- Свого часу я працювала заступником директора з розвитку в міському центрі соціальних служб у Львові, -- каже Наталія Вовк. -- Там я проходила багато різних навчань.

Однією з тем, які обговорювали на навчанні, стали благодійні скриньки. Їх можна зустріти в супермаркетах, на вулицях, біля світлофорів... Найчастіше ці скриньки не підлягають жодному обліку. Навіть якщо вони мають QR-код, це не гарантує, що вони не є шахрайськими. У цьому випадку можна говорити про благодійну рулетку: ти кидаєш гроші, але не знаєш, чи вони дійсно підуть на добру справу, чи залишаться у когось в кишені.

Як це відстежити? Під моїм дописом про бездомність на вулицях міста з'явилося безліч коментарів, і один із користувачів написав: "Я вкидаю гроші, і мені неважливо, чи це обман, чи ні. Адже сказано: 'нехай ліва рука не знає, що робить права'. Я зробила свій внесок. А те, хто стоїть за шахрайством, мене не турбує...".

Чи є цей підхід доцільним? Я вважаю, що він може призводити до неусвідомленості та використовуватися шахраями для маніпуляцій.

З другого боку, в нашій країні триває війна. Маємо чесних волонтерів, які встановлюють скриньки та справді збирають кошти на підтримку Збройних Сил України. Все це базується на їхній репутації та рівні доброчесності. Завдяки цьому громадяни довіряють таким волонтерам і не вагаються робити внески на потреби армії. Таким чином, існує безліч різних благодійних скриньок.

Я звернула увагу на цікаву закономірність: коли фотографуєш людину, і вона не уникає об'єктива, а охоче ділиться подробицями, це зазвичай свідчить про те, що людина залучена до збору коштів на благодійні цілі.

Якщо хтось намагається втекти та закриває своє обличчя, це може свідчити про те, що перед вами шахрай. Люди, які не мають таємниць, зазвичай відкриті і чесні у спілкуванні.

Звичайно, можна зазначити, що не кожен цінує увагу суспільства. Проте, якщо особа вирушає на вулиці міста з проханням про фінансову допомогу, вона неминуче стає об'єктом публічності.

В цілому, у Львові спостерігається значний дефіцит соціальної реклами. Багато людей не мають уявлення про те, де можна знайти необхідну допомогу в державних установах. Це питання слід адресувати Львівській міській раді. На мою думку, це суттєва проблема, яка потребує уваги.

Наприклад, я усвідомлюю, що ті, хто доглядає за особами з інвалідністю, отримують вкрай низьку соціальну допомогу. Це приблизно 6-8 тисяч гривень щомісяця. Вижити на такі кошти двом людям є надзвичайно важким завданням.

Є люди, які виходять просити на вулицю, інші у житті цього не зроблять. Вони у відчаї. Можуть хіба що звернутися до друзів, чи знайомих по допомогу. Наприклад, попросити знайти додатковий заробіток. Це якщо людина має можливість працювати дистанційно. Звісно, літнім людям це зробити складно. У них немає необхідних навичок.

Існують особи, які експлуатують свою інвалідність, жебракуючи та маніпулюючи емоціями інших. Тому виявити, кому справді необхідна підтримка, а хто намагається нажитися на цьому, насправді є досить складним завданням.

У своєму дописі я поділилася історією про особу похилого віку, яка має інвалідність. Проте її слова викликали сумніви і спонукали задуматися про можливість шахрайства...

Якщо ви прагнете підтримати когось, важливо детально дізнатися про його обставини. Коли людина спокійно поділиться своїми переживаннями, ви зможете зрозуміти, чи потребує вона медикаментів або їжі, що допоможе вам краще усвідомити її потреби.

Часто люди з інвалідністю опиняються в ситуації, коли їх змушують до шахрайських дій. Наприклад, особа може виходити на вулицю з милицями і жебракувати, отримуючи за це певну частку доходу. Зазвичай за такими людьми стоїть якась організація або особа, яка контролює їх діяльність. Коли ви намагаєтеся поговорити з такою людиною, вона може відреагувати агресивно. Це явна форма шахрайства, яка не має нічого спільного з благодійністю. Це своєрідний бізнес, що експлуатує довірливість і добросердечність оточуючих.