Чому в армії... "Таргани"?

Роботи на передовій виконують такі складні завдання, які людським силам не підвладні.

Перемагати відстань у 20 і більше кілометрів, залишаючись невидимим для супротивника, доставляти боєприпаси, їжу та медикаменти на позиції, куди неможливо потрапити ні вночі, ні в умовах "сіряку", евакуювати поранених і загиблих, підбирати дрони, які зазнали аварії... Сьогодні ці завдання виконують наземні безпілотні роботизовані комплекси (НРК). Це ще одне свідчення того, що сучасна війна перейшла на новий рівень, і успіхи у ній отримують ті, хто випереджає ворога не лише чисельністю військ, а й впровадженням новітніх технологій та роботизованих систем.

В арсеналі роботизованих військ вже протягом кількох років активно використовуються "Вампіри", "Баба Яга", "Таргани", "Лелеки" та інші. Ці технологічні новинки брали участь у численних успішних операціях, а найголовніше - врятували тисячі життів.

Командир інженерно-саперного підрозділу 65 бригади, відомий під позивним "Халк", розкрив журналістам "Укрінформу" мету створення військової частини "Тарган".

ЯК ВИГЛЯДАЄ "КУР'ЄРСЬКА ДОСТАВКА" НА ВІЙНІ

"Тарган 3К" — це наземний дрон з електричним приводом. Його зовнішність більше нагадує велику іграшкову машинку, ніж таргана. Цей дрон може подолати понад 20 кілометрів і доставити вантажі вагою до 200 кг на визначені позиції. Оснащений камерою, він також здатний працювати в автономному режимі. Якщо оснастити "Таргана" потужними та якісними акумуляторами, його час роботи збільшиться, він зможе долати більші відстані та виконувати ще більше бойових завдань.

Цей дрон призначений для логістичних операцій та евакуації. У холодну погоду та в умовах бруду його батарея швидше розряджається. Виробник стверджує, що він здатен нести до 200 кг вантажу, але ми вже перевозили й більше. Постійно вдосконалюємо його функції. У нинішніх умовах війни роботизовані пристрої виконують завдання на передовій, доставляючи боєприпаси або провізію, а також допомагаючи евакуювати поранених. Втрата дрона означає фінансові витрати та втрату матеріалів, але... це всього лише дрон, тоді як людські життя мають безцінність. Дрон можна придбати чи відремонтувати, але життя людей – це зовсім інша справа, - ділиться своїми думками "Халк".

Якби необхідно було переносити вантаж вагою 200 кг, то, по-перше, це явно не могли б виконати лише двоє солдатів, а по-друге, залишитися непоміченими для ворожих дронів було б практично неможливо. Дrones також не змогли б допомогти в цій ситуації.

- З повітря не вдасться доставити боєприпаси, а скидання провізії також не є реальним. Хіба що мова йде про зовсім невелику вагу, якої вистачить, максимум, на кілька хвилин бою, - зазначає співрозмовник.

Він роз'яснює, що перед тим, як НРК розпочне виконання бойового завдання, слід встановити на нього спеціальні металеві елементи, налаштувати систему та зв'язок. Після цього проводять тестування, і за потреби вносять вдосконалення – і лише тоді можна приступати до роботи.

Якщо ми зараз упустимо цей момент, то ворог знову перегонить нас по НРК, так само, як це сталося з FPV... Спочатку все виглядало багатообіцяюче, але за рік противник нас обійшов. "Таргани" здатні нести до 100 кг вибухівки та можуть проникати в укриття або бліндажі ворога. Бойова частина в них фактично така ж, як у КАБах, тільки для наземного використання. Цей дрон може подолати великі відстані та вражати цілі з високою точністю, проте, на жаль, у нас є обмежений ресурс, - зазначає боєць.

Щоб задовольнити хоча б 30% потреб, потрібно, щоб кількість таких НРК не обмежувалася одиницями, а становила сотні. Це дозволить створити в підрозділах власні "бойові роботизовані розрахунки".

За словами "Халка", коли цей роботизований комплекс прибуває на позиції з подарунками, хлопці відчувають величезну радість.

- Було таке, що хлопці провели близько 100 днів на позиціях. Ми їм відправили їжу, воду. До того намагалися скидали з повітря, але була мінусова температура і все розбивалось. По пів літра води на чотири людини виходило - ну це взагалі ні про що! Хлопці потім, після виходу з позицій, приїжджали в гості, дякували, - каже.

КЕРУВАННЯ ДРОНОМ - НІБИ ГРА З ІГРАШКОВОЮ ТЕХНІКОЮ

Справжнє ім'я "Халка" - Ігор. Він походить з Хмельниччини. Раніше працював менеджером з продажу і мав військову підготовку. У 2015 році брав участь в АТО, а у 2016-му році звільнився.

Він завітав до військкомату одразу після того, як розпочалася повномасштабна війна, але почули у відповідь: "ми зв'яжемося з вами". Сказали, що бригада ще в процесі формування. Минув деякий час, і, зрештою, отримав телефонний дзвінок. Він прийшов з усіма необхідними речами і знову став частиною війська в квітні 2022 року.

Він служить у 65-й бригаді "Великий Луг" на посаді командира інженерно-саперного взводу. Говорить, що найважчий, переломний період у цій війні відбувається саме зараз.

Навіть наш контрнаступ не був настільки складним. Було реально зайти та вийти з позицій. Я сам це робив. У 2023 році, а також частково в 2024, це ще було можливим. Але тепер залишити позиції поодинці неможливо, не кажучи вже про виїзд чи в'їзд. Ротацію проводять лише за умов обмеженої видимості. Ворог рухається в одній напрямку - у них взагалі немає ротацій, - розповідає "Халк".

Він зазначає, що 22-й рік можна було б охарактеризувати як "м'який". Тоді заміна бійців відбувалася вранці не стільки через питання безпеки, скільки через надмірну спеку. Ми, журналісти, також пам'ятаємо, що в ті часи дістатися до позицій було значно легше. Ми відвідували підрозділи, вільно спілкувалися та спостерігали за їхньою роботою.

У 2023 році супротивник почав використовувати "мавіків" для розвідки, після чого з'явилися моделі з можливістю скидання вантажів, а згодом з'явилися ударні дрони-камікадзе...

Керувати наземними дронами, як запевняє "Халк", взагалі нескладно. Це схоже на керування іграшковою машинкою: вперед-назад, вліво-вправо... Будь-хто може взяти і поїхати. А от "мавіком" чи FPV-дроном керувати складно.

Ще до моменту, коли ми отримали перший НРК, у мене виникло бажання придбати іграшкову машинку, щоб проїхати певним маршрутом і зафіксувати розтяжки на відео. Адже розтяжки – це справжня небезпека. Особливо, коли на місці присутні міни ОЗМ, відомі також як "міни-жаби", які не залишають жодного шансу на порятунок.

Пізніше я став свідком того, як молоді люди застосовують НРК, тому вирішив зв’язатися з постачальником. Ми отримали наш перший комплекс та почали навчатися, як їздити та дистанційно здійснювати мінування, - ділиться він.

З часом ми освоїли навички евакуації поранених товаришів.

РЯТУВАТИ, КОЛИ ЙМОВІРНІСТЬ МАЛА.

Борець ділиться спогадами, як на початку 2025 року спостерігав тиждень густих туманів, коли військові отримали шанс йти слідом за НРК, фактично супроводжуючи його. Згодом погода покращилася, видимість стала відмінною, і екіпажові зовсім не потрібно було вирушати в дорогу. Проте "Халк" вирішив випробувати дрон.

По рації надійшло повідомлення про 300-й. Я знав, де це сталося. Разом з побратимами та "Тарганом" поспішили на місце події. Там було одне місце, яке орки часто намагалися прострілювати, але цього разу нам пощастило — ворог не проявляв активності. Ми дійшли до пораненого Ігоря, позивний "Цьом-Цьом", і завантажили його на дрон. Його стан вимагав термінової евакуації — осколки серйозно вражали ноги, - згадує той випадок.

— Чи змогли б його доставити до евакуації без дрона? — запитую.

- Не впевнений... Якщо б і змогли донести, то з ким? Під час евакуації колесо на машині пробили, і довелося чекати іншу, щоб забрати. Але він уже був у не найкращому стані, - відповідає.

Ігор став першим пораненим солдатом, за яким слідкувала команда з НРК.

- Ми намагаємося робити так, щоб люди їздили якомога менше. Дрон все ж таки менш помітний, - пояснює.

У день нашого спілкування обидва Ігоря вперше побачилися після тієї евакуації. "Цьом-Цьом" хотів відшукати "Халка", щоб особисто подякувати за порятунок.

Я вже тривалий час прагнув зустрітися з Ігорем, але не мав жодної інформації про його місцезнаходження. Мої товариші показали мені відео, на якому було все, що сталося, і розповіли про нього. Величезна вдячність хлопцям і медикам за те, що він залишився живим, - ділиться "Цьом-Цьом".

"Халк" зазначає, що в той момент вони просто виконали свої обов’язки.

- Я розумію, що хлопці на позиціях сидять і знають, що, може статися, через небезпеку ураження дроном за ними ніхто не прибіжить, - додає.

Щодо історії з Ігорем "Цьом-Цьомом", то складність була у тому, що це сталося на першій лінії оборони. Приблизно восьма ранку, від точки евакуації десь 1,5 км. Машина еваку не могла б туди заїхати.

- Важкувато було йти, і "мавіки" вже починали літати. Дорогою старався говорити з Ігорем, щоб він не засинав, - розповідає "Халк".

Порятований Ігор згадує, що це все сталося 25 січня 2025 року. Йому перебило артерію і вену на нозі. Осколки були в очах та животі. Вже прощався з життям.

- Хлопці, з якими я на позиціях був, добре спрацювали. Вони наклали турнікети, надали допомогу. "Халк" діяв швидко. Вже за годину 40 хвилин я був на операційному столі. Якби не цей робот, для мене все могло закінчитися погано. Я весь час був у свідомості, як мені здається. Трясло добряче, Ігор мені ногу перекладав, дорогою заспокоював мене, говорив зі мною... Звичайно, коли заходимо на позиції, то знаємо, що може бути дорога в один кінець, але ж ніхто не думає про погане, - говорить.

"Цьом-Цьом" родом з Львівщини. Йому 45 років. У мирному житті працював у будівництві, а в армії виконував обов'язки помічника гранатометника.

- Вам действительно повезло, - замечаю я.

- Хірург, який мене оперував, - також Ігор, - сміється співрозмовник. - Він сказав, що мені врятувало ногу і, власне, життя те, що швидко турнікет наклали і в стабік доставили. Це робота всіх, хто був зі мною.

Коли обидва Ігоря вперше дивились відео з евакуації, то колишній поранений не зміг стримати сліз. Говорить, важко було дивитися, але хотів знати, що і як було. А найбільше - хотів подякувати, особисто і від щирого серця.

На запитання про кількість хлопців, яких вдалося евакуювати, “Халк” зазначає, що їх приблизно 30. Він також підкреслює: з одного боку це його робота, але з іншого — підкреслює, що життя товаришів не має ціни.