Не тільки вибори. Чому Польща висловлює критику Україні і як це вплине на підтримку Києва.

Досліджуючи причини погіршення відносин між Україною та Польщею, важливо розглянути, що спонукає польських чиновників до жорсткої критики на адресу Києва. Яку роль у цьому відіграють вибори та історичні суперечки? Чи продовжить Варшава підтримувати нас у майбутньому? Відповіді на ці питання ви знайдете в докладній статті журналіста РБК-Україна Романа Кота.

ЗМІСТ

З початком масштабного вторгнення Росії в Україну між Польщею та Україною виникло, хоч і на жаль, під трагічними обставинами, справжнє "медове місяце". Всі минулі конфлікти були залишені позаду, і Польща активно підтримала Україну в цей критичний період, надаючи допомогу, яка варіювалася від постачання зброї до прийому мільйонів біженців. Вона також активно лобіювала інтереси України на міжнародній арені та створила на своїй території логістичні центри для забезпечення військових поставок. Для багатьох українців, враховуючи закриття аеропортів, Польща стала основним "вікном" у світ.

Проте, з часом "медовий місяць" почав підходити до завершення. Першим тривожним сигналом стали великомасштабні протести та блокування кордону, які організували польські фермери та перевізники торік. В Україні ці події в основному асоціювали з ескалацією політичних протистоянь напередодні жовтневих виборів до парламенту.

Згідно з поширеною в українських політичних колах думкою, достатньо було лише дочекатися виборів, і всі існуючі труднощі мали б зникнути самі по собі. Особливо якщо влада перейде до опозиції під керівництвом "Громадянської коаліції" Дональда Туска. І хоча це дійсно сталося, проблеми, зокрема питання експорту українського зерна, так і не розв'язалися.

Певний час нова польська влада уникала педалювання принаймні історичної тематики - однак згодом почала до неї апелювати чи не гостріше за попередників. І останніми місяцями різного роду критичні заяви на адресу України з боку польської влади лунають регулярно.

Так, 5 листопада віце-прем'єр Польщі Кшиштоф Гавковський в інтерв'ю на Radio ZET дорікнув українському президенту Володимиру Зеленському за те, що той нібито "забув" про польську допомогу Україні. Напередодні Володимир Зеленський заявив, що Польща не передала Україні МіГ-29, попри попередню домовленість.

"У мене склалося враження, що останні слова, які пролунали з вуст президента Зеленського, негідні політика, який багато чим завдячує Польщі. Техніка передана, громадянами опікуються, Польща - великий друг України, транспортний хаб. Мені здавалося, що в таких ситуаціях треба говорити комусь "дякую", а не дорікати", - підкреслив Гавковський.

Згідно з інформацією, наданою Канцелярією президента Польщі, з моменту початку повномасштабної агресії Росії, Польща вклала в допомогу Україні 4,91% свого валового внутрішнього продукту. Таким чином, в контексті витрат у відсотковому співвідношенні до ВВП, Польща займає лідируючу позицію серед країн, які надають підтримку Україні, згідно з її власними оцінками.

Міністри закордонних справ України і Польщі, Андрій Сибіга та Радослав Сікорський, зустрілися в Києві (зображення: Віталій Носач, РБК-Україна).

Ще в вересні візит голови польського Міністерства закордонних справ Радослава Сікорського до Києва викликав значний дипломатичний скандал. Як стверджують польські джерела, під час зустрічі з Сікорським президент Зеленський знову підняв питання про недостатню підтримку з боку Польщі. Однак, за словами співрозмовників РБК-Україна, виглядає так, що сам Сікорський прагнув використати цю поїздку для власних політичних цілей і самореклами, вказуючи на те, що подальший прогрес України в ЄС залежить від вирішення історичних суперечностей, в належному контексті.

Під час того ж візиту до Києва від Сікорського пролунала й незрозуміла ідея щодо передачі окупованого Криму під мандат ООН.

Навіть сам Дональд Туск, прем'єр-міністр Польщі, неодноразово підкреслював значення історичних аспектів.

"Україна не буде членом Європейського союзу без згоди Польщі. Україна повинна відповідати стандартам, а вони різноманітні - це не тільки питання кордону, торгівлі, правових та економічних стандартів. Це також питання, я б сказав, культурно-політичних стандартів", - казав Туск наприкінці серпня.

Такі заяви від різних членів владної коаліції продовжують звучати і в наш час.

Згідно з інформацією від джерела, обізнаного у польських справах, кожен польський політик має свої власні мотиви для посилення риторики стосовно України.

У травні 2025 року у Польщі відбудуться президентські вибори. Чинний президент Анджей Дуда завершує свій другий президентський термін і знову балотуватися не буде. За вакантне місце розгортається запекла боротьба.

Основними кандидатами від правлячої "Громадянської коаліції" є мер Варшави Рафал Тшасковський та нинішній міністр закордонних справ Радослав Сікорський. Хоча шанси Тшасковського виглядають більш обнадійливими, остаточне рішення буде прийнято під час внутрішньопартійних праймеріз.

Разом з тим, у головної опозиційної партії "Право і справедливість" (ПІС) немає кандидата з достатнім впливом та харизмою, аби кинути виклик комусь від влади. Більше того, в ПІС тривають перманентні і досить гострі внутрішні конфлікти.

Тож апеляції до історії, пояснює один із співрозмовників видання, потрібні представниками партії влади, щоб перехопити у своїх опонентів цю їхню традиційну тему.

Польська селянська партія, очолювана Владиславом Косіняком-Камишем, який також займає пост міністра оборони, нині стикається з великими труднощами і, ймовірно, не змогла б потрапити до парламенту — вперше за останні три десятиліття. Це, безумовно, спонукає її до більш агресивних заяв на адресу України.

Одночасно, за словами Даніеля Шеліговського, Координатора програми Східної Європи Польського інституту міжнародних відносин, причини цих висловлювань про Україну мають інший, більш глибинний характер.

"Такі заяви про Україну виникають внаслідок того, що в Польщі серед політиків вже сформувався певний консенсус. Всі вони втомилися від постійних звинувачень з боку президента Зеленського. В даний момент між правлячою партією, опозицією, лівими та правими силами немає суттєвої різниці в цьому питанні. Всі вони вже висловлюють своє незадоволення українськими обвинуваченнями", - зазначив Шеліговський в інтерв'ю РБК-Україна.

Усе це сприяє загальному падінню сприйняття українців у Польщі. Згідно з результатами опитування, проведеного компанією United Surveys 21-22 жовтня для Wirtualna Polska, 43,6% респондентів вважають, що відносини між Польщею та Україною, в основному, погіршилися. При цьому 17,7% впевнені, що вони значно погіршилися, тоді як лише 21,9% опитаних вважають, що ситуація залишилася незмінною.

Згідно з даними опитування, проведеного агентством CBOS і опублікованого 10 жовтня, 53% громадян Польщі висловлюють готовність приймати українських біженців. Це найнижчий рівень підтримки з моменту початку повномасштабної війни. У березні 2022 року цей показник сягав 94%.

Прем'єр Польщі Матеуш Моравецький та український президент Володимир Зеленський спілкуються з військовими у Варшаві, на фоні бронетранспортера Rosomak, квітень 2023 року (джерело: Getty Images).

З одного боку, це цілком природне явище. На початку великої агресії ставлення до українців значно поліпшилося, але зараз ми спостерігаємо повернення до довоєнного рівня, підкреслив Шеліговський.

"В Польщі можна було помітити дуже велику суспільну мобілізацію. І цю мобілізацію, звичайно, неможливо втримати в довгостроковій перспективі. Такий самий процес можна було помітити у 2004 році, коли була Помаранчева революція. У 2013-14-му році, коли відбувався Євромайдан", - сказав експерт.

Ще одна причина, на думку Шеліговського, полягає в політичному дискурсі, що виходить від українського уряду.

"І це впливає не тільки на наставлення до українців у Польщі, але і на ставлення до України як такої. Тобто польське суспільство не розуміє і не сприймає цих звинувачень з боку України", - підкреслив Шеліговський.

За його словами, у польському політичному середовищі існує загальна згода стосовно двох основних аспектів. По-перше, польська політика щодо України, в значній мірі, була просякнута ідеалістичними поглядами. По-друге, історичні питання будуть мати значний вплив на процес українських переговорів з Європейським Союзом.

Визнаючи існування чинника "невдячності" та роздратування частиною біженців, директор Інституту світової політики Євген Магда у розмові з РБК-Україна звернув увагу на те, що тема України "консолідує польського виборця".

З іншого боку, ймовірно, що без втручання третіх осіб не обходиться, оскільки вони експлуатують існуючі проблеми між Україною та Польщею. Наприклад, у 2015 році в Польщі невідомі особи вчинили вандалізм, пошкодивши меморіали УПА. Крім того, під час протестів польських фермерів у 2023-2024 роках обидва Міністерства закордонних справ — як українське, так і польське — згадували про можливий російський вплив.

"Блокування експорту українського зерна стало надзвичайно важливим та продуманим кроком. Це не лише ініціатива "Конфедерації" (ультраправа проросійська партія в Польщі, - ред.), а й свідчення зацікавленості з боку третьої сторони, зокрема Росії. Після подій у Катині та Смоленську 2010 року проросійська політика в Польщі не користується популярністю, натомість антиукраїнські настрої мають значну підтримку. Ставлення до українців часто проявляється у формі зневаги та негативу," - зазначив Магда.

Наразі основною задекларованою проблемою є питання історії, яке вважається застарілим та складним. Йдеться про Волинську трагедію 1943-1945 років — масові вбивства польських і українських цивільних осіб на території Волині, Галичини та східних регіонах сучасної Польщі в цей період. Польська сторона наполегливо стверджує, що це був геноцид польського населення, тоді як в Україні така інтерпретація подій викликає заперечення.

Для українського суспільства ця проблема не має такого ж рівня важливості, як у Польщі, де навіть найдрібніші аспекти цієї історії привертають величезну увагу громадськості.

Таким чином, як президент Петро Порошенко, так і його наступник Володимир Зеленський прагнули налагодити відносини з Польщею. У жовтні 2020 року Зеленський, під час спільного інтерв'ю з Анджеєм Дудою, навіть підкреслив, що "питання історичної пам'яті було повністю вирішено".

Володимир Зеленський та Анджей Дуда відвудують меморіал Орлят на Личаківському кладовищі у Львові, січень 2023 р. (фото: Getty Images)

В Польщі продовжують існувати суперечки щодо трактування Волинської трагедії. У липні 2023 року Сейм ухвалив резолюцію, присвячену вшануванню пам'яті жертв цієї трагедії. У документі підкреслюється, що процес польсько-українського примирення повинен передбачати "визнання провини".

Наразі ключовою проблемою є питання отримання дозволу на ексгумацію поховань етнічних поляків на території України. Важливо зазначити, що з 2017 року існує мораторій на надання дозволів польським організаціям для проведення пошукових робіт та ексгумації жертв Волинської трагедії.

Україна наполегливо стверджує, що це питання повинно бути вирішене з урахуванням принципів рівноправності та взаємної поваги, включаючи українські поховання на території Польщі.

Одним із найвідоміших меморіалів у цьому контексті є пам’ятник на горі Монастир у Підкарпатському воєводстві Польщі, неподалік від українського кордону, де поховані 62 бійці УПА, які загинули в бою з радянським НКВС. У 2015 році вандали пошкодили меморіальну плиту на їхній могилі, а в 2020 році її повністю знищили. Пізніше камінь вдалося відновити, але без імен загиблих. За словами Лукоша Адамського, заступника директора Центру діалогу імені Мєрошевського, поки пам’ятник не буде відновлено у первісному вигляді, Україна неохоче надає дозволи на ексгумацію.

"Політичне питання полягає в тому, чи можливо прив'язати право жертв УПА, а також інших жертв в Україні, на поховання до рішення держави щодо напису на могилах членів УПА в Польщі," - підкреслив Адамський у коментарі для РБК-Україна.

За його словами, водночас у Польщі немає заборони на пошук та ексгумацію українських поховань.

"Україна використовує цю помилку з польського боку (щодо меморіалу на горі Монастир - ред.) як виправдання для затримки ексгумацій. Це, в свою чергу, викликає великі емоційні реакції в Польщі та обмежує можливості для дій будь-якого уряду, навіть найбільш прихильного до України", - висловився Адамський.

Меморіал на горі Монастир. Зліва - знищений, справа - відновлений. (колаж: РБК-Україна)

Натомість директор Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович в коментарі РБК-Україна зазначив, що зі свого боку Україна робить все необхідне для відновлення ексгумацій. За його словами, інститут отримав від громадянки Польщі запит на пошукові роботи у Рівненській області і включив їх до свого плану на 2025 рік. Також мінкульт України отримав запит на продовження робіт у Пужниках Тернопільської області.

Взагалі, в різні періоди керівники відповідних польських установ висловлювали різноманітні запити. Наразі триває процес їх уточнення.

"Щодо повного списку пам'ятних місць, які викликали інтерес з боку Польщі, я ще в вересні звертався до польського Міністерства культури та Польського інституту національної пам'яті з проханням уточнити і надати остаточний перелік. Польське міністерство відповіло нам у листопаді, зазначивши, що вони готові до конструктивного співробітництва і сподіваються на надання списку від Інституту нацпам'яті. Проте на сьогоднішній день (15 листопада) ми все ще не отримали цього списку", - повідомив Дробович.

Що стосується реставрації меморіалів, він зазначив, що існує продуктивна співпраця між міністрами культури обох держав.

"Ведеться робота над створенням ефективного механізму. Саме на нього покладають усі надії, що процес вдасться, і це призведе до конструктивного діалогу, а не до обміну незрозумілими заявами без конкретного змісту," - зазначив Дробович.

Ключове питання - як розбіжності щодо історії позначаться на більш стратегічній співпраці для України та Польщі. Перш за все, йдеться про виклики, пов'язані з приходом до влади у США Дональда Трампа. Хоча б тому, що досі немає чіткого розуміння про його наміри щодо припинення війни. І не обов'язково йдеться про те, щоб здати інтереси України.

Адамський зазначив: "На противагу Західній Європі, в Польщі немає страху перед приходом Трампа до влади. Скоріше, існує певна надія, що він зможе змінити ситуацію на краще для України".

За його словами, викликом було би, якби Трамп вирішив провести другу ялтинську конференцію ціною України. Нагадаємо, Ялтинська конференція відбулася за підсумками Другої світової війни у лютому 1945 року. На ній лідери СРСР, США та Великобританії розмежували сфери впливу у Європі.

"На мою думку, ми поки що далеко від реалізації такого сценарію, і це, на щастя, так. Але у випадку його виникнення, це стане серйозним викликом для Польщі в плані реакції. Адже будь-які угоди в стилі "Ялти" несуть загрозу не лише Україні, але й Польщі, оскільки свідчать про ігнорування думки менших і середніх країн, а світ знову повертається до моделі, де панують лише великі держави", - підкреслив Адамський.

Магда впевнений, що Польща в першу чергу ставить на перший план свої національні інтереси.

"В Польщі фактично немає альтернативи, окрім як стати захисником України. Якщо вони відмовляться від цієї ролі, Росія буде все більш настирливо намагатися увійти в їхній простір, постійно загрожуючи з новими спробами", - зазначив фахівець.

Підтвердженням цього є зустріч міністрів закордонних справ, що відбулася цього тижня у Варшаві в рамках формату "Веймарський трикутник+". Цей формат передбачає співпрацю між Польщею, Німеччиною та Францією, з залученням Італії та Великобританії.

Зустріч у форматі "Веймарський трикутник+" відбулася у Варшаві (джерело: Getty Images)

З іншого боку, залишається невирішеним питання: чи готова Польща, а також інші країни, вжити більш рішучих заходів проти Росії. Наприклад, Варшава та сусідні держави України досі не наважилися перехоплювати російські дрони, які порушують їхній повітряний простір.

"На мою думку, це одна з тих складових, які мають стати невід’ємною частиною довгострокового плану, що його повинні розробити європейські країни. Адже, коли ми розмірковуємо про завершення війни в Україні, важливо вже зараз мати уявлення про подальші кроки. Ми фактично починаємо готуватися до можливих майбутніх конфліктів або розробляємо стратегії, як захистити нашу країну та обидва народи у разі нової війни", - зазначив у розмові з нашим виданням польський експерт у сфері комунікацій з компанії GFT Матеуш Шумовський.

У стратегічному партнерстві між Києвом і Варшавою існує ще один ключовий елемент - з 1 січня Польща займе пост головуючої країни в Європейському Союзі. І в цьому контексті не слід очікувати труднощів, незважаючи на те, що польські чиновники можуть зараз заявляти інше.

"На мою думку, на цьому етапі навряд чи Польща створить якісь перешкоди для України на шляху до ЄС. Усі їхні офіційні висловлювання свідчать про те, що Україна повинна стати членом Європейського Союзу. Ми вирішимо всі наші питання, але це буде після закінчення війни. Наразі не бачу жодних критичних проблем, які могли б завадити нашому процесу вступу під час етапу перевірки законодавства (скринінг українських законів на відповідність стандартам ЄС, що триватиме до 2025 року - ред.)", - зазначила у коментарі для видання асоційована експертка Ради зовнішньої політики "Українська призма" Юлія Шаіпова.

За її словами, головування когось дружнього в Євросоюзі все одно означає, що Україні потрібно робити домашню роботу щодо євроінтеграції.

Щодо двосторонніх відносин між Польщею та Україною, Київ повинен усвідомити один важливий момент: не слід очікувати, що чергова хвиля напруженості закінчиться з наступом "польських виборів" і зміною влади. Варшава, у свою чергу, не повинна штучно підсилювати напругу навколо історичних питань і прив'язувати до них важливі сучасні стратегічні процеси, такі як європейська інтеграція України. В таких умовах, хоча й без романтичного налаштування, Україна та Польща здатні утримувати свої позиції разом під час нових геополітичних викликів, які невпинно наближаються.