Не остання весна

Початок 2026 року видався для нашої держави і співгромадян більш ніж бурхливим. Частина регіонів, насамперед Київ, пережила такі потужні й масовані ракетно-дронові атаки, яких у цій війні досі не було. У столиці взагалі йшлося про гуманітарну катастрофу - про відсутність світла говорити було вже якось і недоречно, бо в той самий момент частина житлових масивів Києва залишилася і без опалення після ударів по ТЕЦ.

До цього ще й несподівано - як для останніх років - настала холодна погода. Вона, власне, стала однією з причин інтенсивних атак на енергетичну інфраструктуру Києва та всієї України. Отже, січень-лютий 2026 року українці, особливо кияни, ще довго згадуватимуть цей період "непоганим словом".

Тож нічого дивного немає в тому, що початок весни, який практично збігся в часі з підвищенням температури до плюсових показників і таненням снігу, багато хто в Україні сприйняв ледь не як День перемоги. У соцмережах пости про те, що "ми вистояли, ми перемогли", бачив практично кожен із нас. Дехто ж і писав. А якщо згадати, що внаслідок ударів у відповідь така ж гуманітарна катастрофа накрила ворожий Білгород, де влада повелася зі своїми громадянами не краще, ніж з нами, то з'явився і привід позловтішатися. І дорікнути українцям у цій ситуації може хіба той, хто пережив у своїй знеструмленій квартирі температуру повітря трохи вище нуля. Інші, навіть мешканці українських міст, які розташовані ближче до кордонів з Євросоюзом, просто не можуть уповні зрозуміти настрій тих же киян. Бо це воістину - можна лише пережити.

Проте, неминуче, ця емоційна хвиля зрештою вщухне. Лютий 2026 року поступово перетвориться на спогади. Однак конфлікт — як нинішня повномасштабна війна, так і загалом російсько-українські протистояння — залишиться актуальним. Чи ж не усвідомлюєте ви, що його корені сягають далеко за лютий 2014 року? Навіть ті ж "газові війни" за часів президентства Віктора Ющенка були свого роду "спеціальною" операцією, хоч і не військовою?

І це означатиме, що в листопаді-грудні до України прийдуть не тільки нові морози. До речі, науковці стверджують, що через уповільнення Гольфстриму зими в Європі тепер будуть холоднішими, ніж раніше, - тож -20 у наших широтах уже можна починати сприймати не як виняток і катаклізм, а як звичний порядок речей. Принаймні як більш-менш регулярне явище.

А в умовах війни це практично гарантовано означатиме відновлення масованих ракетно-дронових атак. З усіма відповідними наслідками - для Києва, чи Дніпра із Запоріжжям, чи Львова з Франківськом. Російський агресор не планує зупинятися, думаємо, це вже очевидно всім причетним до нашої історії. І навіть якщо зупинити його на землі, на лінії бойового зіткнення - то на можливість завдавати повітряних ударів по українських містах це аж ніяк не вплине. (Хіба що економіка Росії - і сама Росія - геть розвалиться, і нові дрони просто не буде кому і за що виготовляти. Але покладатися на такий ідеальний для нас варіант навряд чи варто. Принаймні як на головний і найреалістичніший.)

Що це значить для нас, українців, для нашої країни - і насамперед для нашої влади? Одну просту, хоч і не дуже приємну річ. Зима-2025/26 завершилася - але вона не остання в історії України, в історії нинішньої війни. Буде й наступна. А отже, практично гарантовано будуть і наступні тисячі дронів та сотні ракет по житлових будинках і поїздах, підстанціях і теплоелектроцентралях. І хто знає, який район якого українського міста через 10-11 місяців сидітиме без світла, опалення, води і з розірваними трубами.

І до всього цього треба починати готуватися уже вчора. Бо попередні місяці більш ніж промовисто продемонстрували, що буває, коли замість постійної і системної підготовки до ворожих атак маємо "двушечку на Москву", "Міндічґейт" та всі класичні пострадянські історії.

Звичайно, армії окупантів також необхідно підготуватися до нових атак. Для цього їм знадобляться час та фінансування для виробництва безпілотників, ракет, а також для ремонту залишків стратегічної авіації Повітряно-космічних сил. Проте тут важливо розуміти різницю, яка підкреслюється класичною фразою про те, що станеться, якщо одна зі сторін конфлікту зупиниться. Якщо росіяни не встигнуть завершити підготовку до наступного зимового сезону, вони просто зможуть завдавати менше ударів. Але якщо ми не зможемо підготуватися вчасно, це може призвести до серйозних наслідків, які не обмежаться лише словами чи попередженнями, а справді загрожуватимуть знелюдненням цілих обласних центрів. Адже навряд чи всі кияни готові знову пережити подібний досвід.

Отже, забезпечення безпеки енергетичної системи є не лише питанням піклування про громадян. Це, по суті, ставить під загрозу саму існуючу Українську державу, яку ворогу, можливо, й не знадобиться захоплювати фізично. Адже навіщо брати під контроль пусті міста, жителі яких покинули країну і, ймовірно, не повернуться? Ці міста і ця країна вже зазнали поразки.

От для того щоб не програти, щоб зберегти країну, а не перетворитися на націю емігрантів - українська влада і має зайнятися наступною зимою уже зараз, у березні. Щоб ця весна, яку ми так палко і щиро святкуємо - не стала для нас, як для великого східноєвропейського народу на своїй землі, останньою.