Недільна розмова: стрільба в Києві — це не про легалізацію зброї, хоча вона дійсно необхідна.

Напередодні в Голосіївському районі Києва сталися події, які викликають жах і страх.

Спочатку користувачі соціальних мереж ділилися повідомленнями про звуки пострілів, що лунали у дворах. Згодом з'явилися записи: чоловік спокійно йшов вулицею, стріляючи у людей, яких зустрічав на своєму шляху.

Далі -- захоплення заручників у супермаркеті, безрезультатні переговори і штурм. Нападника ліквідували.

Згідно з офіційними джерелами, було розпочато кримінальне провадження за статтею, що стосується терористичного акту. Відомо, що стрілок – чоловік 1968 року народження – застосував зареєстровану вогнепальну зброю. Внаслідок інциденту загинули шестеро осіб, серед яких є чоловік, який помер на місці події, та жінка, яка не дожила до прибуття в лікарню. Їхній син, народжений у 2015 році, отримав поранення і наразі перебуває під медичним наглядом. Розслідування продовжується, правоохоронці активно з'ясовують усі обставини події та можливі причини скоєного.

Почуття

Криваві події завжди викликають у нас глибокий дискомфорт. Це цілком зрозуміло. Однак найнебезпечніше, що ми можемо вчинити — це зупинитися на емоціях. Шок не повинен заважати нам робити висновки.

По суті, попри юридичну кваліфікацію як теракту, ми бачимо класичний шутінг. І тут важливо розуміти: зовні такі злочинці можуть виглядати "холоднокровними", але на практиці часто йдеться про людей у зміненому стані -- психологічно зламаних, "зомбованих", або під впливом сторонніх факторів. І правда в тому, що ефективної універсальної протидії таким атакам сьогодні не існує ніде у світі. У цьому конкретному випадку, попри масштаби трагедії, поліція діяла швидко і професійно.

Дискредитація осіб, які перемістилися з інших регіонів.

Окремо варто зазначити про небезпечні узагальнення. Вже з'являються відомості про те, звідки походить стрілець: він народився в Москві і є переселенцем. Це може призвести до ризику внутрішніх конфліктів, коли відповідальність починають перекладати на цілі групи людей. Такий підхід є абсолютно неправильною стратегією.

По-перше, мотиви поки що залишаються невідомими. По-друге, навіть якщо з'являться ознаки зовнішнього впливу, це не означає, що всі переселенці або особи з подібним минулим становлять загрозу. Україна вже стикалася з різними ситуаціями: злочини скоювали особи з різних куточків країни, такі як теракт у Львові, вибух, організований підлітками в Івано-Франківську, чи вбивство Парубія. Водночас тисячі переселенців і людей російського походження активно беруть участь у бойових діях на стороні Збройних Сил України, захищаючи свою країну.

Навіть якщо допустити можливість участі російських спецслужб, остаточний висновок залишається незмінним: доти, поки вони функціонують, їхня діяльність буде спрямована на пошук вразливих особистостей для проведення атак. Це вимагає готовності з боку всіх: спецслужб, правоохоронних органів, експертів у галузі кібербезпеки та самого суспільства.

Легалізація вогнепальної зброї

Ще один непростий, але невідворотний момент – це проблема озброєння.

Після подібних трагедій дебати набирають обертів. Критики заявляють: "Ось і результат — у особи була законна зброя, і вона вчинила вбивство". Водночас прихильники стверджують, що наявність зброї могла б забезпечити можливість для самозахисту.

Але важливо не спрощувати. Легалізація вогнепальної зброї -- це не про те, щоб люди вільно ходили містом зі зброєю. Це, передусім, про право на захист у чітко визначених межах, найчастіше про захист в межах власної оселі. І конкретно в цій ситуації наявність зброї у інших людей навряд чи кардинально змінила б перебіг подій.

Водночас реальність така: в Україні вже є велика кількість зброї -- легальної, нагородної і нелегальної. Багато людей мають бойовий досвід. Є прифронтові та прикордонні громади, які живуть під постійною загрозою окупації та заходу ДРГ. І в цих умовах повна заборона або ігнорування питання -- це або ризик для громадян, або стимул для тіньового ринку і корупції. А законопроєкт пилиться в парламенті на рівні першого читання четвертий рік.

Питання легалізації зброї в Україні не назріло, а перезріло багато років тому. Той, хто захоче вбивати знайде можливість, держава повинна дати українцям право на захист.