"Справжніх спокійних днів не існує – завжди відбувається щось нове", - розповідає військовий з Луцька про своє повсякденне життя на сході.

Вадим Миколаєнко, військовослужбовець 45-ї окремої артилерійської бригади, пройшов шлях від командира гармати Д-20 до звання командира взводу. Наразі він разом зі своїм підрозділом виконує бойові завдання на сході фронту.

Історію захисника розповів Суспільному старший офіцер відділення комунікацій 45-ї окремої артилерійської бригади Іван Гарапко.

Вадим Миколаєнко, який живе в Луцьку з 2012 року, родом із села Головинки, що на Чернігівщині. Він здобув освіту в Сумах на факультеті харчових технологій і працював за спеціальністю, ніколи не замислюючись про військову службу. Проте з початком вторгнення його життя зазнало істотних змін.

На початку повномасштабної фази війни чоловік вирішив повертатися з-за кордону додому. Добровольцем вирішив приєднатися до війська: з ТЦК його направили у Старичі (навчальний центр на Львівщині - ред.) на підготовку. Після навчання потрапив у 45-ту артилерійську бригаду.

"Було неймовірно цікаво. Я гармат ніколи не бачив, хіба у фільмах. Побачити її наживо, навчитись на ній працювати, обслуговувати - у мене був запал. У Старичах ми навчались на гарматі Д-20. Стара радянська система, але для новачків ідеальна. Ми її так і назвали - "гармата рекрута". Надійна, проста в роботі, невибаглива в обслуговуванні", - сказав військовий.Вадим Миколаєнко потрапив на посаду командира гармати: 2,5 року разом із побратимом працював на Д-20, згодом працювали на гаубиці TRF1, трішки на гаубиці FH70, а потому перейшли на вітчизняні "Богдани".

"Д-20, безсумнівно, є найбільш надійною. 'Богдана' відрізняється найбільшою дальністю стрільби. А TRF1 - це найбільш комфортна у використанні. Ця гармата має багато гідравлічних систем, завдяки чому багато процесів, таких як заряджання і наведення, стали значно простішими. Працювати з цією гарматою було справжнім задоволенням," - ділиться своїми враженнями боєць.

Зі слів командира взводу, один із випадків на передовій особливо запам'ятався, коли по позиціях працювала російська САУ "Мста": бойову машину засікли українські розвідники та передали координати для її знищення.

"Коли "Мста" вичерпала свій вогневий запас, ми миттєво підготувалися, прицілилися та відкрили вогонь у відповідь. Влучили в її боєзапас, і гармата згоріла дотла; потім нам ще демонстрували відео цього епізоду. Цей момент залишився в пам'яті, і мені подобається про нього згадувати," - поділився спогадами захисник.

Посада командира взводу, зазначає Вадим Миколаєнко, є надзвичайно важливою: логістика, маскування, інженерні роботи – все це вимагає ретельного обдумування та планування. "Робота постійно триває. Тихих моментів немає – завжди виникає якась ситуація або завдання, яке потрібно вирішити", - підкреслив військовослужбовець. На фронті у Вадима служить двоюрідний брат: "Він для мене справжній приклад мужності. Його поранили вже тричі, востаннє – досить серйозно, але він все одно повернувся до служби. Його рішучість і сила духу надихають мене щодня".

Читати ще: "З першого дня моя рота пішла на штурм": історія ветерана з Волині

За словами командира взводу, військова служба не є настільки жахливою, як це іноді описують у медіа. Він зазначає, що якщо новобранці отримують належне та людяне ставлення, їхні погляди змінюються на краще, і вони залучаються до виконання своїх обов’язків.

Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу, щоб бути в курсі найсвіжіших новин Волині, України та міжнародних подій!