Мала ім'я доньки графів Потоцьких: історія перейменування найдовшої вулиці Івано-Франківська (фото)

Ця вулиця є найширшою в місті — її довжина перевищує 5 тисяч кілометрів.

Вулиця Євгена Коновальця в Івано-Франківську має історію, сповнену змін і перевтілень. Вона бачила австрійських графів і польських підприємців, німецьких окупантів і радянських військових, а сьогодні є жвавою артерією сучасного Івано-Франківська.

За свої понад 300 років вона чотири рази змінила своє ім'я. Вона була названа на честь дочки власників міста, видатного українського письменника, політичного і військового діяча, а також капітана, який загинув у бою за Івано-Франківськ під час Другої світової війни. Детальніше про вулицю написав "Телеграф".

Вулиця Євгена Коновальця є однією з ключових транспортних артерій Івано-Франківська. Вона з'єднує центральну частину міста з південними околицями та веде у напрямку Надвірної. Це найдовша вулиця обласного центру -- її протяжність становить 5,6 кілометра.

Ця вулиця була заснована в самому початку XVIII століття. Протягом більше ніж трьохсот років вона багаторазово змінювала свої межі, призначення та назву, проте завжди відігравала ключову роль у розвитку міста.

Спочатку вулицю знали під назвою Зосина Воля. Так її назвали Юзеф і Вікторія Потоцькі на згадку про доньку Софію. Вона допомагала знедоленим і підтримувала сиріт та людей з інвалідністю, які жили поблизу. Після її смерті на цій території з'явилися притулки для бідних.

Під час австрійського правління вулицю перейменували на Каліцьку. З другої половини ХІХ століття вона знову стала відома як Зосина Воля, і ця назва зберігалася навіть в період існування Західноукраїнської Народної Республіки. Нині про цю вулицю нагадує лише ресторан, що розташований на її території.

Під час німецької окупації цю вулицю назвали на честь Тараса Шевченка. У 1944 році, після визволення, радянська влада перейменувала її на честь Петра Дадугіна, військовика, який загинув у боях за місто. Сучасну назву вулиця отримала 10 лютого 1993 року, вшановуючи Євгена Коновальця, який перебував у Станиславові в 1919 році під час підготовки Акта Злуки.

На цій вулиці можна знайти декілька значущих споруд. У будівлі під номером 35 розміщений Івано-Франківський університет права, названий на честь короля Данила Галицького. Колись тут функціонували майстерні та виробництва, які згодом стали основою для створення заводу "Промприлад".

Поруч, на місці колишніх майстерень "Фама", сьогодні стоїть багатоповерховий житловий будинок з авіакасами на першому поверсі. У будинку № 46 розташований Музей Небесної сотні.

Будівля з номером 72 є першим зразком капітальних військових казарм у місті, побудованим у 1886 році. Спочатку вона використовувалась артилерійськими частинами, а з 2004 року тут функціонує військова кафедра Національного університету нафти і газу.

Недалеко, за адресою 104а, можна побачити старі казарми кінноартилерійської дивізії, зведені в 1898 році.

Нагадаємо, що раніше "Телеграф" повідомляв про стародавню історію львівського проспекту, якому вже більше 600 років. В минулому на цій вулиці трапився трагічний випадок - розстріл безробітних.