Я замінила один суглоб, а з другим виникли проблеми через бджіл.

Історія львівської пенсіонерки, яка колись викладала в університеті, і яка вирішила використовувати бджолину терапію як основний спосіб боротьби зі своїми недугами.

"Перший раз я звернулася до апітерапії, коли взимку застудила праву руку, - розповіла пані Н. журналісту DailyLviv.com. - Було це давніше. Везла важкі сумки, потім несла їх задовго і, як кажуть, на морозі десь перетиснула кровопостачання в кисті руки. Не відморозила пальці, але вони дуже затерпли і перестали згинатися. Я не відчувала кисті руки і геть перелякалася.

Вже з перших хвилин я почала запитувати всіх своїх знайомих, чи стикалися вони з подібною ситуацією і які поради можуть дати. Один з колег на роботі поділився, що у нього була схожа проблема, і він зміг відновити рухливість руки завдяки бджолиному жалю. Так я і дізналася про апітерапевта Івана Йосиповича Пилипчука.

Після двох курсів бджоловжалювання пальці запрацювали, рука ожила, повернулася до норми. Тоді я одразу закохалася у чарівних красунь - так я називаю тепер бджілок. Я викладала у закладі вищої освіти, але не медичного профілю. До лікарів, відверто кажучи, не дуже любила звертатися - доки не припече біль. І за кілька років мене припекло.

Завдяки своєму способу життя, а можливо, й генетичним факторам, я маю зайву вагу. Якщо чесно, я не дуже намагалася з нею боротися – завжди насолоджувалася смачною їжею, яку люблю. Дозволяю собі цю маленьку слабкість. Але не уявляла, що наслідки цього прийдуть так швидко.

Раптово я відчула різкий біль у правому стегні. Хоча знаю, що існує безліч причин, які можуть призвести до деформуючого коксартрозу, це не заспокоїло мене. Біль ставав все нестерпнішим, особливо під час руху. Вирішила не втрачати часу — зібралася і вирушила до апітерапевта, сподіваючись на допомогу бджіл. Після розповіді про свої симптоми лікар направив мене на рентген. "Необхідно з’ясувати стан кульшового суглоба", — зауважив Іван Йосипович. Я пройшла обстеження, і в лікарні мені поставили діагноз — артроз третьої стадії. Хірурги сказали, що потрібна заміна суглоба.

Я вперлася і напросилася на бджоловжалювання. З вірою у те, що після бджоловжалювання мені буде так само ліпше, як і з рукою. Апітерапевт таким оптимістом не був - запізно звернулася. Бджоли можуть дуже багато, але не все. А я не здавалася - приймала апітоксин з жал бджіл як Божу росу. Стало трохи легше, але біль не щезав.

Зрештою, я змушена була погодитися на заміну кульшового суглобу. Не забуду, як хірург, порівнюючи два рентгенівські знімки - перший, який я зробила за порадою апітерапевта Пилипчука, і другий - передопераційний, запитав мене: "А як ви лікувалися? Видно, що хрящова тканина, яка покриває голівку стегнової кістки, почала регенеруватися". Я, спантеличина, нічого конкретно не відповіла, бо була дуже зла на себе - швидше мені треба було йти на бджоловжалювання, а не чекати, коли вже на палицю довелося спиратися.

Отже, коли після хірургічного втручання лікар без зайвих вагань заявив, що незабаром мені потрібно буде замінити суглоб і в лівій нозі, яка також почала боліти, я кивнула йому на знак згоди: "Звичайно, докторе". В той же час, в моїй голові промайнуло рішення: я зроблю все можливе, щоб відтягнути другу операцію на якомога довше. Я вже знаю, як це зробити.

Тим паче, що у післяопераційний період у мене спухли і коліна, і ступні ніг. Взути чобітки тоді я не могла вже без того, щоб не закривати їх на замок або не зашнуровувати. Тож, пригадую, торік навесні, покинувши лікарню, я невідкладно пройшла два курси бджоловжалювання, а з вересня минулого року і досі - ще п'ять поспіль. Результат? Тепер легко взуваюся - напухлість ніг щезла. Коліна не болять. А головне - не болить уже суглоб у лівій нозі! А на правій, де він замінений на штучний, відчувається холод. Це метал у тілі дається чути.

Ходжу далі з паличкою, бо боюся впасти. Наслухалася історій про те, що ті пацієнти, які, не дай Боже, зламали штучний суглоб, стають лежачими хворими, прикутими до ліжка назавжди. Тому всіляко намагаюся берегтися від падінь і різких рухів тіла.

Рік тому я опинилася перед ще однією викликом віку - у мене діагностували катаракту. Мій зір знизився до 30%. Я не вирішила звертатися до офтальмологів для заміни кришталика на штучний. Замість цього, я вирішила спробувати нетрадиційний метод лікування, поставивши бджолині жала на шию та скроні. Чула про цю процедуру, і поки що не перевіряла, який у мене тепер зір. Але пишу вам з упевненістю - тепер бачу значно краще. Також помітила поліпшення в загальному самопочутті.

У мене з'явилося таке тверде переконання, що мій організм знайшов те, чого прагнув, догодила я йому. Колись давніше я профілактично п'явки брала - добре було після них. Але то укуси з ранками і кров'ю, бо не одноразові п'явки як бджолині жала. Не та трохи у них стерильність.

Лікування за допомогою бджолиної отрути - це справжнє поєднання слів "лікувальна отрута"! Для успішного використання цього методу необхідна віра в його ефективність. Коли ти сам віриш, то й зустрічаєш людей, які додають ще більше впевненості. У медичному центрі пана Пилипчука я зустріла сусіда, кардіолога, який, трохи приховуючи обличчя, відвідував сеанси апітерапії. Мабуть, він не хотів, щоб його впізнали серед інших пацієнтів. Зараз він практикує в Польщі та займається бджільництвом. Також я зустріла колишнього працівника залізничної лікарні у Львові, де понад сорок років тому Іван Йосипович розпочав свою успішну кар'єру як апітерапевт. Він зізнався, що раніше був досить скептично налаштований до апітерапії, надаючи перевагу традиційним медикаментам. Однак, після того як йому вдалося вилікувати серцево-судинне захворювання за допомогою бджолиної отрути, його погляди на цей метод кардинально змінилися.

Якщо ви вирішите розповісти про мою історію, слід зазначити, що я не є ідеальним пацієнтом, і з цим я цілком згодна. Лікар Пилипчук пояснив мені, яку дієту варто дотримуватися, аби знизити ризик розвитку моїх захворювань. Я уважно слухала, записувала все, але, на жаль, не маю достатньої сили волі, щоб слідувати цим рекомендаціям. Я, як багато інших, часто говорю: "А скільки того життя?" і вживаю їжу, яка мені до вподоби. Можу навіть уночі заглянути в холодильник. Хоча потім картатиму себе за це, але нічого не вдію. Одна картопля, одна морква та один буряк – це не для мене. Хіба що почала більше вживати хрящів, але на приготування рекомендованого холодцю в мене просто не вистачає часу. Крім того, я не люблю проходити аналізи, діагностику чи звертатися до лікарів зі скаргами. Хто це любить? Всі мої сподівання тепер покладені на чудодійні ліки. Дуже прикро, що, лікуваючи нас, гинуть бджоли. Я вважаю, що це справжня жертва.

Додаткова інформація: Апітерапевт з Львова розповів, які види бджіл є найефективнішими для лікування.

Апітерапія. Бджолина отрута, що забезпечує найкращі результати в терапії.