Олімпійські контрасти Нагано-1998: розкіш МОК і срібло Петрової на фоні боротьби української збірної за виживання.

"Не слід очікувати, що Україна повторить свій успіх на Олімпійських іграх 1996 року в Атланті під час зимових змагань у Нагано. Проте це не свідчить про відсутність медального потенціалу. Незважаючи на обмежене фінансування в умовах економічного спаду, спортивна система країни продовжує бути спроможною виховувати атлетів світового рівня, готових до зимових Олімпійських ігор", - йдеться у "The Ukrainian Weekly", найстарішій англомовній газеті української діаспори в Північній Америці.

Стаття, опублікована 1 лютого 1998 року, наочно відображає ситуацію в українському спорті перед зимовими Олімпійськими іграми в Нагано. Як і чотири роки тому, внески української громади в Канаді та спонсорська підтримка залишаються основними джерелами фінансування для команди "синьо-жовтих".

Adidas забезпечив команду офіційною формою та спортивними костюмами. Транспортування спортсменів організували Air Ukraine International і Lufthansa, тоді як ASCO Insurance надала медичне страхування для атлетів. Coca-Cola Ukraine також зробила фінансовий внесок у Національний олімпійський комітет України.

Одночасно в Канаді значну діяльність розгорнув виходець зі Судової Вишні на Львівщині Стен Габа (справжнє ім’я - Євстахій Габа). Він став на чолі кампанії по збору коштів серед української діаспори в Канаді. Цю ініціативу представник Національного олімпійського комітету України пояснював своїм співвітчизникам якомога лаконічніше:

"Це було необхідно. Вони все ще потребують нашої підтримки", підкреслюючи, що навіть канадська команда активно шукає фінансування поза межами державної допомоги, звертаючись до лотерей, спонсорів та інших джерел.

Його старання не залишилися безрезультатними: зібрані 53 тисячі канадських доларів були використані, зокрема, для придбання спортивного інвентарю, такого як ковзани та лижі.

Проте основну підтримку отримали біатлоністи, з якими після несподіваного успіху Валентини Цербе на попередніх Олімпійських іграх пов'язували великі сподівання. Резервування номерів у готелях поблизу місця змагань дозволило команді "лижників-стрільців" зекономити кілька годин щоденно на дорогу, а придбані рації значно покращили процес тренувань.

Друга проблема, з якою стикалися представники зимових видів спорту в 1998-му, актуальна й донині. Так описував ситуацію для The Ukrainian Weekly тодішній президент Національного олімпійського комітету України Валерій Борзов:

"Спортивний потенціал і традиції України в літніх і зимових Олімпійських іграх мають свої особливості. Зимові умови в нашій країні часто не сприяють повному розкриттю можливостей спортсменів. Наприклад, не завжди можна знайти достатньо льоду чи снігу. Хоча Карпати пропонують хороші зимові умови, їх потенціал поки що залишається недосяжним."

Незважаючи на вказані труднощі, українська збірна змогла досягти певних успіхів у розвитку зимових видів спорту. На Олімпійські ігри в Нагано вирушила делегація з 56 атлетів, що є значним зростанням у порівнянні з 37 спортсменами, які представляли країну на Іграх у Ліллехаммері. Як і чотири роки тому, українці змагалися в 10 з 14 заявлених дисциплін. На честь нести прапор під час урочистої церемонії відкриття було обрано 20-річного біатлоніста Андрія Дериземлю, який на той момент ще не мав міжнародних досягнень. В майбутньому він стане однією з провідних постатей українського біатлону.

Ідея провести Ігри в "Місті дзен" виникла ще в першій половині двадцятого століття. У той час Японія здобула право на проведення літньої Олімпіади 1940 року, і відповідно до чинних норм, мала перевагу у виборі місця для зимових Ігор того ж року. Нагано стало одним із претендентів, що подали заявку, але виявилося переможеним у внутрішній конкуренції з Саппоро. Проте, Ігри 1940 року так і не відбулися через початок Другої світової війни.

Новий етап був досягнутий у 1961 році, але в боротьбі за проведення Олімпійських ігор 1968 року Нагано знову залишилося позаду свого японського суперника Саппоро, котрий, у свою чергу, поступився французькому місту Гренобль.

Удача посміхнулася лише з третьої спроби, коли 15 червня 1991 року на 97-й сесії МОК Нагано оголосили наступною столицею Олімпійських Ігор, випередивши Солт-Лейк-Сіті всього на 4 голоси.

Утім, і удачею назвати це складно. Крім часових витрат, які від перших публічних обговорень подачі заявки до проведення масштабної події склали 15 років, бюджет Японії істотно постраждав від найбільшого "підкупу" чиновників Міжнародного олімпійського комітету.

Згідно з різними джерелами, рекламна кампанія в Японії коштувала приблизно 24 мільйони доларів. З цієї суми близько 14 мільйонів було витрачено на розваги для 62 членів Міжнародного олімпійського комітету та їх численних супутників.

Комфортні перельоти першим класом, проживання в п'ятизіркових готелях, висококласний сервіс - не робота, а казка.

За даними регіонального звіту і журналістських розслідувань, детальна структура витрат на шикарний прийом функціонерів мала такий вигляд:

Попри те, що практика щедрої гостинності для делегацій пізніше не раз вважалася "морально сумнівною", у контексті Олімпійського кодексу того часу це не вважалося кримінальним правопорушенням. Відсутність прямих доказів хабарництва в даному випадку грала на руку. Більш того, можливі докази були знищені, а деталі витрат назавжди залишилися невідомими.

У березні 1992 року з офісу було вивезено 10 великих коробок з документацією, що містила фінансові звіти заявки Японії. Ці матеріали потім були знищені на сміттєзвалищі, а згодом спалені на заводі з утилізації відходів. Знищення документів відбулося за проханням представників МОК, про що повідомив ключовий член оргкомітету заявки Нагано Дзюнічі Ямагучі.

"Саме ці люди мали можливість написати "Нагано" під час виборів. Спалення книг було люб'язністю по відношенню до них. Чиновники Нагано побоювалися: якщо документи стануть надбанням громадськості, це може спричинити в них неприємні наслідки. Ми цього не хотіли".

Олімпіада - завжди дорого. І крім кричущого випадку з членами МОК, були й інші, куди більш істотні витрати. Загальна вартість Ігор у Нагано оцінюється у близько 21 млрд доларів США за купівельної спроможності 2025 року. Однак найбільшу частку склало те, що служить і донині - і в цьому варто віддати данину японцям.

Лінія була запущена в експлуатацію 1 жовтня 1997 року, що дозволило здійснювати щоденні пасажирські перевезення зі швидкістю до приблизно 260 км/год. Це призвело до скорочення часу подорожі між Токіо та Нагано майже вдвічі — до 79 хвилин. Крім того, було зведено дві швидкісні автомагістралі: Нагано та Дзьосін-ецу. Усі ці транспортні артерії продовжують діяти й до сьогодні.

Олімпійське селище розташовувалося за 7 кілометрів від столиці Ігор, а спортивні заходи проводили в п'яти навколишніх містах. Ситуацію ускладнювало те, що до багатьох об'єктів вела лише одна дорога - це обмежувало можливості транспортування і призводило до заторів. Для поліпшення логістики уряд вирішив з'єднати префектуру мережею високошвидкісних поїздів "Hokuriku Shinkansen".

У нашому сучасному олімпійському спорті фристайл займає одну з ключових позицій. Після золотого успіху Олександра Абраменка на Іграх-2018 у Пхьончхані та срібла Пекіна-2022 спортивна акробатика не загубилася, і в Україні підросла нова плеяда талановитих спортсменів, здатних боротися за нагороди найвищих проб - Олександр Окіпнюк, Дмитро Котовський, Ангеліна Брикіна. З новоспеченою срібною медалісткою етапу Кубку світу Катериною Коцар пов'язують надії в біг-ейрі.

На початку української Незалежності цей вид спорту майже не існував у нашій країні. Значним поштовхом для його розвитку стала швейцарська компанія LACROIX skis, яка спонсорувала збірну України на Олімпійських іграх 1994 року. Це стало вирішальним моментом – вже через чотири роки на Олімпіаді в Нагано Україна представила 7 спортсменів, порівняно з лише 3 в Ліллехаммері, і змусила суперників звернути увагу на молоду державу. Юна жіноча команда, вік якої коливався від 15 до 18 років, успішно пробилася до фіналу змагань без жодних втрат.

Проте, на вирішальному етапі удача не усміхнулася синьо-жовтій команді. Тетяна Козаченко опинилася всього в одному кроці від бронзової медалі, фінішувавши на 4-му місці. Наступною в підсумковому рейтингу стала Алла Цупер, а Юлія Клюкова та Олена Юнчик зайняли 8-ме та 10-те місця відповідно.

У чоловічій категорії ситуація була трохи складнішою. Єдиним представником України у фіналі виявився 19-річний Станіслав Кравчук, який завершив змагання на 9-му місці. Однак, з урахуванням усіх обставин, загальний результат команди виглядає вражаюче.

Лижний спорт в Україні сьогодні фактично перебуває в занепаді. Хоча формально існує команда, і ми представлені на провідних міжнародних змаганнях, все ж, якщо заглянути до фінішних протоколів, імена спортсменів з українським прапором можна знайти лише внизу списків. Причини цього явища очевидні: географічні особливості, брак необхідної інфраструктури та мізерне фінансування. Багато молодих талантів, які могли б досягати успіхів у лижних перегонах, обирають біатлон. Це викликає сум, адже на Олімпіаді в Нагано ми довели, що здатні на великі досягнення.

Ірина Тараненко-Тереля продемонструвала вражаючий виступ, двічі завоювавши нагороди та завершивши змагання на 4-му місці — це найкращий результат для України в історії. Щодо класичної дистанції в 15 кілометрів, тут не варто засмучуватися, адже відставання було значним. Проте в переслідувальному гонці Ірину від бронзової медалі відділило менше трьох секунд. Крім того, вихованка Дергачів Харківської області фінішувала 8-ю на 30-кілометровій дистанції та 11-ю на п'ятикілометровці, виступаючи під час снігової бурі. Справді, такі результати наразі здаються нам лише мрією!

Цікаво, що після завершення своєї кар'єри Ірина drastically змінила свою професійну діяльність. Вона отримала освіту в Академії адвокатури України і зайняла посаду керівника канцелярії суду.

Біатлон уже в дев'яностих був головним зимовим видом спорту в Україні. Лідер збірної Олена Зубрилова їхала в Нагано-1998 у статусі шестиразової призерки чемпіонатів світу. Через рік після Олімпіади вона виграє відразу 3 золоті медалі світового форуму. Тільки ось у Нагано у спортсменки з Шостки не склалося: 28 місце в індвідуальній гонці та 5 місце в естафеті були явно не межею мрій настільки титулованої біатлоністки.

Проте найяскравіше себе проявила партнерка Зубрилової в команді – Олена Петрова. Зробивши лише одну помилку на вогневому рубежі, українка здобула срібну медаль у індивідуальних змаганнях, ставши першою та єдиною медалісткою збірної України на Олімпійських іграх 1998 року.

Але найцікавіше залишилося за об'єктивами камер: якщо на Олімпіаді в Ліллегаммері Валентині Цербі стали в пригоді чужі лижі, то Петровій для успіху в Нагано знадобилися палиці однокомандниці.

"У 1998 році в нас була така ситуація, що навіть самі спортсмени, які не стартували на дистанції, допомагали тренеру готувати лижі. Насправді сервісменів взагалі не було. Ми не встигали підібрати те мастило, яке потрібно було використовувати на дистанції. До останньої хвилини лижі були не готові, а палиці стояли біля входу в будиночок сервісменів. Мені вже потрібно було бігти на старт, я стартувала раніше, ніж Олена Зубрилова. Так вийшло, що я випадково взяла палиці Зубрилової. Вона нижча за мене на 4 сантиметри, відповідно й палиці коротші.

Не знаю, як Олена тоді дісталася фінішу, але після цього випадку я вирішила вкоротити свої палиці до того розміру, з яким виступала Зубрилова. Я зрозуміла, що вони для мене зручні. Навіть не помітила, як пробігла й фінішувала, тільки коли змагання закінчилися, я зрозуміла, що бігла з палицями Олени Зубрилової", - згадує Петрова.

Японці, відомі дбайливим ставленням до екології, не стали відрікатися від своїх принципів і під час проведення такої масштабної події, як Олімпійські ігри.

Запровадили "екологічну стратегію": моніторинг вирубки лісів, обмеження будівництва на природних територіях, захист чистоти водних ресурсів та ґрунту. Тимчасові конструкції створювались з урахуванням можливості повторного використання матеріалів після проведення Ігор, а на територіях використовувались перероблені матеріали та системи для сортування відходів.

Багато транспортних засобів, що використовуються для логістики, вважалися екологічними або напівекологічними. А біатлонну трасу й зовсім було перенесено в інше місце після виявлення гнізд рідкісних птахів, щоб зберегти середовище проживання тварин.

Любов до природи отримала своє віддзеркалення. Нагано, розташоване в сейсмонебезпечному регіоні Японії, стало свідком землетрусу, що відбувся 21 лютого 1998 року, який не став для місцевих жителів несподіванкою. На горі Mount Yakebitai, де проходили лижні змагання, зафіксували магнітуду до 5,0 за шкалою Ріхтера, а коливання відчувалися від гірськолижних трас до медіаселища. Проте природа виявилася благословенною, дозволивши без жодних трагедій завершити Олімпійські ігри та урочисто передати естафету Солт-Лейк-Сіті у США.