Палац вірменської родини в селі Нова Скварява, який перетворився на сільську раду.

Палац у Новій Скваряві все ще виконує свої адміністративні обов'язки.

Село Нова Скварява, розташоване за гірським хребтом Гарай, який відділяє його від Жовкви, має багатий та захоплюючий історичний контекст. У цій статті ми зосередимося на одній з визначних архітектурних пам'яток - колишньому палаці вірменської родини Болоз-Антоневичів. У виданні "Жовква крізь століття", випущеному у 2014 році, було представлено вичерпний опис цього палацу, його історичних аспектів та сучасного вигляду.

В кінці XVIII століття село Нова Скварява стало власністю родини Болоз-Антоневичів, що походила зі Станиславова. Цей родовід береться своїм початком від вірменських торговців, які у 1789 році здобули шляхетський титул та герб від імператора Йосифа II.

Палац у Новій Скваряві на літографії, створеній Петром Піллером.

У 1807 році львівський адвокат Йозеф Болоз-Антоневич збудував новий палац у стилі класицизму на місці старого оборонного двору. Навколо палацу був створений парк, квітник і алея з модрин. У 1880-х роках до маєтку проклали дерев'яний водогін. Палац передавався у спадок, а нащадки Болоз-Антоневичів знайшли вічний спокій на території сільської церкви Покрови Богородиці.

Один з членів родини та власників палацу, поет і священник Кароль Антоневич-Болоз, після втрати п’яти дітей вирішив присвятити себе благодійній діяльності. У своєму маєтку в Скваряві він заснував початкову школу та лікарню. Після смерті дружини у 1839 році він вступив до ченців ордену єзуїтів.

Фасад палацу в Новій Скваряві (зображення 1938 року з праці Романа Афтаназі "Історія резиденцій поблизу Речі Посполитої")

Остання власниця Нової Скваряви, Юлія Семенська з родини Жарських, поділилася з істориком Романом Афтаназі фотографіями інтер'єрів та розповіла про хронологію історії маєтку і своєї родини. Це дозволило нам скласти уявлення про його вигляд, оскільки розкішний маєток був розграбований під час Першої світової війни. Архітектор Роман Гречух у своєму збірнику "Жовква крізь століття", виданому у 2014 році, детально описав історію палацу та те, що з нього залишилося до сьогодні.

Відомо, що будівля палацу була покрита керамічною черепицею, мала масивні пивниці з мурованим склепінням і колонами. Сходи на мансардний поверх та в підвал були білокамʼяні.

Підземелля палацу в Новій Скваряві

Опис інтер'єру включає в себе мармуровий камін, дзеркало в рококовій позолоченій рамі, а також елегантний світильник з рослинними візерунками та алькови в спальних кімнатах. З центральної бальної зали відкривається вихід на терасу. Архівні фотографії демонструють круглу кахлеву піч, увінчану декоративною вазою, виготовленою на фабриці в сусідньому селі Глинсько. Стіни прикрашені розписами з рослинними мотивами, а також елементами, такими як ліри, пілястри та карнизи.

Інтерʼєр палацу у Новій Скваряві (фото 1938 року з книги Романа Афтаназі "Історія резиденцій на околицях Речі Посполитої")

З 1945 року старовинний маєток став власністю колгоспу, який провів значну реконструкцію будівлі, встановивши залізобетонні перекриття, при цьому всі декоративні елементи збереглися лише на архівних фотографіях. Відтоді цей колишній палац поділили між собою адміністрація колгоспу, сільська рада та бібліотека.

Сучасний вигляд палацу (зображення Рафала Міхальського)

Але навіщо совєтам було вирізати дерева парку, питання риторичне. Зараз від старих насаджень залишилося кілька дерев, серед яких є памʼятка природи - Зубрів дуб.

Чорно-білі фото - зі збірника "Жовква крізь століття"