У вшанування пам'яті актора Андрія Синишина, відомого під позивними "Стус" та "Абсурд".

Народився Андрій Синишин 19 жовтня 1998 року у Львівському районі Львівської області, у селі Розворяни. Навчався у львівській гімназії "Престиж" із поглибленим вивченням іноземних мов. У 2021 році закінчив факультет культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка.

Уже з перших курсів почав долучатися до створення ролей у відомих театрах. Упродовж 2017-2019 років у Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької грав у восьми постановках: був, зокрема, козаком у виставах "Назар Стодоля" за Тарасом Шевченком та "Різдвяна ніч" за п'єсою Михайла Старицького; січовим стрільцем - у постановці "Шаріка" за твором Ярослава Барнича; мітингувальником - у "Соло для мідних труб" режисера Ореста Огородника.

Після цього він приєднався до Львівського академічного театру естрадних мініатюр "І люди, і ляльки", а також Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. У кінці 2021 року він взяв участь у прем'єрі вистави, основаної на віршах Сергія Жадана, під назвою "Різдво. Тризна".

Любив музику, грав на гітарі, писав вірші та оповідання. Вирізнявся креативністю.

Виконав роль у стрічці "13 автобус" (2018), яку зняв режисер Олександр Безручко. Також займався дубляжем іноземних фільмів українською мовою.

Олекса Кравчук, керівник львівського театру "І люди, і ляльки", ділиться спогадами про перший день повномасштабної війни між Росією та Україною. Він згадує, як Андрій Синишин оголосив про своє рішення приєднатися до збройних сил. Таке ж рішення, як повідомляє Кравчук, він почув і від одного з інших учасників розмови.

Олекса Кравчук згадує: "Я служив у 80-й ДШВ, а він – у 103-й бригаді. Ми часто телефонували один одному, жартували та підколювали. Нам пощастило зустрітися на Краматорську, де ми насолоджувалися спагеті з креветками в чудовому ресторані, а потім повернулися до своїх підрозділів. Після демобілізації я вже маю 60 років. У 2024 році 103-тю бригаду, так само як і нашу 80-ту, відправили на Курщину. Андрій проявив себе як справжній боєць. Його побратими дуже його цінували та поважали."

Андрій Синишин із позивним "Стус" боронив територіальну цілісність та суверенітет країни на Південно-Слобожанському, Запорізькому, Північно-Слобожанському та Курському напрямках у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького.

Олексій Кравчук поділився, що в Курській області Андрій Синишин зміг вивести свій підрозділ з оточення, рятуючи життя своїм товаришам. Незважаючи на те, що його самостійний крок не викликав схвалення у керівництва, він все ж діяв.

Молодий актор виявив бажання перевестися у 80 окрему десантно-штурмову Галицьку бригаду, щоби активніше воювати. Там змінив позивний на "Абсурд". При виконанні бойових завдань неодноразово виводив побратимів з оточення, зарекомендував себе як мужній, відповідальний воїн.

Колектив театру "І люди, і Ляльки" щоразу з радістю зустрічав Андрія, навіть коли він завітав до них на короткий відпочинок. Вони з ностальгією згадують ті моменти: "Він ніколи не залишався в залі – завжди піднімався на балкон освітлювача, звідки пильно слідкував за виставою".

Понад чотири місяці після 16 квітня 2025 року Андрій Синишин, якого друзі і колеги часто називали "Синичкою", офіційно числився зниклим безвісти. Його рідні та близькі всіма силами сподівалися на те, що незабаром отримають позитивні новини і знову зможуть побачити його у звичних обставинах – вдома та на сцені театру.

На жаль, дива не сталося. 11 вересня Глинянська міська громада Львівського району Львівської області повідомила про смерть під час вибуху захисника, оператора другого взводу снайперів військової частини А0284 - Синишина Андрія Івановича: "При виконанні бойового завдання, відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув 16.04.2025 року поблизу населеного пункту Юнаківка, Сумського району, Сумської області".

Протягом 26 років Андрій Синишин пережив насичене та цікаве життя.

Прощання з актором 13 вересня розпочалося у Львові в Гарнізонному храмі святих Петра і Павла, а згодом перейшло на загальноміську церемонію на центральній площі. Після цього кортеж вирушив до Розворян, де на кладовищі стало місцем вічного спокою для цього талановитого воїна.

По шляху, що проходив через три села до батьківського дому загиблого, дорога була прикрашена квітами на честь героя. Про цей день прощання писала Людмила Зборовська.

Напередодні 27-ї річниці з дня народження загиблого героя, у жовтні було опубліковано петицію №22/254188-еп, в якій пропонується надати Андрію Синишину звання Героя України (посмертно).

"Андрій Синишин виконав свій військовий та громадянський обов'язок. Він був вірним присязі, побратимам і українському народові. Його мужність, витримка та самопожертва - зразок справжнього героїзму", - констатують у петиції, збір підписів якої триває.

Захисника відзначено нагородами Міністерства оборони України, зокрема "Золотим хрестом" і "Разом до перемоги", медаллю "Ветеран війни", а також знаком "Учасник бойових дій".

У героя є мама, тато та брат.

Вічна пошана і слава героєві України!