На вшанування Героя України, підполковника Збройних Сил України Миколи Дупешка.

Перший бойовий досвід отримав у 18 років під час АТО

Майбутній Герой України, кадровий військовий офіцер Микола Дупешко доєднався до лав ЗСУ після закінчення школи. Восени 2013 року він підписав контракт та проходив службу у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. А вже навесні 2014 року разом із побратимами тримав оборону Луганського аеропорту.

Микола народився у селі Малий Кучурів Чернівецької області. З дитинства займався різними видами спорту, зокрема, брав участь у шкільних змаганнях із легкої атлетики. Також активно займався вільною боротьбою та панкратіоном. Але отримана травма не дозволила розвивати професійну спортивну кар'єру. І через пів року після закінчення школи Микола вирішив стати військовим.

Мати загиблого Героя Людмила розповідає, що із самого дитинства син ріс чесним і справедливим. На його виховання великий вплив мали двоє старших братів, які прищеплювали Миколі любов до праці, до рідної землі.

- Мені було трохи прикро, що я не приділяла достатньо уваги своєму меншому синові. Більше часу з ним проводили його брати. А Микола завжди здавався нам таким маленьким. І раптом я зрозуміла, що цей "малюк" уже завершує 11-й клас. А потім він оголошує мені, що вирушає до Львова, аби вступити у десантно-штурмові війська, - згадує пані Людмила.

Микола з успіхом виконав усі необхідні вимоги та іспити, після чого став студентом Національної академії сухопутних військ. У тому ж році він уклав контракт на службу в Збройних Силах України. Спочатку його призначили до Львова, а згодом він перевівся до Чернівців, де розташовувалася частина 80-ї бригади. У 2014 році Миколу разом із товаришами по службі направили в зону АТО.

За свідченнями близьких, чоловік не охоче ділився своїми першими враженнями від страшних реалій війни. Він лише згадував, що перед відправленням до Луганщини більшість молодих десантників у його підрозділі мали уявлення про війну, сформоване фільмами. Однак, коли вони стали свідками того, як ворог знищив танк, і пережили перші обстріли, їхні уявлення кардинально змінилися.

- Історій про АТО було не багато, але й не мало. Він згадував та розповідав їх тоді, коли хотів сам, і то було ненав'язливо. Ми могли гуляти набережною Одеси чи парком Львова, і він ділився потаємними частинами тієї великої історії довжиною в чотири роки. Знаю, що чоловік отримав поранення, переніс операцію на коліні. Згодом знову ротація в зону АТО, - ділиться спогадами дружина Катерина.

Дівчина поділилася спогадами про те, як познайомилася з Миколою в дитинстві: вони обидва виросли в одному селі і навчалися в одній школі, хоча Катерина була молодшою на кілька років. Вона згадала, що у юності Микола намагався звернути на себе її увагу, але вона не піддавалася його залицянням. Лише у 2015 році, коли їй знадобилася підтримка, просте слово "Привіт" від Миколи змусило її усміхнутися, і так почали розвиватися їхні стосунки. У 2018 році військовий зробив своїй обраниці пропозицію на оглядовому колесі, і вона відповіла зворушливим "Так".

У той період Микола проходив навчання в Одеській військовій академії, спеціалізуючись на факультеті десантно-штурмових військ та морської піхоти. Після завершення навчання він здобув звання молодшого лейтенанта та уклав п'ятирічний контракт з 80-ю бригадою.

Згідно з інформацією, наданою дружиною, його підрозділ проходив підготовку до відправки в зону Операції об'єднаних сил. За задумом, вони повинні були змінити своїх колег навесні 2022 року. Однак почалося повномасштабне вторгнення Росії.

- Мій день народження відбувся 15 лютого, а Микола, отримавши дозвіл зі служби, завітав до нас 18 числа. Ми провели вихідні разом, чудово відпочили, і тоді він повідомив, що "мої хлопці вирушають на Херсонський напрямок, до Миколаївської області, і я також приєднаюся до них". У неділю він відправився до Львова, а в понеділок їхня група вирушила до Миколаєва. А вже в четвер розпочалася велика війна... - згадує ті дні пані Людмила.

На початку активних бойових дій Микола разом із товаришами по зброї зупиняв ворожі військові колони, що наближалися до Миколаєва. Згодом він обійняв посаду начальника розвідки 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. Військовий брав участь у запеклих боях біля Ізюма, на Донеччині, а також у контрнаступі на Херсонщині.

У 2024 році підрозділ Миколи було переведено для виконання завдань у районі Покровська. На початку грудня він зв'язався з родиною та повідомив, що планує взяти відпустку з 18 числа, щоб зустріти свята вдома. Однак 12 грудня 2024 року Микола Дупешко загинув внаслідок прямого влучання баражуючого снаряду в місті Покровськ. Йому було лише 29 років.

За життя воїн був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, нагрудним знаком "За оборону Луганського аеропорту", медаллю "25-та окрема повітряно-десантна Січеславська бригада ДШВ". Після загибелі рідним бійця передали медаль "10 років сумлінної служби".

Окрім цього, за видатні заслуги у службі, Президент України Володимир Зеленський посмертно надав Миколі Дупешку звання Героя України та орден "Золота зірка". Йому також було присвоєно звання підполковника.

Слава та пошана Захиснику!