В пам'ять про Героя України, полковника ГУР Олега Бабія.

Розвідник віддав своє життя, забезпечуючи безпечний відступ товаришів.

Полковник ГУР Олег Бабій був розвідником, який неодноразово виконував завдання у глибокому тилу російських окупантів. Про останній подвиг, що коштував йому життя, стало відомо лише в січні 2024 року, хоча сама операція відбулася ще у серпні 2023 року.

Олег з'явився на світ 22 жовтня 1990 року в чеському містечку Міловіце в родині військових. Коли йому виповнився один рік, сім'я повернулася до України. Він здобував освіту в львівській школі №49, а згодом вирішив продовжити навчання на аеромобільному факультеті Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яку успішно закінчив у 2011 році.

Мати Героя, пані Тетяна, розповідає про мрії свого сина, який з ранніх років прагнув служити у війську: "Він якось зауважив, що не уявляє себе в цивільному житті, лише як військовий... Коли йому виповнився рік, ми переїхали в Україну і оселилися в Брюховичах. Там, на території військового містечка, був гуртожиток, де ми прожили 10 років. У нього не залишалося інших варіантів, ким стати: мама — військова, тато — військовий, життя в частині, а з вікна видно шикування та солдатів...".

З початку війни на сході України в 2014 році Олег добровільно став на захист своєї країни, активно займаючись розвідувальною роботою. Його товариш Андрій Іжевський пам'ятає випадкову зустріч на Луганщині в 2015 році: "Тоді я служив у 80-й десантно-штурмовій бригаді на посаді командира взводу. Командир бригади дав наказ: село Кримське, яке на той момент було під нашим контролем, потрібно було штурмувати село Сокільники. Ми визначили координати для зустрічі з розвідгрупою вранці. Ця група мала провести нас безпечно, щоб знищити ворога. І ось виходить розвідгрупа, і я помічаю: йде Олег."

У лютому 2017 року чоловік виконував обов'язки командира патрульного взводу, керуючи автомобілями 1-го патрульного батальйону 45-го полку оперативного призначення Національної гвардії. Під час цього етапу він активно брав участь у бойових діях на Світлодарській дузі.

Перед початком повномасштабного вторгнення Росії Олег жив разом із родиною в Бучі, неподалік Києва. Його дружина Юлія згадує, що хоч вони й готувалися до можливих труднощів, сам Олег, як військовий, не був впевнений у реальності такого сценарію: "Звісно, Олег наголошував на важливості тривожного рюкзака, підготовки всіх необхідних документів, запасів продуктів і води. Проте в те, що станеться масштабний напад, він не вірив до останнього. Ми обговорювали різні варіанти... Коли ж усе почалося, я прокинулась від дзвінка. Олег сказав: 'Збирай дітей, пакуй речі.' І сам швидко одягнувся та вийшов".

Юлія звикла до ролі дружини військового і усвідомлювала, що кожне завдання її чоловіка може таїти в собі загрозу. Коли 24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна війна, вона була впевнена, що Олег, маючи військове коріння, не залишиться осторонь, а зробить все можливе для захисту своєї країни, навіть якщо це вимагатиме ризикувати власним життям. Того ранку він вирушив до своєї частини, а Юлія разом із дітьми евакуювалася з Бучі, яка вже стала ціллю обстрілів.

З березня 2022 року підполковник очолював спецоперації на тимчасово окупованих територіях України та безпосередньо на території противника. Його розвідувальна група ефективно дезорганізовувала логістику окупантів, знищувала ключові об'єкти і важливі елементи критичної інфраструктури супротивника, що призводило до зниження боєздатності цілих російських підрозділів. В загальному, Олег має на своєму рахунку дев'ять успішних розвідувальних операцій у ворожому тилу, дванадцять спецоперацій, спрямованих на організацію та підтримку руху опору на тимчасово окупованих територіях та в тилу ворога, а також виявлення близько 70 стратегічних об'єктів супротивника.

Однією з найзначніших досягнень групи Бабія стало знищення трьох російських бомбардувальників Ту-22М3 на аеродромі "Сольці" в Новгородській області Росії. Ця операція серйозно вплинула на функціонування ворожих аеродромів та баз дальньої авіації. Для реалізації цього завдання у серпні 2023 року розвідувальна група під командуванням Бабія пройшла понад 600 кілометрів через ворожі території пішки.

"Пройти таку відстань по території ворога - це вже непроста задача. Це доволі геройський вчинок. Але одне діло пройти, а інше - це ще й виконати завдання. Я думаю, що росіяни не очікували, що у нас є такі підрозділи, які могли здійснити таку операцію в настільки глибокому тилу", - коментує цей рейд Андрій Барабаш, викладач Академії сухопутних військ.

Виконавши важливе завдання в тилу ворога, розвідники поверталися на територію, контрольовану Україною. Проте на шляху назад група під командуванням Бабія потрапила у ворожу засідку. Зав’язався нерівний бій із російськими переслідувачами. Підполковник, намагаючись забезпечити безпечний відступ своїм товаришам, отримав смертельне поранення 30 серпня 2023 року і загинув. За свій героїзм 33-річний офіцер був посмертно удостоєний звання Герой України та ордена "Золота Зірка" (в указі зазначено вже у званні полковника).

Оцінюючи значення останньої операції групи Бабія, його однокурсник і колега з Академії сухопутних військ Володимир Вишневський зазначив: "Цей вклад має величезне психологічне значення. Вони продемонстрували росіянам, що війна може відбуватися не лише на нашій території, але й на їхній. Вони більше не можуть почуватися у безпеці, навіть якщо знаходяться за 600-700 кілометрів, адже наші хлопці здатні дістатися до них. Знищивши літаки, вони врятували життя багатьох людей, оскільки ці літаки запускають ракети, які вбивають безневинних громадян".

У Героя залишилися батьки, дружина та двоє маленьких дітей - син і донька, якій на момент загибелі тата виповнився лише рік.

7 вересня 2023 року Президент України вручив орден "Золота Зірка" дружині загиблого розвідника. Юлія поділилася, як син сприйняв звістку про загибель батька та його нагороду: "Про загибель батька Артемчик дізнався напередодні вручення "Зірки Героя". Те, як він це сприйняв, словами важко передати. Діти хоч і маленькі, але все дуже добре розуміють. Він сказав: "Ну, якщо Президент - найповажніша людина в державі сказав, що татко Герой, то так воно і є. Отже, татко зробив те, що мав зробити для України".

На знак пам'яті 23 січня 2024 року, в День Соборності України, на фасаді львівської школи №49, де навчався Олег Бабій, відкрили меморіальну дошку.

Полковник Олег Бабій - повний кавалер ордена Богдана Хмельницького трьох ступенів. Він також удостоєний ордена "За мужність" III ступеня та багатьох інших нагород, включаючи пам'ятний знак Міністерства оборони України "За воїнську доблесть", відзнаку МОУ "За мужність під час виконання спеціальних завдань", відзнаку начальника Генерального штабу "Учасник АТО", медаль "За участь у боях на Світлодарській дузі" та відзнаку "Вогнепальна зброя".

Вічна пам'ять і шана Герою!