У пам'ять про митця, літератора та власника ресторану Андрія Гудиму.

Все, до чого доторкався, ставав витвором мистецтва.

Андрій з'явився на світ 23 серпня 1979 року в Словацькій Республіці, але незабаром його сім'я повернулася до Львова.

Андрій отримав освіту за двома напрямками: він навчався на спеціальності художника-реставратора у Львівському фаховому коледжі декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша, закінчивши його у 1998 році. Пізніше, у 2004 році, він здобув диплом графічного дизайнера у Львівській академії мистецтв. Проте цього йому виявилося недостатньо, і в 2010 році він завершив навчання на юридичному факультеті Львівської комерційної академії.

Чоловік досліджував різноманітні сфери, надаючи кожній з них свій унікальний стиль і колорит. У період з 2002 по 2006 рік він займав посаду редактора в львівському відділенні газети "Експрес". Після цього близько десяти років працював у державних установах.

З 2013 року я розпочав свої морські пригоди, вивчаючи водні простори на яхті. Це захоплення принесло мені безмежну насолоду та щастя.

Через чотири роки він розпочав свою кар'єру в кулінарії. Обіймав посаду бренд-шефа в двох ресторанних мережах та керував Академією смаку.

У цьому розмаїтті життя особливе місце для Андрія займала сім'я. У 2008 році він одружився з Уляною Сурмай. Спільним щастям стала донька Юлія.

За словами батька, Олекси Гудими, Андрій шукав себе, змінивши шість чи сім професій.

"Він був справжнім творцем у всіх своїх справах," - зазначає його дочка.

Навесні 2023 року Андрій прийняв рішення приєднатися до Збройних Сил України, незважаючи на те, що мав законні підстави цього не робити. Він служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді, де сміливо виконував усі поставлені завдання, вірив у перемогу та докладав усіх зусиль для її досягнення.

"Все, як завжди, відбувається в цей час. Літній сезон, аромат свіжої зелені, перші плоди черешень і аличі. Небо вкрите легкими білими хмарками, десь чути глухі звуки. Але це не буря, - поділився 10 червня у соцмережах."

- Руки пахнуть балістолом і кордитом. Тіло - потом і парфумами Montabaco. На вулиці катаються дивні машинки, часто-густо на шести і більше коліщатах".

Андрій втратив життя під час боїв поблизу Бахмута 2 липня 2023 року.

Встиг допрацювати книжку "69 спецій для Серця", яка вийшла друком за кілька місяців.

"Ти не зміг виконати свої обіцянки, Андрію, не залишився поруч, не дочекалися разом твоєї книги, не відвів свою донечку до справжніх гір, і ще багато чого залишилося незробленим. Не встиг, — писала Уляна після втрати чоловіка. — Але ти залишив нам свої "69 спецій для Серця", в яких заповів любити і насолоджуватися життям, незважаючи на всі труднощі. І свою спадкоємність — Юлю. Я пам'ятаю, як через кілька днів після похорону, в сльозах, вона сказала: "Тато б не хотів, щоб я плакала. Він хотів би, щоб я усміхалася". У цих словах прихована її найбільша любов. Продовжувати жити так, щоб тато був гордий. Іти по життю з усмішкою, навіть коли важко."

"69 спецій для Серця" – це твір Андрія Гудими, присвячений його доньці Юлі. Ідея книги визрівала в його думках протягом п'яти років. Лише кілька годин після того, як редакторка відправила рукопис до видавництва, прийшла тривожна новина: підрозділ Андрія зазнав обстрілу.

"Ці чудові есеї присвячені темам кохання та гастрономії. Саме тому книга отримала назву '69 спецій для Серця'. Вона написана у формі листа до доньки," - зазначає авторка Євгенія Кузнєцова.

Тетяна Мазур, подруга Андрія Гудими, підкреслює, що фінальні сторінки книги загиблого захисника присвячені темі любові: "Це заклик до любові, заклик діяти з любов'ю - він залишиться з нами. Я безмежно вдячна йому за те, що завершив свою книгу саме таким чином, хоча це мене зовсім не здивувало. Він обожнював життя і насолоджувався кожною миттю. Коли він закохувався, у нього з'являлися крила, і його неймовірне натхнення відчувалося фізично всім, хто був поруч".

Львів'янка Ірина Мазур зазначає, що Андрій мав ще один великий твір: "Гудок ніколи не був моїм другом, він був другом моєї дочки. У 2015 році він багато їздив у відрядження, описував їх на ФБ іронічно та з гумором. Якось я похвалила його текст. Слово за слово, він мені скинув величезний текст із фрагментів на оцінку. Про життя, про почуття. Я була вражена майстерністю, щирістю. Це була майже готова книга. Там було багато особистого. Моя оцінка була така: має бути книга. Ми ще трошки поспілкувалися на цю тему. Мені здалося, що він ще не готовий. На жаль, той текст у мене не зберігся".

Він мав стати нашим Гемінгвеєм, та ні, значно кращим, бо відчував глибше і мав так багато любові, вважає Юлія Постоюк, колега Андрія з видання "Експрес".

Друг юності Антон Шевченко ділиться спогадами про те, як завжди було весело та цікаво з Андрієм. Він особливо підкреслює його талант знаходити незвичайні хобі, знайомитися з чудовими людьми та вдосконалювати оточуюче середовище.

Олексій Шевченко, військовий ЗСУ, висловився так: "Андрій був художником у найширшому розумінні цього терміна. У всьому, за що він брався, не було місця для стандартних рішень — він завжди вносив свій творчий внесок. Його підхід відзначався особливістю та оригінальністю. Це була невтомна особистість, яку не могло зупинити нічого".

Андрій Гудима попрощався з рідними 6 липня 2023 року в Гарнізонному храмі у Львові. Військовий отримав вічний спочинок на Марсовому полі Личаківського кладовища.

У грудні 2023 року Капітула Премії імені Юрія Шевельова присудила Андрію Гудимі (посмертно) спеціальну відзнаку за смак до життя і слова, з глибокою вдячністю Герою за чин.