Вшанування пам'яті командира роти 125-ї бригади Миколи Макаревича.

Власним бажанням приєднався до захисту України, виконував свій обов'язок з усмішкою та непохитною вірою в перемогу.

Микола народився 9 лютого 1988 року в селі Зубра на Львівщині. До повномасштабного вторгнення РФ працював торговим представником, мав родину та виховував маленького сина.

Навесні 2022 року Микола, не повідомивши навіть дружині, вирушив на захист своєї країни.

"Рівно рік тому Ти офіційно добровільно став на захист незалежності нашої України, на захист нас із сином, на захист кожного, кого любив і поважав. Попри те, що в нашій сімʼї всі рішення приймалися спільно, в даному випадку Ти мене поставив перед фактом. І хоч я страшенно злилася, але чітко розуміла, що інакше Ти поступити не зміг би і жодні прохання, слова чи сльози Тебе б не зупинили. Твердо, рішуче, з посмішкою і вірою в Перемогу", - написала в Інстаграмі дружина Миколи Анастасія.

Лейтенант Микола Макаревич приєднався до 125-ї бригади в березні 2022 року. З червня того ж року він активно виконував бойові місії в зонах конфлікту. У січні 2023 року він брав участь у запеклих боях за місто Бахмут у Донецькій області.

"Микола відзначався як чудовий командир роти — він був життєрадісний, справедливий і завжди піклувався про своїх підлеглих. Це була людина, яка щиро дбала про свій особовий склад і завжди була на передовій. Його заслуги заслуговують на визнання, адже він — справжній офіцер", — ділиться спогадами військовий Максим Яцьків.

Микола протягом більш ніж трьох тижнів - з кінця січня до початку березня 2023 року - постійно знаходився на бойових позиціях у Бахмуті.

"Я завжди вірив, що він знайде шлях назад. Він був справжнім енерджайзером, людиною з незвичайною харизмою," - ділиться спогадами колега Роман Пастернак.

Під час бою у березні 2023 року, перебуваючи в окопі разом із побратимами, внаслідок вибуху міни Микола отримав множинні осколкові поранення. Та попри це, встиг надати домедичну допомогу побратимам.

Жодні слова не здатні передати той біль, що пронизує мою душу до глибини. Я не в змозі прийняти цю жахливу реальність. Для мене і нашого сина ти був справжнім Всесвітом. Ми занурювалися у твою безмежну Любов. Ти став моїм небесним даром, і я безмежно вдячна за ті 5 років щасливого сімейного життя поруч з тобою. Щодня ти дарував мені тонни теплих слів, компліментів, найкрасивіші квіти і підтримку. Ти завжди говорив: "Ви моє все, любитиму вас до останнього подиху", - зізналася дружина.

Микола пішов з життя в автомобілі евакуації 4 березня 2023 року.

"Колюсику, мій любий... ми ще навіть не встигли насолодитися нашим часом разом... Я втратила не лише коханого чоловіка і найкращого батька для нашої дитини, але й найвірнішого друга. Я так багато дізналася від тебе... і ще більше залишилося невисловленим. А наш син... твоя точна копія... Дякую, мій любий, за все... Не можу повірити, що це відбувається з нами... Я так багато не встигла тобі сказати... Ми кохаємо тебе всім серцем", - поділилася своїми почуттями Анастасія.

За проявлену особисту відвагу та героїзм у боротьбі за державний суверенітет і територіальну цілісність України, а також за самовіддане служіння українському народу, Миколі Макаревичу посмертно присвоєно звання Героя України з нагородженням орденом "Золота Зірка".

У Героя є батьки, дружина та шестирічний син Миколка, котрий став власником батькової нагороди.

Вічна пошана та пам'ять Герою!