Вшанування пам'яті лейтенанта Владислава Гудачека, який носив позивний "Гудіні".

"Україна - понад усе!" - цей вислів мав для офіцера глибокий сенс

Владислав Гудачек трагічно загинув на Донеччині 25 квітня 2022 року, виконуючи бойове завдання.

З'явився на світ 16 квітня 2001 року в місті Рівне. З раннього віку проявляв інтерес до військової тематики. Під час навчання в школі молодий чоловік захопився спортом, зокрема футболом і плаванням, а також виявляв велике захоплення книгами та фільмами, що стосуються військової історії.

У 13 років, після того як Революція Гідності призвела до початку конфлікту на сході України, Владислав звернувся до батька зі словами: "Чому я такий молодий? Я хотів би піти на фронт". Завершивши 9 класів у школі №27 і демонструючи хороші спортивні результати, він ухвалив рішення вступити до Острозького військового ліцею, де навчання зосереджувалося на фізичній підготовці.

Після завершення навчання у ліцеї чимало друзів Владислава обрали інші шляхи, відмовившись від продовження служби в армії. Проте юнак вирішив вступити до військового навчального закладу. Його мама радила йому подати документи у Львові, щоб він міг бути поряд із родиною.

Проте Влад свідомо обрав Одеську академію сухопутних військ, подавши документи на факультет розвідки. Його спеціалізація - "Сили спеціального призначення". Батьки змирилися з його вибором і не протестували, хоча це було для них непросто.

Військова кар'єра Владислава розвивалася успішно, адже він ретельно готувався як у фізичному, так і в інтелектуальному плані...

Коли розпочалася Велика війна, юнак все ще здобував освіту в академії. Отримавши військове звання лейтенанта достроково, у березні 2022 року його направили на службу до Кропивницького, де він очолив підрозділ. "Тоді під його командуванням були чоловіки, старші за батька Влада, - згадує мати Героя, Марія Ігорівна. - Вони зверталися до нього за позивним Гудіні". Саме в цей час він промовив: "У двадцять років я став лейтенантом, а в сорок буду генералом".

У військовій частині молодий лейтенант зіткнувся з багатьма важкими ситуаціями, які не кожному дорослому чоловікові під силу. Втім, він завжди дотримувався маминої науки: бути людиною насамперед, а лише потім - командиром. Як зазначили бойові побратими, "Гудіні" ніколи не боявся відстояти перед вищим командуванням своїх підлеглих і власну думку.

Батьки тривожилися, але вірили, що з сином нічого поганого не станеться, адже він був професіоналом, який усе витримає і вистоїть. "Я - спецназ, і мене не зламати!", - говорив Владислав.

25 квітня 2022 року, під час святкування Великодня, Владислав Гудачек трагічно загинув під час виконання бойового завдання в околицях Лимана в Донецькій області.

В останню путь захисника провели 30 квітня 2022 року. Поховали воїна на Алеї героїв на кладовищі "Нове" у Рівному.

"Він був справжнім втіленням любові до життя! Він не просто існував, а яскраво палав. Для нього фраза: 'Україна - понад усе!' мала особливу глибину і значення," - зазначила на церемонії прощання Марія Ігорівна.

Посмертно офіцер отримав орден Богдана Хмельницького III ступеня.

В Рівному вулицю Макарова, де проживали Владислав Гудачек і його товариш Олександр Кулик, перейменували на їхню честь. 13 лютого 2024 року тут встановили пам'ятний знак, присвячений загиблим героям.

Слава Герою!