На честь розвідника Ореста Приймачука

Після повернення з Польщі я вирішив стати добровольцем у Збройних силах України.

Орест народився 24 жовтня 1999 року в місті Коломия на Івано-Франківщині. Навчався у спеціалізованій школі І-ІІІ ст. №5 імені Тараса Шевченка, що має понад столітню історію. Вирізнявся поміж ровесників цілеспрямованістю і самостійністю рішень.

Після закінчення 9-го класу у 2015 році продовжив навчання у Коломийському політехнічному фаховому коледжі, що є виокремленим підрозділом Національного університету "Львівська політехніка".

У 2019 році, всього через декілька місяців після завершення навчання в коледжі, Ореста призвали до армії на строкову службу. Спочатку його направили до навчального центру в Стрию, що на Львівщині. Після цього він продовжив службу в Балаклії, розташованій в Харківській області.

Повернувшись з військової служби на початку квітня 2021 року, я вирушив на роботу до Польщі. Прийняв рішення повернутися додому, коли розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ. Вже 2 березня 2022 року я добровільно приєднався до лав Збройних Сил України. Моя служба проходила в 108-й авіаційній комендатурі на посаді розвідника у зенітному артилерійському взводі 140-ї роти охорони в/ч А0742.

Захисника відзначили званням старшого солдата. За його вірну службу командування військової частини вручилО Оресту похвальну грамоту.

Несмотря на жахливі події, що відбувалися в країні, 2022 рік став щасливим для Ореста в його особистому житті. У жовтні він зустрів свою кохану Тетяну. Пара одружилася 23 лютого 2023 року, мріючи про щасливе майбутнє, яке настане після завершення війни між Росією та Україною.

У завершенні квітня 2024 року військовослужбовця відправили до навчального центру у Львівській області. З цього місця його маршрут привів до Вовчанська, розташованого в Харківській області, куди з травня почали наступати ворожі сили.

Життя Ореста Приймачука було tragically перервано автоматним вогнем під час близького бою у Вовчанську 11 червня 2024 року.

"Він став нашою миттєвою насолодою, а тепер – безкінечним смутком..." – поділився своїми думками батько Микола.

16 червня 2024 року в Коломиї відбулося прощання з полеглим героєм.

Орест вирізнявся своєю добротою та щирістю. Його побратими стверджують, що він ніколи не сумнівався у перемозі України.

Зараз ми могли б святкувати його День батька, а не проводжати в останню путь. Проте воїн Орест обрав інший шлях. У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення, він став добровольцем для захисту незалежності нашої країни та боротьби за світле, гідне майбутнє українського народу, - зазначив військовий капелан, віцедекан Коломийського протопресвітеріату отець Сергій Дмитрук. - У 2023 році Орест одружився і мріяв про сім’ю, але він боровся за вільне майбутнє для дітей, яких так і не зміг побачити. Його життя обірвалося занадто рано, він прожив коротке, але гідне існування.

Зображення: Вікторія Ровенчук

Ореста Приймачука поховали на Алеї слави.

Посмертно захисник нагороджений нагрудним знаком "Комбатанський хрест".

Вічна пам'ять і шана Герою!

За матеріалами Меморіал. Платформа пам'яті, проєкту "Шана Захисникам" та Собору Святого Архистратига Михаїла УГКЦ

Цей матеріал був створений за участю Українського національного агентства Укрінформ у співпраці з Українським інститутом національної пам'яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.