Вшанування пам'яті сержанта Збройних сил України, вчителя фізичної культури Василя Габруся.

Кілька разів він відновлювався після травм, але врешті-решт загинув у бою.

Василь Габрусь, педагог Ужгородського ліцею №15, вирішив стати на захист батьківщини, вступивши до війська в лютому 2022 року. У віці 56 років він не став чекати на повістки й відмовився від педагогічної броні. Протягом трьох років війни він пережив важкі бої у Лисичанську та Роботиному, зазнав кількох поранень, але завжди повертався до служби після лікування. Змінюючи військові спеціальності з кулеметника на зв'язківця, а також різні підрозділи, Василь залишив яскравий слід у пам'яті колег як Людина з великої літери – надзвичайно відповідальна, порядна та ввічлива.

За інформацією, наданою Ужгородською міською радою, Василь Габрусь з'явився на світ 25 березня 1966 року у Львівській області.

Отримав диплом Ужгородського державного університету за напрямом "математика". У 1998 році розпочав свою педагогічну діяльність в Ужгородському ліцеї №15. Протягом майже тридцяти років залишався на цій посаді, працюючи вчителем трудового навчання, математики та фізичного виховання, а також займаючись допризовною підготовкою юнаків закладу.

Деталі проявів героїзму та характеру на війні Василя Габруся розкриває письменник Олександр Гаврош у спецпроєкті "Герої Закарпаття". Гаврош описує кілька епізодів з війни за участі Василя Габруся. Розповідає, як 30 листопада 2024 року Василь із напарникам везли обладнання на нову точку в районі Новоданилівки, і їх атакував російський дрон-камікадзе. В останню мить Габрусю вдалося помітити, що дрон летить просто на них, він різко загальмував. Унаслідок цього смертельна "пташка", начинена вибухівкою, влучила не в кабіну, а в капот. Зв'язківці вижили.

У цій ситуації Василь поспішив врятувати цінне обладнання, виймаючи його з автомобіля і відносячи в безпечне місце. Хоча бусик згорів дощенту, старлінки вдалося врятувати. Цей вчинок яскраво продемонстрував характер Василя Габруся, який не міг залишатися байдужим до втрат людської праці. Після короткого лікування від контузії він знову повернувся до служби, адже в частинах катастрофічно не вистачало людей. На той момент він уже мав всі підстави для отримання статусу обмежено придатного і міг би бути переведений з передової в тил, але свідомо відмовився від цього - пише Гаврош.

Ще один випадок, що підтверджує сміливість Василя Габруся як воїна, відбувся в перший рік повномасштабної війни. Це сталося навесні 2022 року на Луганщині.

На той момент Василь Габрусь став частиною військових сил, приєднавшись до 5-го окремого стрілецького батальйону в ролі кулеметника. Він швидко зайняв позицію командира відділення кулеметників. Після двомісячного навчання батальйон розташувався на Луганщині, поблизу села Тошківка, приблизно за півсотні кілометрів від Сіверськодонецька. Вже на початку вони потрапили під ворожий вогонь, оскільки противник наступав з значною перевагою. Станкові кулемети, виготовлені ще в радянський час, залишалися одним з найефективніших засобів боротьби для стрільців. Під час одного з боїв загинув старший лейтенант Михайло Карпа, і Василь разом з побратимами намагався витягти його тіло з-під обстрілів. Проте російські сили влаштували підступну засідку, і кілька спроб виявилися невдалими. Після поранення командира, Василь Габрусь взяв на себе командування кулеметниками. Коли 24 травня 2022 року наші війська відступали під тиском ворога, він прикривав їх вогнем зі свого кулемета. Більше того, йому вдалося винести важку зброю, вага якої сягала до восьмидесяти кілограмів. Як зазначає його командир Володимир Ігнатоля, він тоді рекомендував Василя Габруся для нагороди орденом "За мужність". За словами старшого лейтенанта, він не зустрічав більш врівноваженої людини на полі бою, ніж Василь.

Василь Габрусь трагічно загинув 16 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання на передовій у складі свого підрозділу, разом із двома товаришами по службі, забезпечуючи зв'язок між підрозділами.

В Ужгороді, на площі Народній, прощалися з Воїном 25 січня. Це стало одним з найбільш численних похоронів військових у місті під час повномасштабної війни, що триває між росією та Україною. Сотні людей зібралися, серед них були колишні учні, колеги, друзі, знайомі та побратими.

Ужгород сьогодні вшанував пам'ять полеглого героя - старшого сержанта Василя Габруся. Це був чудовий сім'янин, люблячий чоловік, батько та дідусь, на якого завжди можна було покластися. Він також був висококваліфікованим педагогом і колегою, який ніколи не відмовляв у допомозі. Його доброта і майстерність вражали всіх. Завжди усміхнений, щирий та ввічливий, він був прикладом толерантності, відповідальності та надійності. Не лише молодь могла вчитися у нього, але й колеги вважали його справжнім авторитетом. Це все про Василя Кириловича Габруся, якого пам'ятатимуть у Ужгородському ліцеї №15.

Василя Габруся поховали з військовими почестями на Славному пагорбі.

У квітні 2025 року в Ужгороді відбувся флешмоб під хештегом #підпиши, метою якого стало підтримати петицію про посмертне присвоєння Василю Габрусю почесного звання "Герой України". Цю петицію зареєстрував Юрій Зуєв на офіційному сайті Президента України.

"Звертаюся з проханням про надання звання Героя України (посмертно) найвідважнішому захиснику нашої країни, сержанту військової частини А7089, Габрусь Василю Кириловичу. Ми, його родина та інші патріоти України, висловлюємо Вам свою глибоку повагу та просимо вшанувати пам'ять про героїчний вчинок Габруся Василя Кириловича, який пожертвував своїм життям за свободу, незалежність та територіальну цілісність нашої держави" - зазначив Юрій Зуєв.

Він перерахував військові свідчення хоробрості та героїзму Василя Габруся:

"Лисичанськ став місцем, де він відстоював свою позицію і отримав перше поранення 25 лютого 2022 року, після чого знову повернувся до виконання своїх обов'язків. Він брав участь у бойових операціях у найгарячіших зонах фронту, демонструючи неймовірну відвагу, професіоналізм і самовідданість. Його дії врятували безліч життів, він став взірцем безмежної сміливості і глибокої любові до України. Його вчинки уособлюють найвищі цінності героїзму, гідності та патріотизму, на яких базується наша держава. Присвоєння йому звання Героя України (посмертно) стане не лише визнанням його особистого подвигу, а й символом шани для всіх захисників, які віддали своє життя заради України", - зазначається в тексті петиції.

Поширюють текст та підтримують флешмоб друзі, рідні, учні Василя Габруся, ветерани, також - лідери громадської думки на Закарпатті, зокрема, посол України в Угорщині, професор з окопу Федір Шандор.

Наразі текст петиції про присвоєння звання "Герой України" сержанту Василю Габрусю підписали вже понад 18 тисяч українців. До кінця збору підписів залишилося менше двадцяти днів - то ж ви також можете долучитися і віддати шану воїну, який віддав життя за те, аби Українська Держава далі могла існувати та боротися за своє існування.

У загиблого залишилася дружина, дві дочки та троє онуків.

Слава герою!