На честь пам'яті старшого солдата Богдана Зуба.

Захисник проходив службу в аеромобільному батальйоні 82-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Богдан народився 11 січня 1983 року в селі Стрептів на Львівщині. У родині було четверо дітей.

По завершенні навчання у гімназії я поступив до Вищого професійного училища №71 в Кам'янці-Бузькій, де отримав спеціальність будівельника.

У період з 2001 по 2003 рік молодий чоловік відбував строкову військову службу. Після цього він знову повернувся до найспокійнішої професії. Протягом багатьох років Богдан працював у своїй галузі, займаючись, зокрема, будівництвом житлових будинків. Його роботи викликали захоплення у замовників, друзів та родичів.

Батьки Богдана розповідають, що син любив приїжджати до будинку, де народився й виріс. Він завжди дбав про родину. Близькі люди для чоловіка були завжди на першому місці.

Однак мирне існування було перерване масштабною війною між Росією та Україною. У січні 2023 року Богдан приєднався до Збройних Сил України. Він служив старшим солдатом та майстром артилерійського розрахунку в аеромобільному батальйоні 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Разом зі своїм підрозділом він виконував бойові завдання в Харківській, Донецькій та Запорізькій областях.

Богдан не виявляв незадоволення через труднощі. Навіть під час війни він продовжував мріяти про майбутнє та розробляти плани на життя після повернення додому.

Під час виконання свого військового обов'язку Богдан зазнав серйозного поранення. Після проведення хірургічного втручання та тривалої реабілітації він знову з reunited with his comrades.

"Він повернувся, бо не зміг залишити своїх. Він відчував, що повинен бути поруч із тими, з ким разом пройшов цей шлях. З тими, з ким ділив небезпеку, страх, втому, біль і відповідальність", - розповідає дружина Мар'яна.

У березні 2026 року захисник перестав виходити на зв'язок. Рідні і знайомі розшукували Богдана Зуба у групах серед полонених і надіялися на краще. На жаль, дива не сталося.

10 березня 2026 року, під час захисту України від російської агресії, Богдан загинув у бою біля населеного пункту Чорненкове, що в Синельниківському районі Дніпропетровської області. Він до останніх хвилин залишався вірним своїй військовій присязі та покликанню, - зазначила у серпні міська рада Кам'янки-Бузької.

Богдан вирізнявся своєю безстрашністю, мужністю і відвагою, а також був дбайливим чоловіком і порядною людиною, завжди готовою прийти на допомогу, як зазначає його дружина. Вона додає: "Він ніколи не нарікав, завжди залишався оптимістом. Для мене та нашого сина він був всім, тим надійним тилом, про який мріє кожна жінка".

Спогади про батька живуть у серцях людей завдяки доньці героя - Ользі.

"Незважаючи на те, що життя не завжди давало нам можливість бути поруч так, як хотілося, у моєму серці назавжди залишиться любов до тата. Я хочу, щоб моя пам'ять про нього була не лише про втрату, а й про добро, силу та світло, яке він залишив після себе. Я завжди пишатимусь тим, що він мій батько. Тату, ти назавжди залишишся частиною мого серця. Світла пам'ять тобі, мій Герою!", - зазначила вона.

У серцях рідних та знайомих 43-річний Богдан залишив по собі безліч теплих спогадів. "Ти не просто був другом. Ти був людиною з великим серцем, завжди готовою прийти на допомогу. Саме твоїми руками створено фасад нашого дому, - згадує про Богдана Зуба психолог Галина Гуль. - Тепер, дивлячись на нього, я розумію, що в ньому назавжди збереглася частинка твоєї душі".

Захисника провели в останню путь в селі Стрептів.

Не так давно на веб-сторінці Президента була подана петиція з пропозицією надати Богдану Зубу посмертно звання Героя України, і наразі триває збір підписів.

Вічна пам’ять і пошана Героям!

Валентина Кащенко может быть представлена как В. Кащенко или Валентина, фамилия Кащенко.

Зображення надані дочкою та взяті зі сторінки міської ради Кам'янки-Бузької.

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform