Сьогодні парламент проведе голосування, яке визначить європейське майбутнє України.

Чи можна вважати НАБУ та САП ефективними антикорупційними структурами? Ні, це не так. Проте їхня залежність від політичної влади призвела до серйозних наслідків для євроінтеграційних процесів в Україні та фінансової підтримки з боку Заходу. Офіс президента, використовуючи підконтрольні йому правоохоронні органи, силові структури та суддів, намагається створити в Україні аналог маленької Росії – з її обмеженнями свободи слова, тиском на опозицію та незалежні медіа, а також перерозподілом бізнесу. Чи не настав час покласти край цьому хаосу?

Чому я підтримую відновлення повноважень НАБУ та САП і ніколи не віддав би їх під повний контроль держави.

Ні, це не через моє переконання в дієвості роботи НАБУ. Вигадана справа проти Володимира Омеляна, угоди зі слідством для одних осіб та відмова від переговорів з іншими, а також закритість антикорупційної системи — усе це створює можливості для зловживань.

Я не вважаю корупцію найгострішою проблемою, і з певним скептицизмом ставлюся до дій деяких "антикорупційних активістів", які, на мій погляд, лише імітують активність, щоб залучити фінансування від партнерів. Проте нині їхня часто спекулятивна діяльність може здаватися виправданою. Це сталося через те, що влада принесла в жертву європейські перспективи та незалежність України на вівтар власної жадібності. Кожна ситуація має свої межі.

Незалежність НАБУ та САП була необхідною умовою для отримання безвізового режиму. Тепер же ці органи стали важливими критеріями для отримання фінансової підтримки та відкриття кластерів для інтеграції в ЄС. Власне, після скандалу в парламенті, процес євроінтеграції був призупинений. Чому так сталося? Угорщина та інші країни, що дотримуються курсу Москви, вирішили розділити шлях до ЄС для України та Молдови. Це означає, що Молдова готова до інтеграційних процесів, тоді як Україна перебуває в затримці.

Деякі країни, зокрема Польща (але не тільки), досі ветували ці пропозиції Угорщини. Після ухвалення закону про підпорядкування НАБУ і САП владі вони вже не будуть ветувати розділення кейсів. Наша євроінтеграція стоятиме на паузі.

Проблема полягає в тому, що навіть у дружніх до нас країнах, таких як Польща, багато політиків, під впливом суспільної думки, вважають, що вступ України до ЄС може створити для них додаткову конкуренцію. Вони не виступають відкрито проти євроінтеграції, проте, якщо ми самі будемо надавати їм причини - наприклад, невиконуючи копенгагенські критерії - цю інтеграцію можуть просто заблокувати. Саме це і відбувається на практиці. Але влада, на жаль, цього не усвідомлює.

І справа не лише в бажанні закрити справи Міндіча та Чернишова. Володіючи контролем не лише над СБУ, ДБР і поліцією, але й над антикорупційними структурами, влада вважає, що зможе не лише убезпечити себе, а й активно переслідувати опозицію. Вони живуть в цій ілюзії. Щоб цьому протистояти, ті, хто виступає на захист демократії в Україні, повинні об'єднатися не за партійними принципами, а захищати спільні цінності.

Звісно, важливо відновити трансляції засідань Верховної Ради. Зрозуміло, що необхідно захистити власника "Української правди" Томаша Фіалу та рекламодавців цього видання і NV від тиску з боку влади. Однак, також терміново слід скасувати санкції проти Петра Порошенка та інших громадян України, на яких ці обмеження накладаються лише з метою захоплення бізнесу або усунення політичного впливу.

Очевидно, що терміново слід відновити трансляцію "Еспресо", "Прямого" та "Пʼятого". Ці канали були вимкнені з ефіру абсолютно незаконно, в бандитський спосіб. Якщо дозволено закривати ці медіа, то чому б не зачинити і "Українську правду"?

Демократія означає панування закону та рівність усіх громадян перед ним. Якщо ж керівництво цього не розуміє, то політики, журналісти та суспільство мають об'єднатися – незважаючи на свої політичні переконання – для захисту демократії в інтересах усіх, а не лише своїх власних.

Ось ще один приклад. Син бізнесмена Костянтина Жеваго є опосередкованим співвласником каналу "Еспресо". Проблема "Еспресо" не в опозиційності - бо за даними ІМІ, канал працює за журналістськими стандартами, - а в непідконтрольності. А все ж контролювати потрібно. Тому на Жеваго потрібно "тиснути".

Є й інші причини: це ж так красиво - "боротися з олігархами", привласнюючи під цим приводом їхнє майно. Тим більше, коли можна без суду, слідства й пояснень накладати санкції на громадян України. У "роботі на Росію" можна звинуватити будь-кого: від директора НАБУ до президента. І доводити нічого не потрібно.

Того ж Жеваго черговий раз звинуватили в роботі на Росію через нібито співпрацю підприємства "Артеріум" із росіянами. Директора львівського заводу "Галичфарм" кинули за ґрати. Його кілька днів тому звинуватили у пособництві державі-агресору й взяли під варту без права вийти під заставу.

Сразу після початку повномасштабного вторгнення українська компанія вирішила припинити свою діяльність у Росії. Вона вийшла з усіх проєктів, зокрема відмовилася від власних брендів, зареєстрованих на території РФ, що фактично закриває можливість повернення на російський ринок у майбутньому. Такого кроку й слід було очікувати від підприємства зі Львова, і саме це зробив у 2022 році директор "Галичфарму" Олександр Блонський.

Але як має деградувати українська правоохоронна система, щоб у цьому побачити пособництво Росії у війні проти України?! Це могло б виглядати як маячня, якби не було нашою реальністю, яка відбувається в Україні просто зараз.

"Найчесніший" з усіх українських судів - Печерський районний суд - за клопотанням СБУ вирішив заарештувати львівського бізнесмена за те, що, відмовившись від російського ринку, він, начебто, завдав шкоди Україні й сприяв Росії вести війну. Пособництво державі-агресору - це надзвичайно тяжкий злочин. Мінімальний строк - 10 років. Очевидно, якщо людина дійсно допомагає Росії воювати проти України, тут немає питань.

Однак, що може більше підривати довіру до СБУ та інших правоохоронних органів України, ніж наклеювання безпідставних ярликів про співпрацю з Росією на тих, хто роками працював над створенням своєї репутації?

Компанія "Галичфарм", яку очолює Олександр Блонський, з початку повномасштабного вторгнення надала допомогу ЗСУ та лікарням на загальну суму 55 мільйонів гривень. Вона отримала багато нагород і подяк від Міністерства оборони, медичних закладів та місцевих громад. Чому ж потрібно ставити під сумнів репутацію людини, висуваючи безпідставні звинувачення у тяжкому злочині проти України?

Як можна настільки нехтувати повагою до працівників СБУ, які щодня ризикують своїм життям на фронті та в тилу, щоб знецінювати їхню працю такими безглуздими вчинками?

Ми звикли читати подібне у матеріалах про те, як ФСБ кидає за ґрати невинних людей у Росії. Але те, що українські правоохоронці можуть робити те саме - використовувати рівно такі ж ФСБшні прийоми вже в нашій країні, - це абсолютно неприйнятно!

Війна ведеться за те, щоб не допустити прибуття Росії на нашу територію. Ми не можемо дозволити розвивати російські впливи в мініатюрі у нашому тилу — завдяки нашим власним структурам, які, за своєю суттю, повинні забезпечувати законність, а не формувати українську версію ФСБ.

Держава, де жоден правоохоронець не потребує доказів для того, щоб помістити будь-яку особу до слідчого ізолятора, не має жодних перспектив. З часом конфлікт завершиться, і Україна намагатиметься залучити приватних інвесторів для відновлення. Проте країна, в якій підприємці можуть бути арештовані без належних юридичних підстав, не зацікавить нікого.