"Пільги залишаються в силі". Експерт Беспалов коментує законопроєкт, що стосується єдиного автоматизованого обліку пільгових перевезень.
Ілюстративне фото з відкритих джерел
"Ми зробили певний крок, щоб навести у транспортних перевезеннях лад"
Шановний пане Дмитре, яка ваша думка щодо цього законопроекту, що пропонує скасування паперових посвідчень і впровадження автоматизованого обліку проїзду пільгових категорій громадян через валідатори, з подальшим відшкодуванням витрат на проїзд з державного бюджету?
Це навіть трошки неочікувано, бо тема пільгових перевезень завжди була дуже специфічною, і народні депутати намагалися триматися від неї подалі. Я навіть був здивований, що такий закон було проголосовано. Це дійсно дуже велика справа, оскільки пільгові перевезення -- частина соціальної політики, і народні депутати завжди вважали, що якісь дії з пільговиками -- наприклад, монетизація пільг або якесь часткове обмеження -- будуть негативно впливати на їхні рейтинги, оскільки люди цього так не залишать. Отже, це дуже велика справа, і ми говоримо про доволі серйозний пласт грошей, який необліковано крутиться у цій сфері. Тому ми зробили певний крок для того, щоб навести у транспортних перевезеннях лад.
Дозвольте представити короткий огляд процесу законотворення в Україні. Прийняття нового закону є важливим кроком, проте, зазвичай, сам закон не містить детальних механізмів його реалізації. Натомість він вимагає адаптації підзаконних актів відповідно до його вимог. Це означає, що після ухвалення закону існує певний період, необхідний для оновлення всіх супутніх нормативних документів — постанов, наказів та інших регуляцій. Відповідальність за цей процес покладається на відповідне міністерство, яке займається реалізацією закону. Отже, ефективність закону в кінцевому рахунку залежить від того, як міністерство організує свою роботу для розробки і впровадження необхідних механізмів.
В Україні існує значна кількість пільговиків — від 10 до 20 різних категорій.
Давайте розглянемо ці нововведення з перспективи пасажирів. Наприклад, це можуть бути пенсіонери, які наразі користуються паперовими посвідченнями або їх не мають. До речі, чи можете ви пояснити, як це працює — чи є це уніфікованим по всій Україні, чи залежить від конкретної громади?
Взагалі, в Україні дуже багато пільговиків. Я чітко не назву, скільки точно категорій пільговиків можуть користуватися громадським транспортом, але це точно більше 10, можливо, навіть близько 20 різних категорій. Тобто це люди, які з тієї чи іншої причини мають право на безоплатний проїзд. Частина цих пільг покривається місцевими радами. Тобто певні пільговики, наприклад, пенсіонери в цій громаді, перевозяться за рахунок даної громади. Приміром, у місті Києві, коли ввели валідатори багато років тому, запровадили також необхідність валідувати поїздки "Карткою киянина". Тобто це такий собі електронний проїзний. І кожний пільговик мав її валідувати, для того щоб підприємству потім ці витрати могли компенсуватися із міського бюджету.
Існує також інша група пільговиків – це особи, яким безкоштовний проїзд забезпечується державою. Наприклад, це може бути пенсіонер з іншого населеного пункту, який відвідує Київ. Він не має змоги отримати "Картку киянина", оскільки не є мешканцем столиці, але все одно має право на пільги завдяки своєму пенсійному посвідченню.
"Пільговика не примушували до сплати, проте виникли труднощі з його обліковуванням."
Це викликає велике обурення серед людей. Багато хто вважає, що такий підхід є абсолютно несправедливим.
У цьому випадку ситуація була у сірій зоні. Пільговика ніхто не змушував сплачувати, але виникли труднощі з його обліком. Скоріш за все, він не був зареєстрований або рахується за допомогою коефіцієнтів. Ці коефіцієнти завжди залишаються непрозорими: наприклад, перевізники можуть ними маніпулювати. Відповідно, права людей на пільговий проїзд визнаються, але не компенсуються. Київ у своїх переговорах з державою завжди підкреслював, що хоча право на безкоштовний проїзд гарантоване, держава не покриває витрати на це для столиці. Таким чином, Київ стикається з труднощами в обліку таких пасажирів — у них є лише паперове посвідчення, але як його обробляти? Немає чіткого механізму валідації. З іншого боку, держава не надає фінансування для таких пасажирів, хоча саме вона забезпечує та регулює їхнє право на безкоштовний проїзд.
"Пільги залишаються в силі. Намір відкриття спеціальних рахунків, які дозволять людям підтверджувати їх під час кожної подорожі та реєструвати оплату, вже в розробці."
На мою думку, це питання новий закон не вирішує. Ініціаторка законопроєкту, депутатка від фракції "Слуга народу" Галина Третьякова, зазначила, що відповідно до нового закону, держава буде покривати витрати на проїзд тільки для ветеранів та учасників бойових дій, в той час як фінансування пільгового проїзду для пенсіонерів за віком ляже на плечі місцевих бюджетів. Тут постає питання: якщо в якомусь місцевому бюджеті не вистачатиме коштів для забезпечення перевезення пенсіонерів, то чи залишаться ці пільги в силі?
Малоймовірно, адже це становитиме порушення закону. Пільги залишаються в силі. Давайте уточнимо, що відповідно до цього законопроєкту — назвемо його так, оскільки наразі не відомо, чи підпише його президент — пільги не скасовуються. Це означає, що кількість пільговиків не зменшується і не збільшується. Зміни торкнуться лише механізму їх реалізації. Раніше достатньо було показати документ, що підтверджує право на безкоштовний проїзд — наприклад, пенсійне посвідчення або посвідчення інваліда. Тепер ж цим людям планують відкрити спеціальні рахунки, тобто надати спеціальні банківські картки, які потрібно буде валідувати під час кожної подорожі, щоб зафіксувати оплату.
На мою думку, механізм фінансування, який визначає, хто в кінцевому підсумку покриє витрати — національний чи місцевий бюджет, а якщо місцевий, то з якої саме громади — це питання, яке слід узгодити на етапі розробки підзаконних актів. Зазвичай такі механізми не деталізуються в законах, оскільки вони стосуються більш специфічних аспектів. Виникає відкрите питання: хто нестиме фінансові витрати і які дії вжити, якщо коштів не вистачить? Ймовірно, заборгованість продовжуватиме зростати, адже пільги не скасовуються.
Цей закон ініціює обговорення щодо теми монетизації пільг.
Єдине, що відкриває цей закон -- дискусію щодо питання монетизації пільг. Тобто -- видавати певну суму пільговикам, яку вони можуть реалізовувати на поїздки, а можуть реалізовувати на інші цілі. Це і є монетизація пільг. Єдина проблема монетизації, чому вона досі не була впроваджена: законотворці резонно вважали, що будь-яка монетизація -- це обмеження. Тобто зараз пільговик може необмежено користуватися своєю пільгою: він може їздити на громадському транспорті хоч цілий день. Але якщо ми вводимо монетизацію -- наприклад, видаємо 200-500 грн на місяць, то кількість поїздок з нинішніми цінами буде дуже сильно обмежена, і пільговики зможуть зробити лише декілька поїздок із тих, що вони звикли робити, а далі -- платно. Тому з монетизацією пільг завжди були проблеми. Хоча насправді монетизація пільг -- це розумне рішення, воно відповідає європейським регламентам і правилам. Тож цю дискусію нам все одно доведеться пройти.
Для численних населених пунктів валідатори в маршрутних таксі стали звичною практикою вже тривалий час.
Щодо обладнання, яке треба буде встановлювати в автобусах, тролейбусах і в маршрутках також? Хто за це має заплатити і наскільки це дорого?
У переважній більшості рухомого складу в громадах України таке обладнання вже встановлене -- навіть у маршрутних таксі. Це у Києві нам дивно чути, що в маршрутці може бути валідатор. А для багатьох громад -- у Вінниці, Львові -- це насправді вже давно працююча річ. Там у маршрутках також можна валідувати поїздку.
Приватні перевізники не переймаються, хто покриє витрати на перевезення пасажирів — будь то сам пасажир, громада чи державний бюджет, що стосується даного перевізника. Тому вони зазвичай не виступають проти впровадження необхідного обладнання. Щодо фінансування цих заходів існує кілька варіантів. Вірогідно, що це не буде державний бюджет, і не певен, що кошти надасть місцева громада. Найчастіше реалізуються концесійні проєкти, де інвестори готові встановити обладнання як у комунальному, так і в приватному транспорті за свій рахунок, а потім компенсувати витрати за рахунок частини доходу від вартості проїзду. Крім того, самі перевізники можуть ініціювати встановлення обладнання для зменшення витрат на інкасацію або для отримання компенсацій за перевезення пільговиків, оскільки наразі вони не отримують жодних виплат ні від держави, ні від місцевих органів за ці перевезення, за винятком деяких випадків.
Дмитро Беспалов. Фото: rbc.ua
"Маршрутне таксі є формою громадського транспорту, що регулюється чинним законодавством."
Слухачка з Ірпеня ділиться своїми думками: "У нашому місті немає жодного комунального транспорту, а скористатися пільговим проїздом у маршрутці практично неможливо". Проте з 1 липня 2028 року ситуація може змінитися, якщо буде встановлено необхідне обладнання, і у пасажирки буде відповідна картка для проїзду.
Згідно з чинними законами, навіть попри новий законопроєкт, особи, які мають право на пільги, можуть безкоштовно користуватися громадським транспортом. Маршрутне таксі, відповідно до законодавства "Про автомобільний транспорт", є формою громадського транспорту. Отже, в даний момент, людина має право на пільговий проїзд. Відмова у проїзді є незаконною, проте це стало частиною певного суспільного консенсусу. Ми, так би мовити, домовилися, що маршрутки є окремою категорією, хоча насправді вони є складовою системи громадського транспорту, що підпорядковується існуючим законам. Тому ми спокійно сприймаємо ситуацію, коли водій не пускає пільговика, або коли існує неформальна угода, згідно з якою маршрутники беруть лише обмежену кількість пільговиків. Це означає, що частина прав дійсно реалізується, а інша – порушується. Але варто підкреслити, що це є незаконним, оскільки базується на суспільному договорі. Якщо мешканці Ірпеня стикаються з такими проблемами, їм слід обов'язково про це повідомляти і подавати скарги.
Для кого?
Ірпінська міська рада має гарячу лінію, через яку мешканці можуть повідомляти про різноманітні проблеми, зокрема, пов'язані з опаленням та електропостачанням, а також невідповідності у наданні послуг громадського транспорту. Це пов'язано з тим, що міська рада укладає контракти з перевізниками для організації транспортних перевезень у межах громади. Якщо ж мова йде про перевізників, що здійснюють рейси з Ірпеня до Києва, то в такому випадку відповідальність покладається на обласну раду, яка укладає відповідні угоди. У таких ситуаціях варто звертатися до Київської обласної військової адміністрації зі скаргами.
"Хоча завдати шкоди нашим мостам можливо, їх повне знищення за допомогою існуючих засобів враження є надзвичайно складним завданням."
Слухачка Лідія запитує, чи не хочемо ми розповісти про Південний і Північний мости, які зараз перекриті. Хочу запитати вас як експерта: як треба зараз київській владі реагувати на ці пошкодження, як дивитися на перспективу таких атак і що треба вже зробити з урахуванням пошкоджень?
Ворог ще раніше заявив про свої наміри розділити Україну вздовж Дніпра, і для реалізації цього плану вони намагаються знищити містові переходи. Тому їхні удари спрямовані не лише на Київ, але й на Запоріжжя, Дніпро, Черкаси, тобто на всі ключові точки з мостами. Я не вважаю, що вони відмовляться від цієї стратегії. Разом із енергетичними об'єктами, логістичними шляхами та промисловістю мости залишаються для них однією з головних цілей, тому атаки на них продовжаться.
Не можу стверджувати, у якому стані перебувають мости після атак. Моя думка полягає в тому, що ця інформація, напевно, зараз є конфіденційною, поки не буде реалізовано якісь швидкі ремонтні роботи, наприклад, приховати певні елементи — адже не варто давати ворогу можливість коригувати свої дії. Але я переглянув відео, на якому міський голова говорить про пошкодження Північного мосту. Що можна зазначити: пілон залишився на місці, а також ванти. На перший погляд, виглядає, що постраждала плита, на якій розташована проїзна частина.
Але мені здається, що це доводить тезу, яку ми обговорювали тижнями тому: пошкодити наші мости можливо -- і ворог з цим, як бачите, справляється -- але знищити їх вкрай важко тими засобами ураження, якими вони користуються. Тому наші мости матимуть потенціал для ремонтно-відновлювальних робіт, а потім запуску. Єдина проблема -- на ремонт потрібен час. Час, в залежності від пошкоджень, може бути від кількох днів до кількох місяців, на жаль. Але мости, мені здається, продовжать стояти. І тому нам потрібно підлаштовуватися під закриття. Тобто я сподіваюся, що у міської влади є план реорганізації руху транспорту, громадського перш за все, і транспорту приватного індивідуального -- у разі виходу з ладу кожного моста окремо та їх груп. Для того, щоб якщо таке стається вночі, зранку виходити з чітким планом. А до киян пропозиція і до роботодавців: нам у цей час треба якось зменшити свою мобільність, на жаль.
Щонайменше на просторах, що оточують Дніпро, вірно?
Я думаю, що на знак солідарності, усі кияни мали б зменшити свою мобільність. Наприклад, якщо у мене ділова зустріч -- а я живу на Правому березі, і ми домовилися з людиною на Лівому березі про зустріч у центрі -- я думаю, цю зустріч треба провести по телефону або онлайн.