Писанка: місток до наших предків. Яким чином музей у Коломиї зберігає стародавнє мистецтво.

Колись на яйцях малювали молитви до богів природи, а сьогодні писанка перетворилася на символ християнства та невід'ємний елемент великоднього кошика.

Вони варіюються в залежності від регіону, проте об'єднані спільною символікою. Писанка вже давно стала символом українських традицій. Саме їй присвячений Музей писанкового розпису в Коломиї, який, як тут із гордістю зазначають, є єдиним у світі, повідомляє Репортер.

Звичаї виготовлення писанок колись були поширені по всій Україні, проте під впливом радянської влади вони були забуті у багатьох регіонах, - ділиться науковий співробітник музею Ірина Блонська. - Однак, незважаючи на всі заборони, в західних областях України майстрині продовжували створювати писанки. Іноді, перед Великоднем, вони виносили на базар кілька писанок, але приходила міліція і все знищувала. Проте жінки не зупинялися і починали все спочатку. Завдяки їхньому непереможному духу ця традиція збереглася до сьогодні. І не дивно, що саме на заході України був заснований музей, присвячений цій культурній спадщині.

Музей писанкового розпису - зараз філія Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського - налічує у фондах 12 тисяч експонатів. Для відвідувачів зараз представлені близько чотирьох тисяч.

Відкрили тодішній Музей писанки в 1987 році, у приміщенні церкви Благовіщення, пам'ятки архітектури XVI століття. Згодом, після відновлення української незалежності, церкву передали релігійній громаді, а музей працював у тимчасовому приміщенні. А вже у 2000 році практично за 100 днів збудували спеціальну споруду у формі тринадцятиметрової писанки.

У центральному залі, що знаходиться під величезним куполом писанки, експонується одна з найстаріших колекцій цього музею — писанки з Гуцульщини та Покуття. Тут також можна побачити копію найстарішої писанки, виявленої на українських землях, яка була знайдена у Львові і має приблизно 500 років. Вражає, що орнаменти на цій писанці майже ідентичні тим, що збереглися до сьогоднішнього дня.

Як стверджують у музеї, тут завжди спостерігається велика кількість відвідувачів. Проте найбільший наплив людей спостерігається напередодні Великодня. Приїздять як школярі, так і дорослі з усіх куточків України. До початку війни сюди також часто навідувалися іноземці.

Писанка — це декоративне яйце, на якому візерунки створюються за допомогою спеціального інструмента, званого писачком. Цей пристрій має форму ручки з тоненькою трубочкою, куди поміщають бджолиний віск. Після розігрівання над свічкою, майстер наносить орнаменти на біле яйце, залишаючи частини, покриті воском, незабарвленими. Наступним етапом є фарбування відкритих ділянок яйця у різноманітні кольори — від світліших до темніших відтінків. Завершальним кроком є видалення воскового шару.

Цей останній етап отримав назву "випалювання писанки", - ділиться Ірина Блонська. - Зазвичай яйце підносять до полум'я свічки, в результаті чого віск плавиться, а потім його обтирають серветкою. Сучасні майстри також використовують лак для надання блиску писанці. Раніше ж для досягнення сяяння застосовували шматочок сала або олію.

З давніх-давен писанки виготовляли на цілих яйцях, які не були очищені. Вони уособлювали початок життя. Таку писанку освячували в храмі, а потім тримали вдома як оберіг. Для того, щоб ця творча робота могла зберігатися в музеї, існує спеціальний процес консервації.

Музейні реставратори обережно розділяють готову писанку на дві половини. Внутрішню частину очищають від усіх матеріалів, включаючи навіть плівку, - розповідає науковий співробітник музею. - Після цього всередину наносять клей ПВА та заповнюють простір шматочками рваного газетного паперу. Потім обидві половинки знову склеюються. Завдяки цьому, писанка стає значно міцнішою і, навіть якщо впаде, не розіб’ється.

Читайте: Коли в жилах тече молоко. Як на сироварні "Тирсіник" відроджують дідівську справу і розвивають туризм у Баня Березові (ФОТО)

Як розповідає Ірина Блонська, символи, які зображали українці на писанках, перегукуються у різних регіонах. Різниться їхнє використання, а також кольори. Наприклад, чи не найвідомішу космацьку писанку тому й називають "дрібонька", адже вона може вміщувати навіть 10 дрібних елементів. А от писанки у центрі України можуть мати лише один символ, але він буде більший і виконаний товстою лінією.

Досліджуйте: Чорнопотоківська, чорнопотіцька, чорнєнська. У селі на Прикарпатті створюють писанки на чорному фоні (ВІДЕО)

Основним символом є сонце у формі восьмикутної зірки, - пояснює експерт. - Традиція створення писанок бере свій початок у часи, коли людство поклонялося численним богам, серед яких найважливішим вважався бог Сонця. Сьогодні писанка асоціюється з воскресінням Ісуса Христа. У великодній кошик обов'язково кладуть крашанку – варене яйце, пофарбоване в один колір, яке згодом вживають у їжу. Також додають писанку, що зберігається як оберіг.

Космацькі писанки жовтогарячі, а от ті, що створюють у селі Чорний Потік на Прикарпатті - чорні з білими орнаментами. Колись яйця фарбували природними барвниками: лушпинням цибулі, корою дерев, засушеними плодами, квітами, корінцями. Зараз майстри переважно використовують хімічні барвники, хоч є й такі, що дотримуються давніх способів.

На писанках Покуття домінують чорні та коричневі відтінки, які уособлюють землю, - зазначає Ірина Блонська. - Крім того, часто можна зустріти символи дощу, адже люди зверталися з молитвами про хороший врожай. Також на гуцульських та покутських писанках з'являються зображення церков, що є відображенням християнської віри.

Давні символи з язичницьким корінням, які використовують і досі, - зображення тварин, особливо птахів, дерево життя, що символізувало зв'язок між підземним, земним і небесним.

Існує стародавній символ води - безкінечник, що символізує безмежність нашого існування. Майстрині писанкарства стверджують, що створення цього знака є своєрідним тестом, адже на опуклій поверхні яйця досить складно провести ідеально рівну лінію та вишукати маленькі хвильки.

Писанки пишуть переважно у період великоднього посту. У деяких селах вважають, що в останній тиждень перед Великоднем їх писати вже не можна - а десь навпаки, саме в цей час розписували яйця. А подекуди це роблять протягом всього великоднього періоду: від початку посту і аж до Трійці.

Найчастіше писанки пишуть на курячих, гусячих, качиних яйцях. Подекуди люди вірили, що голубині використовувати не можна - адже Святий Дух зійшов на землю у вигляді голуба. А от сучасні майстри використовують і маленькі перепелині, й найбільші - страусині.

Читайте: Божі сльози, смирення та непочата вода: як написати писанку

Частина експозиції музею зосереджена на сучасних витворах мистецтва. Наприклад, тут представлено декоративні яйця з різних куточків планети. Багато культур вірило, що світ виник з яйця, що стало поштовхом для розвитку такого виду творчості.

Серед писанок української діаспори є й ті, що походять з Австралії. Зокрема, варто згадати роботи таких відомих постатей, як Галина Козакевич-Хоткевич, донька Гната Хоткевича, а також Галина Ключко, правнучка Івана Франка.

А є писанки, на яких залишили автографи відомі люди: Отто фон Габсбург, Ніна Матвієнко, Віктор і Катерина Ющенки, Марина Порошенко, Андрій Шевченко, Іван Вакарчук та інші.

Сучасні писанки не оминув вплив війни. Серед них - виплавлені з уламків ракети, якою вдарили 24 лютого 2022 року по місцевому аеродрому. Є писанки з гільз, виконані військовими, які символізують тимчасово окуповані росією регіони - Запоріжжя, Херсонщина, Донецька, Луганська області, Крим.

А напевно, найвідоміший воїн-писанкар - коломиянин Олег Кіращук, - каже Ірина Блонська. - Він воює з 2014 року і дотепер, але навіть на фронті створює писанки. Деякі зі своїх робіт він викладає в інтерет. У 2009 році їх побачила фірма Gucci, яка створила колекцію за мотивами його розписів.

З архіву редакції: Про писанки та війну. Олег Кіращук з Коломиї обміняв писанки на автомат.

Головний експонат музею — це писанковий килимок, який вражає своєю красою. На ньому розташовано 1008 унікальних писанок, виготовлених майстром Володимиром Бонком з Миколаєва.

Читайте: "Український рушник - цілий космос". Франківка зібрала колекцію давньої вишивки, щоб зберегти традицію предків

Техніка розпису, що використовується, є шпильковою або лемківською. Хоча ця методика не є типовою для Миколаївщини, сім'я майстра має лемківське походження, адже їх депортували до цього регіону, - пояснює наукова співробітниця музею. - Лемки не використовують писачок для розпису, а застосовують шапочку цвяшка. Її занурюють у розплавлений віск і, доторкнувшись до яйця, утворюють крапочку, яку потім витягують вниз.

На сьогоднішній день пан Володимир святкує 86-річний ювілей і мешкає в Миколаєві. Минулого року він завітав до Коломиї, щоб відвідати музей та побачити свій експонат.

Автор: Ольга Романська