Вояж до Арктики: досягти полярного кола, насолодитися красою північного сяйва та взяти участь у марафоні на льоду.

Ідея туристичної подорожі до Арктики може виглядати для багатьох нездійсненною, зважаючи на далеку відстань, суворий клімат і вартість цього задоволення. Але побачене там - того варте. Побувати у шведській частині Лапландії вдалося мандрівниці із Буковини Любові Бойко, яка поділилася з УНІАН своїми враженнями від поїздки.

На початку березня Любов Бойко, досвідчена альпіністка, яка підкорила такі вершини, як Маттергорн, Казбек, Ельбрус, Тетнульді та Лайла, а також найвищі піки Татр і Румунських Карпат, вирушила в подорож до Арктики. Вона відвідала шведську частину Лапландії і поділилася враженнями на своєму ютуб-каналі про подорожі Kitty Mountain.

Подорож, що тривала більше двох тижнів, була сповнена неймовірних пейзажів, захоплюючих пригод та нових відкриттів. Протягом цього часу мандрівниця дісталася до полярного кола, насолодилася видовищем північного сяйва та зустріла північних оленів. Вона також прогулялася національним парком Скулескуген у Швеції, розташованим на березі Балтійського моря. Крім того, стала першою українкою, яка взяла участь в екстремальних арктичних змаганнях Lapland Arctic Ultra, здобувши перемогу на дистанції 20 кілометрів.

Запрошення здійснити подорож до Арктики та взяти участь змаганнях Любові надійшла від закордонних шанувальників її ютуб-каналу.

"Я активно подорожую, і більшість моїх пригод відбуваються в Карпатах. У своєму блозі я ділюсь красою українських гір, привертаючи увагу мандрівників з різних куточків світу, які захоплюються нашими пейзажами та природою. Саме мої підписники на YouTube спонукали мене взяти участь у змаганнях Lapland Arctic Ultra, відзначаючи мою активність і готовність до зимових умов. Вони навіть зв'язали мене з організаторами заходу. Лапландія завжди була моєю дитячою мрією, щось таке, що здавалося недосяжним. Я ніколи раніше не відвідувала Скандинавію і мала лише поверхневе уявлення про цей регіон. Тож я вирішила, чому б і ні? Це чудова можливість поєднати дослідження нового місця з участю у змаганнях", - поділилася дівчина в коментарі для УНІАН.

Із Чернівців вона шість годин добиралася потягом до Львова, звідти ще дві тисячі кілометрів їхала автобусом до Німеччини, а далі у портовому місті Любек сіла на пором, яким пливла ще дев'ять годин Балтійським морем до міста Мальме на півдні Швеції.

В дорозі я зустріла інших учасників змагань, які прибули з різних куточків світу. Серед них була пара з Німеччини, що подорожувала на автомобілі, який перевезли поромом. Мені пощастило: у їхньому авто знайшлося місце для мене, і я змогла проїхати з ними ще 1600 кілометрів по Швеції.

На шляху новостворена команда завітала до національного парку Скулескуген у Швеції, розташованого на узбережжі моря, який має статус об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У той час вхід до парку був безкоштовним.

Зокрема, там розташований унікальний скелястий каньйон, який утворився внаслідок другого льодовикового періоду. Скулескуген - це місце, де море зустрічається з горами, адже це найбільш піднята берегова лінія в Швеції і не тільки. Також у парку можна побачити прадавні ліси, унікальні кам'яні утворення та гроти, а ще зустріти диких тварин.

Під час своєї подорожі мандрівники були вражені тим, як Швеція піклується про туристів. На відміну від багатьох європейських країн, де існують численні обмеження, тут можна ставити намети практично в будь-якому місці, за винятком приватної власності. Навіть у глибині дикої природи туристи можуть знайти вбиральні, деякі з яких оснащені сучасними унітазами. А якщо раптом на вас звалиться сніг, можна сховатися в шелтерах — простих навісах без вікон і дверей.

Для більш комфортного перебування є так звані кабіни: повноцінні дерев'яні будиночки із усім необхідним для того, щоби подорожні могли відпочити, обігрітися, переночувати. Крім того, буковинка була вражена тим, що біля цілком справних пічок вже стоять заготовлені дрова.

Ці кабінки знаходяться на відстані приблизно 20-30 кілометрів одна від одної. Вони присутні практично скрізь. Усередині панує затишна атмосфера. Місцеві громади піклуються про те, щоб у них завжди були запаси дров. Таким чином, кожен охочий може завітати туди в будь-який момент і розпалити вогонь у печі. Проте самостійно рубати дрова в цих місцях суворо заборонено.

У кожному куточку можна знайти туалети: дерев'яні, схожі на ті, що є в наших селах, а також сучасні з унітазами. Шведи дуже негативно ставляться до туристів, які намагаються вирішити свої потреби на природі, використовуючи серветки. Загалом, тут все організовано на високому рівні. За чистотою та порядком слідкують рейнджери, які з радістю зустрічають туристів і завжди готові прийти на допомогу. Це справляє приємне враження, - говорить дівчина з усмішкою.

Звідти мандрівники дісталися полярного кола на крайній півночі Швеції. Дорогою вони бачили пару північних оленів - тварини спокійно стояли на засніженій дорозі й зовсім не зважали на авто. Відчувалося: саме вони тут господарі, а не люди, зауважує Любов.

Гонки Lapland Arctic Ultra розпочалися 2 березня в невеличкому містечку Оверкалікс, що розташоване в шведській провінції Норботтен. Учасники подолали дистанцію, що проходила замерзлим руслом річки Калікс, яка тече через цю місцевість. Напередодні події випав сніг, що додало особливої атмосфери.

"Перед цим настав етап відлиги, і лід розм'якшав, став м'яким. Бігти було вкрай важко. Незабаром взуття промокло до нитки. На кожному кроці ноги застрягали у крижаній поверхні. Дуже швидко відчуваєш втому та дискомфорт у ногах. Багато учасників, навіть професійних спортсменів, не виявилися готовими до таких викликів", - підкреслює мандрівниця.

За словами Любові, кожен учасник мав можливість вибрати дистанцію: на 20, 50, 185 або 500 кілометрів. Цю відстань можна було подолати пішки, на лижах або ж на велосипеді. Оскільки вона вперше брала участь у таких змаганнях, Любов обрала найменшу дистанцію – 20 кілометрів. І їй вдалося подолати її всього за 2 години і 44 хвилини. Точніше, не просто подолати, а пробігти, що принесло їй вражаючу перемогу. Вона фінішувала першою, випередивши навіть тих, хто змагався на лижах.

"Я просто пробігла всі 20 кілометрів, тому й здобула перемогу. Я навіть не знала, що можна йти, - усміхається Любов. - Це було важко, але я вистояла і не зупинялася. Раніше я професійно займалася маунтенбайком і отримала звання кандидата в майстри спорту. У мене також є значний досвід подорожей Карпатами в різних погодних умовах. Тому я добре акліматизована до зими і звикла до фізичних навантажень. Багато учасників одразу ж кинулися вперед і швидко виснажилися. Дехто використовував льодоступи, але вони тільки заважали, оскільки загрузали в кризі. Я ж рухалася рівномірним темпом без жодного додаткового спорядження."

Вздовж дороги були розташовані намети, що пропонували напої та легкі закуски, де кожен міг підживитися. Мені неодноразово запрошували: "Може, щось знадобиться?". Але я тільки усміхалася і відмовлялася. Протягом усієї дистанції я навіть не зробила ковтка води. Відчуття змагання захоплювало мене, і я прагнула віддати всі свої сили. Це стало для мене справжнім викликом", - ділиться своїми враженнями дівчина.

Важливим стимулом для Люби взяти участь у змаганнях стало спілкування з досвідченими подорожніми. Серед них перебувала й прославлена польська блогерка Ева зу Бек.

"Минулого року Ева зареєструвалася на дистанцію в 185 кілометрів. Проте у її собаки, з яким вона подорожувала, виникли проблеми з лапкою, тому Ева вирішила зійти з маршруту. Цього року вона поставила собі амбітну мету пройти 500 кілометрів. І вона досягла цього успіху!" - з захопленням розповідає Любов.

За її словами, конкурси мають строго визначені правила. Наприклад, учасники повинні пройти 500 кілометрів не пізніше, ніж за десять днів. Кожного дня необхідно проходити приблизно 50 кілометрів. Якщо організатори помічають, що учасники не дотримуються цих вимог, їх виключають із змагань, оскільки шансів завершити вчасно вже немає.

Це змагання, що вимагає продемонструвати силу і витривалість. Я вражена сміливістю тих, хто обирає тривалі дистанції — це справжні герої. Адже не просто бігти по асфальту, а долати засніжені маршрути. Учасники тягнуть за собою сани з необхідними речами. Можна спати на снігу або в наметі — як кому зручно. Харчуйтеся за власним бажанням, це ваш вибір. Хоча є маркування та підтримка організаторів, у випадку надзвичайних ситуацій ви можете зателефонувати їм і викликати снігохід. Але в цілому, ви повинні самостійно подолати цю дистанцію. Усе необхідне має бути при вас. Це чому перед стартом ретельно перевіряють спорядження: якщо ваш спальник не витримує 45-градусний мороз, вам не дозволять брати участь. Також потрібно володіти англійською на базовому рівні, щоб у разі непередбачених обставин ви могли спілкуватися з організаторами та іншими учасниками, - ділиться своїм досвідом мандрівниця.

Протягом усіх років проведення змагань Lapland Arctic Ultra Любов Бойко стала першою учасницею з України. На жаль, в своїй країні вона не змогла отримати фінансову підтримку для участі в заході. Через це вона була близька до того, щоб відмовитися від змагань. Проте її мрія стала здійсненною завдяки прихильникам її блогу з-за кордону, які погодилися взяти на себе частину витрат. До того ж, організатори змагань дозволили їй не сплачувати реєстраційний внесок, який зазвичай коливається від 50 євро для коротких дистанцій до понад 2500 євро для найдовших.

"Я зверталася до знайомих, які мають певні фінансові можливості. Розповіла, що хочу гідно представити Україну, а також розповісти про Арктику на своєму каналі. Та стикнулася зі скепсисом - мовляв, не на часі, навіщо мені це треба. Хтось каже: "Ти ж це робиш для себе". Насправді не зовсім. Своїми подорожами я намагаюся мотивувати інших, показувати, що немає нічого неможливого. Якщо кожен буде перебувати лише у своїй тісній бульбашці, ми просто перетворимося на купку торгашів без вищих прагнень, цілей. Треба демонструвати, що, попри війну, ми здатні на неймовірні речі. До мене на змаганнях було багато уваги не як до Любові Бойко, а як до українки, яка, незважаючи на такі складні часи, все ж змогла приїхати і показати гарний результат", - каже дівчина.

В наступному році вона має намір взяти участь у забігу на дистанцію 185 кілометрів, але це буде залежати від її фінансових ресурсів.

Дехто цікавиться: "А скільки ж коштує така пригода в Лапландії?"... З одного боку, це дійсно неймовірний досвід. Але це зовсім не те, коли тебе просто привезли, забезпечили їжею та поселили в готель. Доїхати туди досить непросто. Ти вирушаєш в невідомість самостійно. Так, я зустріла там людей з подібними інтересами. Але все це сталося вже в ході подорожі, - ділиться своїми думками співрозмовниця.

Після завершення змагань Любов вирушила в подорож по Арктиці разом із іншими учасниками.

"Мені дали сани, які називаються "пулька". Із наплічником немає сенсу ходити, бо там всюди глибокий сніг, у який постійно провалюєшся. Шведська Лапландія - переважно рівнинна, гір мало. Розроблені маршрути, якими їздять туристи на поширене в цих краях полювання на північних оленів. Також там популярне катання на снігоходах. Ми часом використовували їхні сліди, щоб не провалюватися по пояс у сніг. Подолали декілька маршрутів. Часто вони пролягали через замерзлі озера. Отак ідеш два-три кілометри по кризі, й відчуваєш, як холод аж випаровується із водойми. Хоча я звикла до морозів, та все одно промерзала до кісток. До речі, цьогоріч у Лапландії було аномально тепло: переважно до 20, максимум 30 градусів морозу. Через це у мене не було проблем із акліматизацією, бо у Карпатах також зазвичай до мінус 20 градусів. Можна сказати, я із нашої Арктики переїхала до шведської", - усміхається мандрівниця.

Любов дуже прагнула побачити північне сяйво, яке раніше лише милувалася на знімках і в роликах. Але на початку її подорожі небо було затягнуте хмарами, а сніг безперервно падав.

"Існують спеціальні додатки для смартфонів, які прогнозують ймовірність виникнення полярного сяйва. Я завантажила один з таких додатків і регулярно перевіряла його. Протягом першого тижня ймовірність була не вище 30%. Але, зрештою, ми стали свідками цього чудового явища. Це трапилося в гірській частині Лапландії. Ми спостерігали за сяйвом з нашої кабінки, де зупинилися на ніч. Це було просто неймовірно. Довкола нас на десятки кілометрів не було жодного населеного пункту, і стороннє освітлення не заважало. Наш будиночок розташовувався на вершині гори, посеред тундри. Все небо було залите однорідним зеленим сяйвом. Я фотографувала цю красу протягом кількох годин," - ділиться враженнями дівчина.

Вдруге буковинка побачила полярне сяйво незадовго до завершення мандрівки. Тоді сильно похолоднішало, до мінус 30-ти градусів уночі. Саме така погода найбільш сприятлива для появи цього унікального оптичного явища.

"Приблизно о десятій вечора ми вирушили до річки. З того місця ми насолоджувалися блиском води. Цього разу це було справжнє шоу різноманітних форм. Враження було дуже динамічним: на кілька хвилин якась фігура могла з'явитися з зеленого фону, потім зникнути, а згодом знову проявитися. Здавалося, що у небі відбувається справжня світлова симфонія," - з захопленням розповідає Любов.

Настав момент повертатися додому. Цю подорож, зазначає дівчина, вона залишить у пам’яті назавжди. Хоча вона сподівається, що попереду їх чекає ще безліч пригод. Адже вже за кілька днів після повернення додому невтомна мандрівниця знову планує поїздку до Карпат.

"У своїх подорожах я відчуваю, що моє життя наповнене змістом. Найцінніше, що у нас є — це час, який не можна повернути. Ми можемо провести день на дивані або зайнятися безліччю цікавих справ. Пригадую, коли розпочалася повномасштабна війна, паніка охопила всіх, і я також відчула стрес. Проте виникло усвідомлення: навіть якщо моє життя раптово закінчиться, я не шкодую про те, як його прожила. Я не прагнула до посад чи кар'єрних висот. Я просто займалася і займаюся тим, що приносить мені радість," - ділиться дівчина.

Тим, хто прагне вирушити в подорожі, Любов рекомендує: найоптимальніший момент - це зараз. Адже якщо ви будете відкладати, сумніватися і розмірковувати над своїми бажаннями, є велика ймовірність, що вони так і залишаться нездійсненими.

Не фокусуйтеся на великій меті, просто зробіть перший крок. Розпочніть з малого. У процесі ви знайдете однодумців, усвідомите свої потреби, виявите слабкі сторони та дізнаєтеся, над чим варто працювати. Не думайте так: "Я не можу одразу підкорити Еверест, тому нічого не робитиму".