"Чи варто переглянути українську комедію 'Потяг до Різдва'?"

Нещодавно в українських кінотеатрах відбулася прем'єра сиквела популярного фільму минулого року "Поїзд до 31 грудня", який отримав назву "Потяг до Різдва". Українська кінематографія вже вдруге поспіль пропонує глядачам стрічку, що створює атмосферу новорічних свят.

У переддень Різдва кілька персонажів переплітають свої долі в спільній оповіді. Їх шлях пролягатиме в одному потязі, що мчить до Львова. Як завжди, між героями розгортаються емоційні драми, вони шукають нові можливості, втілюють свої бажання, закохуються або ж прощаються назавжди. Усе це відбувається в традиційному стилі, характерному для цього жанру, без жодних несподіванок.

"Потяг до Різдва" -- це сиквел минулорічного касового фільму "Потяг у 31 грудня". Глядачі знову зустрінуться з героями першої стрічки -- провідником Миколою Івановичем (Станіслав Боклан), його донькою -- начальницею потяга Ольгою (Ганна Кузіна), а ще -- з працівниками вагона-ресторану Павлівною (Лілія Ребрик) і Петровичем (Юрій Горбунов).

Останнім часом активно змінюють меню та ціни, і багато хто з цього приводу занепокоєний.

Навколо центральних персонажів розгортається низка другорядних: Антоніна Хижняк, яка прагне знайти забезпеченого чоловіка, не звертаючи уваги на його байдужість до шлюбних зобов'язань; її суперниця, яка також має намір завоювати серце цього непоступливого нареченого; а також представники мистецької сфери, які готуються виступити з дитячим хором у Львові. Серед них — бабуся, що святкує Різдво 7 січня, дружина військового та їхня дитина.

Усі ці персонажі зустрічаються під час подорожі, адже їх чекає святкування Різдва, хоча про це вони ще не здогадуються.

У картині також фігурують MONATIK, Тарас Цимбалюк і DziDzio (їм дісталося по камео).

У вітчизняних кінематографістів досвід створення таких фільмів невеликий, а якщо сказати чесніше -- мінімальний. Видно, що намагаються орієнтуватися на традиції та кліше сімейних святкових фільмів зарубіжних колег. Відчувається, що хочуть наповнити глядачів святковим настроєм у міру можливостей. Очевидно, що докладають зусиль, щоб виправдати очікування людей.

Усе це заслуговує на похвалу, оскільки створення різдвяного кіно вимагає навчання та подальшого вдосконалення, адже цей жанр є важливою нішею і користується популярністю в усіх розвинених країнах.

На даний момент немає сенсу ставити українські святкові комедії в один ряд із відомими світовими блокбастерами. Критерії для такого порівняння виявляються занадто недоречними. Викликати емоції та спонукати до сліз — це зовсім не легка задача, особливо враховуючи обмежений досвід в цій сфері.

Однак ми присутні тут, щоб підтримати українське кіно, адже воно лише починає свій розвиток.

Нагадаємо, чому фільми про величезних акул уже не викликають страху.