Відновлення через середньовічні битви та історичні традиції: як Бугурт Січ підтримує ветеранів.

Історичний спорт має потенціал відновлювати та дарувати нове дихання. Проєкт "Бугурт Січ", що організовує змагання у лицарських обладунках, здобуває все більше прихильників серед військовослужбовців та ветеранів.

Еспресо провів бесіду з творцями "Бугурт Січі" та тренерами, що спеціалізуються на навчанні військових цьому вишуканому мистецтву.

Олена Кречет, співзасновниця та керівниця проєкту розповідає, що створили організацію ще в 2021 році, напередодні повномасштабної війни. Ідея належала Ігореві Парфоньову, чемпіонові світу з бугурту, нині ветерану.

"У той час він ще не мав статусу військового чи ветерана, але всім було очевидно, як подібні практики можуть бути корисними для ветеранів. Однак початок широкомасштабного конфлікту затримав реалізацію цієї ініціативи," - згадує Олена Кречет.

За кілька місяців у 2022 році більшість членів команди вирушили на захист батьківщини. Лише дві засновниці залишилися, займаючись волонтерськими ініціативами, що ускладнювало повноцінний розвиток організації.

"Можливість повернутися до цієї концепції з'явилася у 2023 році, коли нам повідомили, що лицарські бої є однією з найефективніших практик для боротьби з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) та відновлення психічного благополуччя", - згадує Олена.

Вона підкреслює, що ця ініціатива охоплює не лише спортивні аспекти, а є частиною більш широкого комплексу програм, які приносять свої плоди.

"Наша спільнота охоплює набагато більше, ніж просто спорт. Це простір для збереження історії, вивчення наших коренів та переосмислення сенсів, а також процесу деколонізації від російського наративу. Історичні лицарські бої не є лише альтернативою психологічної допомоги чи реабілітації; ми підходимо до цього питання комплексно, поєднуючи терапію, відновлення соціальних зв'язків і захоплюючі активності. У нашій спільноті проходять майстер-класи з різних ремесел — від каліграфії до ковальства, а також організовуються інтеграційні заходи, які ми називаємо "Січовими ватрами". Ветерани залучаються до середньовічних настільних ігор, готують борщ за стародавніми рецептами і беруть участь у ретритах, де навчаються українській каліграфії", — поділилася засновниця проєкту "Бугурт Січ".

зображення: надано Владиславом Романецьким

Основна мета організації таких лицарських баталій для ветеранів полягає в створенні комфортного простору, де учасники можуть поділитися своїми переживаннями та травмами, а також отримати необхідну підтримку.

"Дехто прагне займатися спортом, інші ж просто бажають спостерігати або спробувати щось нове," - зазначає Олена.

Одна з ключових рис проєкту – гнучкість тренувань. Наприклад, якщо учасник має ампутовану руку, його опонент також відмовляється від щита і використовує лише меч. У випадку, коли хтось займає положення в інвалідному візку, бої проходять у сидячому положенні. Найважливіше, щоб усі мали можливість тренуватися разом, а не окремо. Це сприяє формуванню почуття повноцінної причетності до спільноти, - зазначають у "Бугурт Січі".

Наразі заняття відбуваються у Києві.

"Ми вже співпрацюємо з партнерами в Івано-Франківську, Звягелі та Вінниці. У наших планах – розширення до Одеси, Чернівців, Львова та Дніпра. Хоча це непростий шлях, ми поступово рухаємося вперед. Наша мета – створити простір, де кожен ветеран зможе прийти до клубу, відчути підтримку, зрозуміння та отримати допомогу в процесі інтеграції."

Олена додає, що знає про позитивні результати від занять лицарськими боями.

"Ми бачимо, як зменшується напруження, полегшуються нав'язливі спогади, покращується сон. Це дуже важливо для тих, хто має ПТСР. Запит від ветеранів перевищує наші можливості, але ми крок за кроком рухаємося до того, щоб охопити якомога більше людей. Для нас головне - створювати простір сили, безпеки і сенсів", - зазначила Олена Кречет.

Не секрет, що лицарські бої можуть сприяти психологічному відновленню після війни, і це добре усвідомлює один з тренерів "Бугурт Січі", ветеран Владислав Романецький. Він вже кілька місяців проводить тренування для ветеранів.

зображення: надано Владиславом Романецьким

"Заняття середньовічним боєм у "Бугурт Січ" для багатьох ветеранів стало частиною реабілітації. Під час лікування я помітив позитивні зміни у власному фізичному та психологічному стані. З часом тренування почали приносити справжнє задоволення, з'явилося бажання займатися цим більш серйозно. Так виникла дружба з командою, на яку завжди можна покластися", - розповідає ветеран.

Протягом кількох місяців Владислав самостійно навчає ветеранів, які проходять реабілітацію та лікування. Цей досвід став для нього новим етапом у житті. Його власний шлях виявився непростим. Він відслужив майже вісім років, спочатку в підрозділах Міністерства внутрішніх справ, а згодом у Збройних силах. Під час повномасштабної війни він отримав поранення в авдіївському напрямку та у Вовчанську. Після завершення лікування та демобілізації Владислав вирішив присвятити себе допомозі своїм побратимам.

зображення: надано Владиславом Романецьким

"Тренування з середньовічного бою мають чітку структуру. Все починається з інструктажу та розминки, після чого новачкам показують базові удари. Далі учасники переходять до двобоїв, адже саме контактні бої становлять суть "Бугурту". Використовуємо спеціалізоване захисне спорядження, яке повністю закриває тіло та мінімізує ризик травм. Зброя різноманітна - одноручні та дворучні мечі, алебарди, сокири. Кожен може спробувати різні варіанти та обрати ту зброю, яка більше до душі", - розповідає Владислав.

Заняття проходять як у спеціально створених для цього місцях, так і в реабілітаційних центрах та лікарнях. Це сприяє ветеранам у пошуку мотивації, допомагає відволіктися від щоденних труднощів та знову відчути радість повноцінного життя. Завдяки цьому дружньому мікроклімату в нашій спільноті, ви відчуваєте себе в колі однодумців. Немає відчуття небезпеки, навіть попри те, що це бій, - ділиться Владислав.

Ветерани мають можливість брати участь у лицарських боях не лише на спеціально відведених майданчиках, але й у реабілітаційних центрах, куди завітали тренери для проведення занять.

"Серед усіх способів реабілітації, саме бугурт виявився для мене найефективнішим. Я виливав свої почуття, вивільняв усе, що накопичилося всередині, і це приносило мені велике заспокоєння. Я на власному досвіді зрозумів, як це діє", - ділиться він.

Ветеран розуміє стан тих, хто приходить на тренування, бо сам пройшов цей шлях. Тому він намагається створити для інших таку атмосферу, де можна відчути позитивні зміни.

зображення: надано Владиславом Романецьким

"Є спеціалісти, які навіть рекомендують спробувати займатись таким видом реабілітації. Це як у будь-якому хобі, комусь не підходить навіть малювання. А тут хтось пробує й розуміє, що це його. Дуже важливо, у бугурті немає прірви. Тут усі свої. Ніхто не питає провокативних речей: "А де ти служив?", "Що робив?". Ми можемо знати одне про одного, але конфліктів через це не виникає. Це спільнота, де всі підтримують один одного".

До нашої спільноти можуть приєднуватися не тільки ветерани військової служби, але й цивільні особи.