Дій так, як вони діють, а не лише слухай, що говорять. Як різні керівники Національного банку вкладають свої власні фінанси – від Кубіва та Гонтаревої до Пишного.

Протягом 33-річного існування банківської системи України Національний банк очолювали 12 керівників, які представляли різні регіони, політичні сили та бізнес-сфери. Це почалося з Володимира Матвієнка та Вадима Гетьмана у 1991-1992 роках і завершилось Кирилом Шевченком та Андрієм Пишним у 2020-2024 роках. Спільним для багатьох з цих керівників було їхнє ставлення до національної банківської системи та гривні. Особливо це стосується останніх п'яти голів НБУ.

Аналізуючи декларації керівників Національного банку, видання OBOZ.UA виявило інтерес нацбанківців до різноманітних бізнес-сфер, нерухомості, розкішних автомобілів та годинників, вартість яких перевищує вартість житла. При цьому особливу увагу було приділено їхньому реальному ставленню до фінансових активів, які безпосередньо пов’язані з їхньою професією та виконуваними обов’язками.

Виявилось, що кожен із останніх 5-ти голів Національного банку України мав одну з двох проблем (чи дві одночасно). Або не дуже довіряв чинним банкам, яким НБУ власне видає ліцензії та відстежує їх відповідну (не ризикову) діяльність, або не дуже вірив у майбутнє гривні - вкладав власні кошти в інвалюти. Передусім у долар і євро. Хоча на публіці продовжували переконувати населення в стабільності вітчизняного валютного ринку та гривні, а також в безпечності наших банків, де варто відкривати рахунки.

На жаль, OBOZ.UA не зміг знайти жодної декларації голови Національного банку у Національному агентстві з питань запобігання корупції (НАЗК), що стосувалася б інвестицій виключно в гривневі активи та на банківських рахунках. Натомість завжди виявлялися декларації, які містили інформацію про готівкові кошти або ж вкладення в іноземних банках та валютах. Хоча суми можуть суттєво відрізнятися, загальні пріоритети залишаються подібними. Щоб краще зрозуміти смаки провідних банкірів у різні етапи, варто розглянути їхні імена в хронологічному порядку.

Степан Кубів: залишив посаду спокійно та без галасу, найбільшу частину своїх заощаджень зберігав у доларах.

Степан Кубів очолив Національний банк України після подій Революції гідності 24 лютого 2014 року, хоча його перебування на цій посаді було коротким. Він залишив свою посаду тихо і без будь-яких скандалів 19 червня того ж року, що зробило його одним із найменш помітних керівників у історії цієї установи. Під час його керівництва ще не існувало НАЗК та його реєстру, тому ми змогли оцінити фінансові активи Кубіва лише на основі його діяльності у Верховній Раді. Як народний депутат, екс-глава НБУ повідомив про свої готівкові активи за 2023 рік:

В українських фінансових установах пан Кубів разом із дружиною Світланою відкрили два рахунки в гривні (обидва в банку "Львів", що має іноземні інвестиції) на суму 368,5 тисячі гривень, що приблизно дорівнює $10 тисячам за курсом.

Гонтарева: без cash, але з суперечками та значними доларовими вкладами.

Валерія Гонтарева стала головою Національного банку України 19 червня 2014 року і залишалася на цій посаді до 11 травня 2017 року. Після цього вона вирушила у відпустку, а згодом покинула країну. Слідчі органи викликали її на допити у рамках кількох кримінальних справ, на що пані Гонтарева відповіла через засоби масової інформації, закликавши їх приїхати для бесіди до неї за кордон.

Її офіційне звільнення з Національного банку України сталося 15 березня 2018 року під керівництвом Валерії Гонтаревої.

Усе це супроводжувалося численними скандалами та запитаннями з боку правоохоронців, які згодом перетворилися на кримінальні провадження, статус яких наразі залишається невизначеним. Останню декларацію до НАЗК Валерія Гонтарева подала в березні 2019 року, вказуючи дані за період січень-березень 2018 року.

Валерія Олексіївна не зазначила наявність готівкових грошових активів, проте задекларувала значні депозити в доларах. Найбільший з них, на суму $4,7 млн, оформлений на її ім'я в державному Укрексімбанку, з яких $2,7 млн були вказані для певних цілей. Можливо, саме в цю фінансову установу вона покладала найбільші сподівання. Ще один валютний рахунок у родині Готаревої належить її синові Микиті, і відкритий він у британському банку National Westminster, де зберігається 148 тисяч фунтів стерлінгів. У іншого сина, Антона, та чоловіка Валерія є кілька гривневих рахунків на загальну суму 2,1 млн грн (приблизно $77,4 тис. за середнім курсом на той час), а також один валютний рахунок у Валерія на суму $88.

Цікаво, що на чотирьох рахунках було 200 тисяч гривень або менше – це була максимальна сума, яку в той час гарантував Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Ці рахунки відкриті в Приватбанку, ПУМБ та Банку Кредит Дніпро. Лише один з рахунків, яким володів чоловік на ім'я Валерій, містив 1 мільйон гривень у Банку Кредит Дніпро, що свідчить про його довіру до цього фінансового установи. Ще один вклад був оформлений у Ощадбанку на 700 тисяч гривень на ім'я сина Антона. Варто зазначити, що на той момент цей державний банк не входив до складу Фонду гарантування вкладів, тому зобов'язувався відшкодувати кожному вкладнику повну суму у разі банкрутства, чого, на щастя, не сталося.

Вкладники, які постраждали в ті роки, згадують, як їх критикували за те, що вони ділили свої депозити на частини по 200 тисяч гривень. У деяких випадках це навіть трактувалося як потенційно незаконна практика, і через це деяким людям відмовляли у відшкодуванні від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Також з декларації стало відомо, що Нацбанк на ім'я Гонтаревої в своєму недержавному пенсійному фонді накопичив 206 тис. грн.

Смолій заявив про наявність "політичного тиску" та обрав долар.

Яків Смолій, який обіймав посаду першого заступника та був близьким соратником Валерії Гонтаревої (після відставки Олександра Писарука), був призначений головою Національного банку України 15 березня 2018 року та залишив свою посаду в липні 2020 року, пояснюючи це рішення "політичним тиском". Його діяльність у НБУ супроводжувалася численними звинуваченнями у зловживанні службовим становищем, а також розслідуваннями з боку народних депутатів і журналістів. Проте, навіть на фоні цих скандалів, його керівництво не викликало стільки шокуючих і резонансних подій у фінансовому секторі, як це було за часів його попередниці, Валерії Гонтаревої.

До речі їх інвестиційні уподобання дещо збігалися. Як і Гонтарева, найбільше грошове вкладення Яків Смолій зробив у доларі в державному Укрексімбанку, хоча трохи скромніше - $3,8 млн. Там же на єврорахунку у його родини заявлено ще €1,2 тис., а також два валютні рахунки в Райффайзен Банку Аваль з $2,4 тис. та €2,6 тис. Це данні з останньої декларації головного банкіра, після звільнення за 2020 рік.

Також в ній заявлені 11 гривневих рахунків в різних банках на 11,2 млн грн (близько $415 тис. у перерахунку за офіційним курсом на той момент) та 653,2 тис. грн в недержавному пенсійному фонді НБУ. Тобто ми бачимо, як гривневі накопичення сильно поступаються інвалютним.

Шевченко: в українських банках зберігав мізерні суми

Кирило Євгенович Шевченко став головою Національного банку України 16 липня 2020 року, і його діяльність співпала з періодом повномасштабного вторгнення. Вже на початку кризи він ухвалив рішення закрити всі банки з російським державним капіталом, включаючи "дочки" Зовнішекономбанку та Сбербанку. Щодо Альфа-Банку, його долю було вирішено відкласти, і лише наступного року, після зміни законодавства, банк був націоналізований і отримав нову назву - Сенс Банк. Шевченко також затвердив першу обмежувальну постанову №18 від 24 лютого 2022 року, до якої з часом було внесено понад 60 поправок, що стосуються валютних, готівкових і безготівкових операцій для населення та бізнесу.

Погодивши рішення про емісію гривні на суму 400 млрд грн (регулятор використав ці кошти для викупу державних облігацій Міністерства фінансів) з метою підтримки військового бюджету до отримання зовнішньої фінансової допомоги від партнерських країн. Йому закидали складні, а часом і дуже напружені стосунки з Мінфіном, який на початку великої війни зіткнувся з труднощами у фінансуванні державного бюджету та виконанні зобов’язань за старими випусками облігацій внутрішньої державної позики. Це призвело до обговорення можливих наслідків так званої піраміди ОВДП у фінансових колах.

Кирило Шевченко залишив свою посаду на початку жовтня 2022 року, посилаючись на "проблеми зі здоров'ям". Проте пізніше він зробив заяви про політичні репресії після виїзду з України, а також прокоментував відкриття кількох кримінальних справ, пов'язаних з діяльністю державного Укргазбанку під його керівництвом.

У своїй останній декларації за 2022 рік пан Шевченко вказав на значні готівкові заощадження, які він накопичив разом із дружиною Юлією, зокрема в іноземній валюті.

Крім того, було зазначено про наявність шести рахунків сім'ї, відкритих у трьох австрійських банках (Erste Bank, Oberbank, HSP Rechtsanwälte) та одному швейцарському (Banque Lombard Odier), які ведуться в доларах та євро (загальна сума):

Найзначніший інвестиційний внесок у розмірі €754 тисячі був здійснений в HSP Rechtsanwälte у Відні і оформлений на ім'я Юлії Шевченко.

В українських фінансових установах родина банкіра зберігала основно гривневі заощадження, які становили загалом 20,8 тисячі гривень. Ці кошти були розміщені в Ощадбанку та Укргазбанку. Додатково, для Кирила Шевченка було накопичено 405,4 тисячі гривень в недержавному пенсійному фонді Національного банку.

Пишний: "економізація" і доходи від ОВДП

Андрій Григорович Пишний був призначений головою Національного банку України 7 жовтня 2022 року, і з того часу продовжує виконувати свої обов'язки. Під його керівництвом до штату НБУ приєдналися численні колишні співробітники державного Ощадбанку, з якими він мав спільний досвід роботи. У медіа через це навіть виник новий термін - "ощадизація".

Взаємини між Національним банком та Міністерством фінансів стали більш продуктивними, і іноді виникає враження, що НБУ сприймає урядові завдання як свої власні. Завдяки новому дозволу регулятора, який дозволяє банкам формувати 50-60% обов'язкових резервів у державних облігаціях, фінансові установи почали значно активніше купувати ці цінні папери. Це істотно полегшило Кабінету Міністрів процес фінансування дефіциту державного бюджету та обслуговування внутрішнього державного боргу.

За керівництва Пишного Національній банк з жовтня 2023 року відмовився від фіксованого офіційного курсу гривня/долар, який тривалий час стояв на 36,6 грн/$. Та запровадив політику так званого "керованого гнучкого курсу", яку дотепер розуміють не усі. Вона дозволяє владі набагато вигідніше конвертувати міжнародну допомогу (надходить переважно в доларі та євро) в гривню через планомірну девальвацію нацвалюти.

Після зняття ряду валютних обмежень офіційний курс української гривні досяг піку, просівши до 41,49 грн/$, що становить зниження на 13,4%. Наразі курс стабілізувався на рівні 41,37 грн/$. У новому державному бюджеті на 2025 рік закладено середній курс на рівні 45 грн/$, що означає 23% зниження після фіксації. З урахуванням попереднього прогнозу урядовців, який передбачає курс на кінець 2024 року на рівні 42,1 грн/$, математичні розрахунки свідчать, що максимальна девальвація наступного року може досягти 47,9 грн/$.

Голова Національного банку України, Андрій Пишний, продовжує заохочувати громадян інвестувати в гривневі фінансові інструменти. Протягом тривалого часу він акцентує увагу на вигідності ставок по гривневих депозитах, які в середньому коливаються в межах 12-13%. Враховуючи реальні ставки після сплати 19,5% податків (на доходи фізичних осіб та військовий збір), вони складають приблизно 10% на рік. Одночасно з цим, НБУ знижує облікову ставку з 20% до 13%, що безпосередньо впливає на доходність в гривні.

Проте після того, як кілька оптимістичних прогнозів Національного банку щодо інфляції не справдилися, регулятор офіційно збільшив свої прогнози на кінець 2024 року з очікуваних 8,2% до 9,7%. Андрій Пишний майже не згадує про привабливість депозитів у гривні, натомість акцентує увагу на перевагах гривневих державних облігацій, які мають податкові пільги (не потрібно сплачувати 19,5%). Ставки по таких ОВДП досягають 17,25% річних, але це стосується паперів з терміном погашення в 2028 році. Більшість вкладників звикла інвестувати на терміни 1-2 роки, особливо в умовах девальвації національної валюти. Якщо розглянути актуальні пропозиції по короткострокових облігаціях, то державний Приватбанк зараз пропонує доходність від 13,5% річних (з терміном погашення в січні 2025 року) до 15,7% (з терміном до червня 2026 року).

Але в голові слід постійно тримати курсовий ризик і змінності голів в Нацбанку -- жоден з перелічених вище панів не відпрацював повний термін законодавчих повноважень. До того ж поточні топ-менеджери НБУ воліють вкладати власні кошти не в гривневі, а в інвалютні активи, про що вже писав OBOZ.UA.

Андрій Григорович Пишний у своїй декларації за 2023 рік зазначив, що його дружина Людмила купила 468 державних облігацій, кожна з яких має номінальну вартість 36,568 грн, що в сумі становить 17,1 млн грн. Це свідчить про те, що йдеться про облігації внутрішньої державної позики, номіновані в доларах США. За актуальним курсом, що становить 36,5686 грн/$ на момент покупки у травні, кожна облігація оцінюється в 1000 доларів.

У цьому звіті Пишний також зазначив валютні готівкові активи родини:

На валютних рахунках у подружжя $415,5 тис. та менше на гривневих - 3,8 млн грн ($103,3 тис. у перерахунку за офіційним курсом на той час). В Ощадбанку, ОТП Банку та Банку Восток.

Головний банкір розповів, що його дружина особисто надала йому 10,6 мільйона гривень, а ще 31 мільйон гривень були залучені для партнерських бізнес-проектів. Водночас Національний банк накопичив у недержавному пенсійному фонді регулятора пенсійні внески на суму 257,4 тисячі гривень.

Попри заклики керівників Національного банку довіряти українській банківській системі та гривні, жоден з них не підтвердив свої слова реальними вчинками. Якщо б члени правління НБУ, під проводом голови, зберігали всі свої активи в українських фінансових установах та в гривнях, їхні заклики були б значно більш вагомими, а ризик особистих помилок — істотно зріс би.