"Російські солдати проходили через тіла своїх побратимів." Які звуки та як функціонує радіоелектронна розвідка Головного управління розвідки?

Підрозділи радіоелектронної розвідки ГУР відстежують ворога на окупованій території нашої країни та у самій Росії. Усі плани росіян стають відомі нашим розвідникам ще до їх здійснення. Військові РЕР поіменно знають злочинців країни-агресора та місця їхньої дислокації. Про роботу РЕР та жахи війни - в інтервʼю РБК-Україна розповів військовий ГУР.

Повну версію бесіди можна переглянути на YouTube-каналі РБК-Україна. Нижче представлено скорочене інтерв'ю. З метою безпеки ми не розголошуємо ані ім'я, ані посаду військового.

- Яка ваша улюблена FM-радіостанція? - несподівано запитує мій співрозмовник на старті інтерв'ю. - Коли ви покидаєте Київ і направляєтеся до Львова, пройшовши всього кілька кілометрів, ваша улюблена станція раптово перестає транслювати. Чому це відбувається?

- Хвилі вже не діють на цей діапазон, - припускаю я.

Чому ж хвилі впливають на корабель, коли він вирушає в море? Або, наприклад, чому хвилі мають ефект, коли літак піднімається в повітря?

- Супутники? - намагаюся вгадати вірну відповідь.

Ні, це також радіозв'язок, але в іншому діапазоні. Від діапазону залежить, чи можемо ми передавати або отримувати дані. У машині ви будете слухати музику, а в літаку — не почуєте її, натомість зможете спостерігати за шиплячими передачами та радіограмами. Це все стосується фізики. І нашим головним союзником є фізика.

Крім того, ви використовуєте мобільні телефони, користуєтеся Bluetooth. Мобільний телефон і Bluetooth теж випромінюють. Цей сигнал теж можна перехопити. Що ж робить ваш девайс? Він перехоплює радіосигнал і потім його ретранслює через динаміки. Тому будь-який засіб, який випромінює радіохвилі, можна перехопити.

- Як здійснюється перехоплення росіян?

Це досить легко. Все, що випромінює, для нас є джерелом. Спочатку відбувається етап виявлення джерела радіовипромінення – це радіохвилі. Після цього слідує аналіз отриманих сигналів, їх розшифровка та демодуляція. І з того, що на перший погляд виглядає як цифри та шуми, ми здобуваємо семантичне значення.

Семантика, простими словами, — це звуки, які вже добре відомі, і які ми маємо на нашому сайті, або ж перехоплення даних від цивільних і військових джерел. Проте це може також включати відео, факси чи будь-який інший контент, що передається через радіохвилі. В підсумку, наша система повинна забезпечити створення реального інформаційного продукту.

Проте на цьому наші можливості не закінчуються. У нас також реалізуються оперативно-технічні та аналітичні заходи, які надають можливість виконувати найважливіше завдання — виявляти противника та оцінювати його чисельність. Найвищим досягненням є здатність прогнозувати дії ворога. І знову наголошую, що це стало можливим завдяки розробленій системі радіоелектронної розвідки.

Україна вирізняється на світовій арені завдяки своїй унікальній системі РЕР. Лише кілька країн мають можливість похвалитися розвитком системи радіоелектронної розвідки у своїх збройних силах.

Коли саме ми приступили до розвитку системи РЕР? Це сталося в період повномасштабної війни, чи можливо, ще до її початку?

В Україні, з моменту проголошення незалежності, вже були присутні певні складові, які дісталися нам у спадок від Радянського Союзу. Завдяки патріотично налаштованим та активним офіцерам, система на той час демонструвала відносну ефективність у виконанні покладених завдань. Проте згодом технічні засоби почали застарівати.

Світ здійснив значний прорив у сфері інформаційних технологій. Ми, на жаль, дещо відстали в цьому аспекті. Відбувалися певні процеси, пов'язані зі зменшенням військових сил. Великий успіх для тих керівників, які змогли зберегти цю систему, адже, наскільки мені відомо, ми були на межі того, щоб вона могла зовсім зникнути.

Протягом перших років незалежності наша країна зазнала значних втрат у сфері тактичної радіоелектронної розвідки. На жаль, до 2014 року ми фактично залишилися без ефективних засобів тактичної розвідки, і наслідки цього стали очевидними вже з перших днів агресії Російської Федерації. Це був один з основних недоліків нашої оборонної системи.

А чи займалися росіяни розвитком РЕР?

Перш за все, їм вдалося зберегти радянську структуру. По-друге, вони змогли підтримувати всі рівні - тактичний, оперативний, а також стратегічний рівень РЕР. Хоча у них були труднощі з новітніми зразками, в середині 2000-х років їм вдалося вдосконалити свою систему РЕР, в результаті чого з'явилися нові комплекси.

Фото: У розвідки є засоби, які дозволяють виявляти противника, визначати його кількість (Віталій Носач/РБК-Україна)

У 2000-х роках, на відміну від росіян, ми мали виняткові технологічні досягнення. Всі пам’ятають про "Кольчугу" — дійсно унікальний комплекс. Росіяни досі не змогли розробити нічого схожого. Існує один технологічний аспект, що виник ще за часів Радянського Союзу. У нас був особливий блок, і ці технології належали нашим спеціалістам. Росіяни до сьогоднішнього дня не змогли їх відтворити. Їм було складно створити єдину систему, яка б інтегрувала всі три рівні радіоелектронної боротьби.

У 2014 році ми не мали системи тактичної радіоелектронної розвідки. Це перший аспект. А другий, і найважливіший, стосується фахівців.

У нашій організації функціонує окремий підрозділ, що спеціалізується на розробці програмного забезпечення. Цей колектив складається з аналітиків, які займаються не лише сигналами, але й оцінкою військово-політичної ситуації супротивника. Це надзвичайно потужна команда. Її учасники мають високий рівень інтелекту і здатні уявляти фізичні явища — мова йде не про фізіологію, а саме про фізику. Крім того, вони повинні добре орієнтуватися в усіх аспектах своєї діяльності.

На 2014 рік в нас були проблеми. На той час не було вітчизняних комплексів саме такого формату. Але достатьно швидко ми експлуатували деякі іноземні зразки. Але вони, як і зараз, абсолютно не були адаптовані до сучасної війни. Наведу вам приклад. Ми зараз в основному використовуємо наші зразки, але маємо змогу, і це вже стало для деяких країн навіть трендом - свою апаратуру давати на такі бойові випробування. І от один раз нам дали таку апаратуру.

А один із елементів комплексу - це антенна система. Вона була в радіопрозорому ковпаку білого кольору. І тільки ми подивилися на цей білий ковпак і зразу зрозуміло - потрібно демаскування. Але не піде так, щоб просто взяти фарбу кольору хакі, треба відповідні технології, щоб цей радіопрозорий ковпак потім приймав радіосигнал.

Довелося нам брати деякі набуті методи маскування. Крім того, їхнє програмне забезпечення класне, шикарне, але воно не адаптовано до російських систем зв'язку. Треба було деякі корективи вносити і адаптувати його для поля бою нашого.

РЕР залучений до процесу організації операцій, ви обмінюєтеся даними та спільно з певним відділом розробляєте стратегії?

Кожна військова операція розпочинається з ретельного планування. Основою будь-якого військового плану є перший етап — аналіз супротивника. Це, в свою чергу, є невід'ємною частиною роботи розвідки.

Наше головне завдання полягає у виявленні складу супротивника: його чисельності, позицій, місця розташування та стану бойової готовності. Вершиною майстерності є здатність передбачити його дії або бути обізнаним про них. Саме тому жодна запланована операція не проходила без залучення розвідувальних сил.

Зображення: В Головному управлінні розвідки існує команда аналітиків, яка вивчає військово-політичну ситуацію у супротивника (armyinform.com.ua)

- Коли були успішні операції на Харківщині, Херсонщині, чи в першу чергу це завдячується тому, що був проведений тактичний рівень розвідки і було планування саме завдяки розвідці? Чи це головна запорука успішності цих операцій?

- Ми активно залучалися до аналізу ворога. Наша сильна сторона полягає в тому, що ще до початку повномасштабних бойових дій ми мали змогу спостерігати за ним. Ми добре розуміли специфіку його структури.

У нас були виняткові джерела, які дозволяли нам швидко та достовірно отримувати інформацію на значних відстанях. Коли підрозділ прибував на місце, ми вже могли сказати: "Перед вами підрозділ рівня: рота, батальйон, дивізія". Якщо ми доповнювали дані, то уточнювали, що це перша рота третього батальйону 27-ї окремої мотострілецької бригади першої танкової армії.

Додатково, нашою головною метою є встановлення складу, розташування супротивника та його дій. На нас також покладено особливі завдання, такі як оцінка морально-психологічного стану ворога.

Завдяки перехопленням ми здатні оцінити морально-психологічний стан, але це лише наша особиста думка. Адже ми не є психологами. Однак у наших підрозділах працюють деякі спеціалісти. Ми можемо оцінити їхній попередній стан. Коли хлопці заходять на позицію, і якщо у нас є з ними взаємодія, якщо вони відкриті до спілкування і готові довіряти нам, ми можемо надати відповідну інформацію.

- Як проходила ваша робота під час Харківської операції?

У процесі виконання контрнаступальної операції в Харкові ми мали точні дані про розташування ворога. Ми були обізнані навіть про прізвища командирів ворожих підрозділів, що стало нашим перевагою. Під час Харківської наступальної операції, коли наші війська переміщалися, ми забезпечували їх інформацією про те, хто саме протистоїть нашим загонам, а також про їхній стан.

Згадую, був такий момент. Ворог опинився за річкою Оскіл, і в їхніх рядах панувала справжня паніка. Вони вигукували: "Нас тут чекають", "Нас тут вже зустріли". А ми просто усвідомлювали, куди вони прямують. І хлопцям передавали інформацію про їхнє місцезнаходження.

Фото: Головна задача - визначити склад, положення противника, його характер дії (Getty Images)

- Коли росіяни робили повторний прорив на Харків, ви попередньо це теж вже знали, прогнозували це все?

На мою думку, ця операція стала однією з найуспішніших у нашій практиці, і значна частина успіху належить саме нам. Ми успішно виконали три ключові завдання: знайшли склад, визначили його місцезнаходження і навіть орієнтовно вказали час, коли це відбудеться.

Більше того, завдяки зусиллям наших колег вдалося виявити ключові напрямки активності противника, що дало нам змогу оперативно зосередити сили на цих ділянках. Це є прикладом вищого рівня професіоналізму. І, що найважливіше, наше керівництво, зокрема у ГУР, зреагувало вчасно.

Ми виявили, спрогнозували і попередили. І була реакція. І до цих пір вони там нічого поки що робити не можуть. Їх постійно звідти вибивають. Вони намагаються прийти до Осколу, але не вдається. Бачите, вони зараз навіть і думати про Харків не можуть, щоб туди зайти.

Які емоції їх охоплювали в той момент?

У їхніх рядах і сьогодні панує атмосфера тривоги. Лише кілька днів тому вони відкрито заявляли в ефірі про брак сил для подальших наступальних дій. На Харківському напрямку ситуація стала критичною — паніка розповсюджується. Постійно відбувається підсилення резервів, змінюється керівництво, а також прибуває новий особовий склад.

Яким чином ви обираєте, за ким потрібно стежити? Чи маєте ви специфічні завдання щодо окремих осіб чи об'єктів?

- Залежить від того, яку задачу перед нами ставить керівництво. Наприклад, оцінка противника - хто перед тобою стоїть, чи оцінка - хто його очолює. Крім технічної роботи, є аналітична складова. Є цілі аналітичні підрозділи.

Був випадок, коли ми почали відслідковувати підготовку противника. Було відмічено, що змінився позивний керівника операції. І от ми за цим позивним почали розбиратися, хто це такий і чому він там. А це колишній військовослужбовець, зрадник Збройних Сил України, який в 2014 році перейшов на сторону ворога. І зараз займає керівну посаду на чолі армії.

Зображення: Українські військові відстежують рухи ворога завдяки перехопленим даним (Getty Images)

Коли ми почали піднімати його дані, вийшли на те, що в нього в Харківській області знаходиться багато родичів. Він дуже класно орієнтується в Харківській області. І його спеціально російське керівництво призначило на проведення цієї операції.

Ще один приклад - це ті ж самі пересування до меж Білгородської та Курської областей. Наразі російські війська перекинули туди окремі підрозділи, які раніше перебували на нашій території. Завдяки певним радіосигналам та особливостям їхньої техніки нам вдалося ідентифікувати, хто саме це і де вони розташовані. Інформацію вже передано нашим військовим, щоб вони змогли отримати фізичний доступ до джерела.

- Якщо аналізувати найбільш гарячі ділянки фронту - який зараз по перехопленнях у них моральний дух?

По-перше, вони самі не сподівалися, що опиняться на війні. По-друге, емоційно вони виявилися не підготовленими до цього виклику. Вони переживали сильний шок. Спілкуючись із близькими, вони вже усвідомлювали, що їдуть, але не могли висловити всі свої почуття. Відчувалося, що їх переповнює страх і невизначеність.

Це справжній шок. Особливо в Харківській області, де люди перебували під лісами в Ізюмі, без води і їжі. Мародерство було на кожному кроці! Там панувала жахлива атмосфера: вони втікали, не знаючи, куди йти. Усі ці емоції відчувалися, особливо під час спілкування з близькими.

Чи висловлювали вони свої нарікання їм?

Вони висловлюють свої незадоволення. І досі продовжують це робити. По-перше, скарги стосуються умов життя. Ті, хто знаходиться на передовій, переживають справжні труднощі. Наприклад, нещодавно ми почули в радіоефірі про військового, який вже два місяці проводить час у сірій зоні, здійснюючи спостереження. Йому надсилають їжу та воду, але він не має можливості вийти з цього місця.

Коли керівництво усвідомило морально-психологічний стан особового складу, з'ясувавши, що умови перебування є надзвичайно важкими, були зроблені певні висновки. Залучили органи військово-політичної роботи, а також місцеву владу, яка почала підтримувати особовий склад. Як тільки їхнім дружинам почали надходити виплати на картки, ситуація значно покращилася. Жінки заспокоювали своїх чоловіків, кажучи: "Ти потерпи, виплата губернатора вже надійшла". Це справді страшна ситуація.

Отже, виходить, що росіяни готові на будь-які вчинки заради грошей?

Готові. Хоча вони можуть не бути готовими до сплати тих 200 тисяч, їх все ж можуть примусити це зробити. Варто підкреслити, що спостерігається явна деградація особистості. Ви навіть не уявляєте, що це означає.

Вони стали більш агресивними. Тепер їх не лякає навіть вбивство. Хоча це не стосується всіх, це швидше узагальнений образ. Відчувається, що вони безкарні. Це особливо стосується офіцерів. Вони відчувають свою значущість у цій недодержаві. Влада в їхніх руках, і на полі бою вони можуть діяти без обмежень.

Чи справді командири російських військ відчувають безкарність навіть щодо своїх підлеглих?

Так, навіть по відношенню до своїх. Командир другого батальйону 164 бригади 25 армії особисто розстріляв двох своїх підлеглих, і це було озвучено без жодних емоцій... Можливо, щоб ми зрозуміли... Він відкрито віддав наказ своїм солдатам влаштувати розстріл (військових - ред.), оскільки ті відмовлялися брати участь у бою.

Зображення: Російські командири видають накази ліквідувати своїх солдатів, які відмовляються брати участь у боях (Getty Images)

Чи готові вони рухатися вперед?

Щодо бойових дій у Купʼянському секторі. Цього року був сформований штурмовий батальйон 20-ї армії. За один день вони зазнали підтверджених втрат: 40 поранених, 12 загиблих та 67 осіб пропали безвісти. Це лише за один день. Було створено збірний батальйон, до якого зібрали всіх "зальотчиків" з усієї армії, перетворивши їх на штурмові підрозділи. І вже наступного дня втрати виявилися практично такими ж.

Ще був випадок на Лиманському напрямку. Задача була форсувати річку. Річка невелика, але її так просто перейти важко. Ну і наші, маючи перевагу в висоті та в тому, що знають, хто перед ними, почали їх знищувати. А їх (росіян - ред.) посилають в штурм і посилають.

Вони забрали у нас маленький плацдарм. Знаєте завдяки чому? Завдяки переправі. Тільки зі своїх трупів. І по своїм трупам вони перейшли. Це такий жах був. Вони просто по ним йшли. Чи будуть вони далі воювати? Їм абсолютно начхати на своїх людей.

Чи знаєте ви про випадки злочинних розпоряджень стосовно наших військових, які потрапили в полон?

Двоє наших військових потрапили в полон, і це сталося буквально позавчора. Ми одразу ж проінформували їхніх товаришів про цю ситуацію. Це були злочинці з 27 мотострілецької бригади першої танкової армії. Сподіваюся, їх вдасться знайти і покарати.

Такі випадки стали дуже частими. Для мене особисто було шокуючим, коли вперше про це почув. Це було на самому початку війни, і це дуже важко. Це, мабуть, один із найважчих моментів в нашій роботі. Коли ти чуєш і не можеш хлопцям допомогти.

Найбільш принизливий інцидент XXI століття - це коли відрубують голову. І це "еліта", 155-та окрема бригада морської піхоти. Я був вражений цією жорстокістю. Це зовсім інший світ, інша культура.