"Щоб на мить поринути в атмосферу України" - як українська громада в Празі відзначає Великдень та які звичаї передають наступним поколінням.

ПРАГА - Сотні людей у вишиванках, хустках та зі святковими кошиками зібралися біля собору святого Климента у центрі Праги. Дві прилеглі до храму вулиці заповнені українцями. Серед них багато тих, хто давно живе за кордоном, але є чимало тих, хто виїхав з України через війну. Коли всі вони збираються разом, навколо лунає українська мова та молитва за мир, виникає відчуття справжнього дому, - розповіли Радіо Свобода люди, що принесли святити великодні кошики до собору. Ми запитали в них, які традиції плекають українці за кордоном і як зберігають свою культуру в еміграції?

"Печемо паски в Чистий четвер, вдома завжди самі готували ковбасу, шинку, запечене сало, тут такої можливості немає, тому купуємо у фермерських магазинах, щоб було відчуття домашнього. Раніше малювали писанки, але тут, на жаль, ця традиція не продовжується. Ми не фарбували яйця, а просто поклеїли наклейки" - розповідає Вікторія і показує свої кошики. Великий - для неї та чоловіка і маленький - для сина. Жінка, яка живе в Чехії з родиною шостий рік, хоче, щоб її дитина святкувала Великдень саме за українськими традиціями.

Ці паски з білим верхом нагадують мені про куличі, які готувала моя бабуся. Вона завжди плела косички з тіста та прикрашала їх різними декораціями, і я тепер наслідувала її традиції. Мені важливо передати ці святкові звичаї своїм дітям, щоб вони завжди пам'ятали свої корені, незалежно від того, чи залишимося ми жити в Чехії. Я прагну зберегти відчуття єдності українського народу. Хочу, щоб моя дитина знала, що з приходом Великодня ми святкуємо таким чином, адже в Чехії зовсім інші звичаї, і справжнє почуття дому виникає саме тоді, коли ми дотримуємося своїх традицій.

В соборі святого Климента освячення великодніх кошиків відбувалося з восьмої ранку до п'ятої вечора. Сім'я Стефи вирішила прийти якомога раніше, адже це традиційна практика в Україні. Кошик був зібраний так, як це прийнято на батьківщині. Жінка мешкає за кордоном вже десять років, а її сестра з дітьми переїхала після початку повномасштабного вторгнення.

Всі традиції розпочинаються з Великоднього посту. У Чистий четвер, ще до світанку, ми встаємо, умиваємося холодною водою, щоб підтримати своє здоров'я. Проводимо прибирання в домі, щоб створити атмосферу чистоти. На Великодню п'ятницю відвідуємо церкву для участі у винесенні Плащаниці. Після цього приступаємо до випікання пасок. У кожному селі існують свої унікальні звичаї. Наприклад, у нашому селі Лиськів, що в Стрийському районі Львівщини, ми готуємо плесканку з творогу, слідуючи рецептам наших прабабусь. Також варимо яйця, робимо крашанки та писанки, готуємо м'ясо. Дехто їде в місто святити їжу в суботу, а ми в нашому селі виходимо в церкву о третій годині ночі. Це дуже цікаво, адже на сході сонця ми співаємо "Христос Воскрес". А вранці, коли йдемо святити їжу, намагаємося відчути атмосферу рідного дому, щоб дух України був з нами.

Марія теж прийшла з великою родиною: чоловік, донька, зять, онук та сестра з дітьми. Жінка переїхала в Чехію до повномасштабного вторгнення, а діти вже після 24 лютого 2022-го. Кошики зібрали великі, адже кожен продукт має особливе значення. Коли розпитували родини про їхні традиції та звичаї, чоловіки передавали слово жінкам сімейства.

"Ми випікаємо паски і вирушаємо до церкви на сповідь. Все так, як в Україні, намагаємося дотримуватися традицій. У нашому кошику — ковбаса, м'ясо, писанки, сир і масло; донька займалася випічкою пасок. Трирічний онук допомагав прикрашати і розкладати все. Паска символізує воскресіння Христа, м'ясо уособлює достаток, молочні продукти — завершення посту, а хрін — силу і стійкість нашого народу. Усе це є нагадуванням про рідний дім," — поділилася Марія.

Для Мар'яни святкування Великодня в Празі стало звичкою, адже вона мешкає тут вже багато років. Вона традиційно готує кошик, проте зазначає, що найважливіше - це не наповнення кошика, а ті думки, з якими ти це робиш.

"Найголовніше, щоб з чистою душею йти до церкви й це споживати. Щоб були всі здорові, щоб мир був в Україні. Ми всі молимось за те, щоб був мир".

Серед українців є й ті, хто цього року вперше святкував Великдень за кордоном. Ірина, яка переїхала з Кропивницького півроку тому, не може стримати сліз, коли згадує про свій дім.

"Прийшла святити паску, це і все, що роблю на Великдень... Всі на роботі, тому сама. Пасочку купила в магазині. Дуже шкода, що не можу зараз бути вдома разом з родиною".

Ще одна жінка на ім'я Ірина завітала до собору разом зі своїм чоловіком. Це подружжя переїхало з Києва півроку тому. Їхні мами надіслали їм паски поштою. Оскільки в них не було кошика, вони вирішили скласти все в пластиковий контейнер з ручками та принести для освячення.

"З усмішкою Ірина розповідає: «Ми завжди викручуємося! Напередодні Великодня у нас є звичай фарбувати яйця або наклеювати на них стікери — я люблю це заняття з дитинства. А ще ми започаткували нову традицію: після служби йти на набережну у затишне місце, щоб разом снідати з освяченими продуктами на свіжому повітрі. Дуже приємно бачити стільки українців, це одразу викликає усмішку і приносить тепло в душу».

Українці становлять найбільшу спільноту іноземців у Чехії, налічуючи близько 600 тисяч осіб. Чехія також виявилася лідером серед країн ЄС за кількістю воєнних біженців на душу населення. Згідно з інформацією Міністерства внутрішніх справ Чеської Республіки, близько 400 тисяч українців отримали тимчасовий захист через війну, що розгорнулася між Росією та Україною.