Сестра василіянка Юліана Дзюбата розповідає про катехитичну діяльність, що сприяє надії - Vatican News.

с. Еммануїла Вішка, ЧСВВ - Ватикан

"В умовах війни українські матері взяли на себе провідну роль у вихованні та освіті дітей, а також у їх релігійному розвитку. У зв'язку з цим, я відчула необхідність висвітлити питання жіночого лідерства, яке сьогодні є надзвичайно важливим як у глобальному контексті, так і в Католицькій Церкві," - поділилася в інтерв'ю з нашою редакцією сестра Юліана Дзюбата, ЧСВВ. Вона є студенткою Папського салезіанського університету, викладачкою в Катехитично-педагогічному інституті УКУ, авторкою підручників з катехизму та співавторкою різноманітних навчальних посібників. Окрім того, протягом останніх двох років вона виконує обов'язки катехитки в українській недільній катехитичній школі "Свята Софія" у Римі.

Гостя редакції Радіо Ватикану походить з Івано-Франківська і вже протягом двадцяти трьох років займається катехитичною діяльністю. Спочатку сестра Юліана понад десять років виконувала обов’язки катехитки, а потім вісім років була головою Катехитичної комісії Івано-Франківської архиєпархії. Після цього вона працювала викладачем та керівником проектів у Катехитично-педагогічному інституті при Українському Католицькому Університеті у Львові. "Саме університет (УКУ) направив мене до Риму, в Папський салезіанський університет, де я завершила навчання за програмою з катехитики", - поділилася черниця.

Сестрі Юліані потрібна ця навчальна програма, щоби поглибити свої знання. "По-перше, я люблю навчатися, а по друге, ніколи не пізно і ніколи не шкодить поглиблювати і розширювати свій кругозір і знання із цієї дисципліни, - зазначила вона. - Таким чином я опинилася у Римі і закінчила дворічну програму, захистилася і тепер готова повернутися, щоб продовжувати своє служіння".

На запитання щодо теми своєї наукової роботи сестра василіянка поділилася: "Я тривалий час шукала, і, напевно, двічі змінювала тему, перш ніж зупинилася на цій. Моя тема звучить: 'Мама як перший катехит. Освітній та комунікативний профіль віри через спогади Софії Шептицької (1837-1904)'. Основою моєї дослідницької роботи стали стосунки Софії Шептицької з її сином Романом, який згодом став митрополитом Андреєм." Відповідаючи на питання, що спонукало її вибрати цю тему, сестра Юліана зазначила, що, хоча її дослідження здається зрозумілим, ця проблема "багато в чому залишається недослідженою в історії, катехизації та історії Церкви". "Як українка, я глибоко цікавлюся нашою історією та українською ідентичністю, - розповіла черниця. - Це стало моїм натхненням для роботи в цьому напрямку та вивчення даної теми." Василіянка прагнула висвітлити значення жіночого лідерства, оскільки вважає його важливим як у сучасному світі, так і в Католицькій Церкві. Її надихнули українські матері, які "в умовах війни" взяли на себе "головну відповідальність за виховання та навчання дітей", включаючи їхнє релігійне виховання.

"Так, насправді я вельми ціную роботу з дітьми!" – підкреслила сестра Юліана. "Вони допомагають мені залишатися на землі, вчать мене справжній простоті", – додала вона, зазначивши, що коли людина занурюється в світ документів і теорій, її може "завести кудись далеко в небеса". "Діти завжди були для мене джерелом натхнення для розвитку, і продовжують бути такими своїми запитаннями, поведінкою – як позитивною, так і часом складною," – розповіла черниця. – "Вони спонукають мене шукати відповіді та нові способи порозуміння з ними." Гостя редакції вважає, що "лише в такій взаємодії можливе навчання: вони (діти) вчаться, а я разом з ними." Для сестри катехизація дітей є джерелом натхнення, яке не може дати їй наукова діяльність: "З книгами теж можлива взаємодія, але вона не така яскрава і емоційна, як спілкування з живими людьми чи дітьми. Це моє натхнення, моя любов." Саме тому черниця ухвалила рішення присвятити свій час дітям під час навчання в Римі.

Під час навчання в Римі василіянка не припинила свою викладацьку діяльність в Українському католицькому університеті. Вона підкреслила, що не могла відмовитися від викладання, хоча усвідомлювала, що поєднувати навчання та роботу буде непросто. "Я викладаю методику катехизації для дітей молодшого шкільного віку, а також дидактику і методику катехитики", - зазначила вона. Викладачка УКУ поділилася з редакцією своїми враженнями про студентів. "Оскільки це навчання також пов'язане з війною і проходить у дистанційному форматі, воно дозволяє навчатися з будь-якої точки світу", тож студенти є як з України, так і з-за кордону. "Це переважно дорослі люди, багато з яких мають вищу освіту, - розповіла черниця. - Це чоловіки та жінки, проте більшість з них все ж жінки з різних професій". Сестра Юліана з захопленням поділилася, що "в її останній групі" навчалася "командирка військового батальйону, яка керувала підрозділом молодих хлопців", і від неї василіянка дізналася, що ця жінка готує бажаючих зі свого підрозділу до Святого Таїнства Хрещення. "Я лише дивуюсь, наскільки сильні, відважні і мудрі наші жінки й чоловіки, які прагнуть поглибити свою віру, - підкреслила сестра. - Вони вчаться переважно для себе, щоб укріпити та поглибити свою власну віру. І я дуже цьому рада".

Викладачка УКУ розповіла, що на даний момент для неї ближчою є катехизація, тобто "діяльність Церкви, головною метою якої є супровід людей у процесі поглиблення та дозрівання їхньої християнської віри". Але й теорія, тобто, катехитика як "богословська та педагогічна дисципліна, яка вивчає теорію, а також практику релігійного навчання та виховання", також у її житті є важливою. Відповідаючи на питання щодо змін, які відбулися в катехизації та в катехитиці за цих три роки повномасштабної війни, черниця зазначила: "Оскільки катехизація - це не ізольований процес, то всі ці події спровокували певні трансформації як відповіді на виклики, які виникли". Вона розповіла, що однією із змін є перехід на онлайн навчання і онлайн зустрічі, задля безпеки. Також помітною зміною для катехизації є збільшення кількості українців за межами України на українських парафіях. "І я, власне, зустрілася із такою групою дітей, які приїхали до Італії, тікаючи від війни", - зазначила василіянка. Черниця вважає, що однією з вагомих змін є "акцент на духовно психологічній підтримці та роботі з травмою, тому що такі реалії сьогоднішнього часу". Вона припускає, що катехизація стала більш гнучкою, "більш адаптивною, душпастирськи орієнтованою, глибокою, вкоріненою в реалії людського страждання, а також надії". "Зараз ми теж переживаємо цей ювілейний рік надії, - сказала сестра Юліана. - І українці є носіями цієї надії, і тими, хто потребує її розвивати у своєму щоденному житті". "Українці сьогодні є теж людьми надії", - наголосила сестра.

"Безперечно, це яскравий приклад інших людей," - відповіла черниця на запитання про те, що надає їй сили жити з такою відданістю та енергією кожного дня. Вона підкреслила, що черпає натхнення, "перш за все, від наших воїнів, які жертвують собою, щоб захищати нас сьогодні", а також від волонтерів і громадських активістів. Приклад святих і навіть дітей, які організовують збори для ЗСУ, надихають її і спонукають "продовжувати рухатися вперед". Гостя редакції поділилася своїм джерелом сили: "Це пошук і розвиток стосунків із самим собою, адже там, де є наше справжнє 'я', там присутній і Господь. Саме там ми можемо зустрітися з Ним і разом здійснити цю чудову подорож у нашому повсякденному житті."