Соціальний проект "Дім надії" для дівчат у Львові: підтримка всебічного розвитку - Vatican News

Сестра Емілія Вандич, СНДМ - Ватикан

Протягом усіх епох богопосвячені особи прагнули залишатися чутливими до потреб суспільства. Окрім молитви за тих, хто потребує допомоги, кожен Чин та Згромадження Католицької Церкви звертали увагу на бідних, самотніх, сиріт та інших, хто опинився в складних матеріальних умовах. З моменту свого заснування Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії акцентували своє служіння на підтримці найбільш вразливих і потребуючих, слідуючи прикладу своєї Співзасновниці, блаженної Йосафати Гордашевської. Одним із найактуальніших викликів сучасності є дітлахи та молодь з соціально вразливих категорій. Саме для дівчат з родин, які переживають складні життєві обставини, а також для сиріт та напівсиріт було створено соціальний центр "Дім Надії" у Львові. Про цей заклад розповіла сестра Вероніка Хитра, СНДМ, директорка центру, в інтерв'ю для української редакції Vatican News.

Сестро Вероніко, розкажіть історію соціального центру "Дім надії". Як розпочалося служіння сестер Служебниць і яка мета заснування цього дому?

Дякую за запрошення поділитися нашою працею в соціальному домі. Цей будинок розпочав свою діяльність у 2013 році, завдяки пропозиції та ідеї Едмонтонської єпархії [УГКЦ в Канаді]. Пані Люба Ковальчик з Едмонтону, яка започаткувала організацію "Міст Надії", мала ідею створення такого будинку, тому що діти з убогих родин, якими опікувалися сестри завдяки благодійній організації "Міст надії", підростали та йшли до Львова на навчання, і вони, можна сказати, губилися в різних гуртожитках. І вона бачила необхідність, потребу, щоб створити такий будинок для дітей сиріт, напівсиріт, із соціально вразливих категорій, щоб вони могли мати подальшу опіку від сестер.

В Канаді жив добродій на ім'я Алекс Вернер, який походив з українського містечка Сокаль. Маючи певні заощадження, він вирішив вкласти їх у благодійність на підтримку дітей в Україні. Пані Люба поділилася з ним своєю ідеєю, і він із задоволенням погодився. В результаті вони придбали старий, занедбаний будинок. Проте, завдяки зусиллям Едмонтонської єпархії, його вдалося відремонтувати і привести до ладу.

Метою цього дому є те, щоб дівчата, які проживають в ньому, почувалися в безпеці й розвивалися духовно, морально, і фізично, тобто набували різних навиків для свого особистого простору.

Які завдання виконує соціальний центр "Дім Надії" в сучасних реаліях?

Соціальний центр, "Дім надії", який знаходиться у Львові, по вул. Равська, 6, діє вже майже 12 років. В ньому проживають переважно 23 дівчини, які навчаються у різних навчальних закладах Львова, віком від 15 до 23 років. Це дівчата із соціально вразливих категорій населення. До нашого дому ми приймаємо усіх дівчат з різними їхніми труднощами, проблемами, незалежно від релігійної приналежності. Творимо екуменічну спільноту. Ми сходимося раз в тиждень на спільну молитву, щоб подякувати Богу за тих людей, які допомагають утримувати цей будинок, і просимо для них Божого благословення.

Для дівчат, які до нас приходять, ми, насамперед, стараємося створити атмосферу затишку, захищеності, даємо час на адаптацію, щоб вони відчули, що перебувають у безпеці. Водночас, приглядаємося до їхніх потреб, оскільки, кожна з них є різна, всі вони мають свою історію життя, то підхід і потреби є різного масштабу. Декому допомагаємо зорганізувати умови особистого простору, підказати правила особистої чи загальної гігієни. Вони по черзі прибирають свої кімнати і роблять порядок в будинку. Дехто вчиться сортувати одяг до прання, розвішувати, прасувати... Іншим допомагаємо в приготуванні їжі. Всі беруть участь у випіканні кондитерських виробів, особливо звертаємо увагу на приготування традиційних страв перед релігійними святами Різдва чи Великодня. Таким чином стараємося прищеплювати їм любов до своєї традиції. Дівчата в нашому домі стають членкинями однієї великої родини.

Ми усвідомлюємо, що для гармонійного розвитку необхідно не лише опановувати зовнішні навички, а й формувати внутрішній світ особистості. Щомісяця ми організовуємо збори, на яких акцентуємо увагу на значущості духовних та етичних цінностей. Запрошуємо експертів, які допомагають дівчатам знайти свої внутрішні ресурси, навчають ефективно планувати час, розпізнавати та управляти своїми емоціями, а також виходити з конфліктних ситуацій. Обговорюємо важливість сну та відпочинку для підтримки здорового способу життя. У разі потреби, деяким дівчатам рекомендуємо індивідуальні курси психотерапії. Якщо у них виникають проблеми зі здоров'ям, ми в співпраці з сімейними лікарями забезпечуємо необхідну медичну допомогу.

Розділяємо з ними радісні та сумні життєві моменти. У дні їхнього народження, дякуємо за дар життя кожної особи і разом, великою спільнотою, відзначаємо. Дякуємо за дар їхнього життя, за те, що вони є, що їхнє життя дуже важливе та дуже потрібне нашому суспільству і нашій державі Україні. А в сумні хвилини стараємося супроводити та допомагати. І тоді вони починають бути собою і розвивати свої таланти.

Яким чином трансформуються дівчата, їхній спосіб життя, погляди на світ та поведінка, спільно проживаючи з сестрами і під вашим впливом?

У нашому домі ми не прагнемо змінити погляд на світ наших підопічних чи впливати на них, щоб вони стали іншими. Хоча, безумовно, нам приємно спостерігати за результатами нашої роботи, проте протягом усього часу, який вони проводять з нами, ми організовуємо різноманітні заходи, щоб допомогти їм найперше сформуватися як особистостям.

Ми також активно прагнемо відвідувати театри та музеї, щоб мати можливість насолоджуватися яскравими прикладами нашої української культури. Це не лише допомагає, але й мотивує нас розвивати власну ідентичність. Одна з наших студенток так передає свої враження від театрального заходу: "...це був справді неймовірний вечір! Ми і сміялися, і плакали; разом співали "Червону Руту", щиро аплодували акторам та вигукували: "Дякуємо", за те, що наповнюють наше життя яскравими емоціями і допомагають розслабитися в навчальні дні...". Крім того, ми організовуємо пізнавальні екскурсії та майстер-класи, які також сприяють глибшому знайомству з нашою історією та культурою. Ще однією важливою частиною нашої діяльності є зустрічі з переселенцями. Ми запрошуємо їх на святкові заходи до нашого спільного столу та підтримуємо зв'язок у разі інших потреб.

І тут я хочу сказати, що не тільки самі теоретичні навчання, але є багато таких практичних заходів, які допомагають дівчатам соціалізуватися, спілкуватися, ставити питання, виходити на зустрічі, й вони сприяють їхньому всебічному розвиткові. Все це ми робимо завдяки нашим постійним та відданим жертводавцям.

Яким чином війна формує їхнє повсякденне існування та процес навчання?

З моменту початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну виникло безліч нових викликів. Освітній процес у навчальних закладах змінився через повітряні тривоги, які часто призводили до перерв у заняттях і вимушеного спуску в укриття. Крім того, внаслідок окупації певних територій деякі дівчата не змогли завершити навчальний рік у школі та отримати атестат про середню освіту. У таких умовах доводилося шукати різні рішення, щоб забезпечити їм можливість продовжувати навчання у Львові.

Протягом зими багато навчальних закладів роблять довгі канікули або переводять студентів на дистанційне навчання, через брак опалювання в аудиторіях. Це дуже впливає на навчальний процес, на те, що вони не є з одногрупниками та викладачами. Більшість часу наші студентки проводять за комп'ютерами чи ґаджетами. Це не навмисно, але ми зауважуємо, як воно викликає залежність від інтернету. Тому стараємося знайти шлях допомоги, щоб навчити їх інформаційної гігієни, щоб вони вміли переключатися з інтернету на живе спілкування, на спільні зустрічі.

Оскільки в нашій країні триває війна, то ми не можемо стояти осторонь. В нашій спільноті ми переконані, що будь яке маленьке добро, зроблене для наших ближніх, міняє світ на краще. Тому ми стараємося ділитися своїми талантами і частинкою нашого тепла. Пам'ятаємо про наших Захисників - періодично робимо для них випічку, яку пересилаємо на передову. Збираємо консервовані банки, сортуємо картонний папір з під ящиків, з яких пізніше робимо окопні свічки, виготовляємо різні ручні роботи - малюємо, в'яжемо, печемо, робимо подарункові букети, після цього це все продаємо і допомагаємо нашим воїнам. У День матері ми молимося за кожну матір, яка виховала воїна-героя, молимося за депортованих дітей, щоб вони могли повернутися на свою Батьківщину, щоб кожна мама могла пригорнути свою, насильно вивезену дитину.

Ми не лише вшановуємо наших живих військових, які стали на захист Батьківщини, але й проявляємо глибоку повагу до тих героїв, що віддали своє життя за незалежність України. Організовуючи вечори пам'яті, ми згадуємо їх подвиги та висловлюємо вдячність за можливість жити вільно, навчатися і здійснювати добрі справи.

Які виклики, на Вашу думку, стоять перед Згромадженням сестер Служебниць в Україні у сфері соціального служіння?

Щодо викликів, які стоять зараз перед нами, то найперше це те, що проблеми довкола нас не зменшуються, а зростають. Тому що є дуже багато сиріт, напівсиріт, які потребують допомоги. Є багато жінок-військових, які потребують реабілітації. Є багато дітей, які опинилися на межі бідності, і для них також потрібно простягати руку допомоги і не залишати напризволяще. Тому ми повинні солідно розвиватися особисто, і згідно нашої харизми, аби більше вникнути в ці проблеми і йти назустріч тим, які дійсно нас дуже потребують.

Які побажання ви маєте для сучасної молоді, юнаків та дівчат, щодо їхнього майбутнього?

По-перше, важливо, щоб вони могли проявляти свою істинну сутність, щоб вміли розвивати свої дари, шукати та усвідомлювати своє призначення. Наше головне прагнення полягає в тому, щоб кожна дівчина чи людина була близькою до Бога. Адже справжнє щастя приходить тоді, коли ми перебуваємо в єдності з Ним.