Соціальна підтримка ветеранів: якою є доступність та ефективність державних програм допомоги

Повернення до мирного життя включає не лише адаптацію до нових умов, але й вирішення практичних завдань — від оформлення необхідних документів до пошуку реабілітаційних послуг. В Україні діють фахівці, які надають підтримку ветеранам. Яким чином функціонує ця система і з якими викликами стикаються люди, які звертаються за допомогою?

Соціальна адаптація ветеранів включає не лише трудову зайнятість і відновлення соціальних контактів, але й необхідність оформлення різноманітних документів, отримання фінансових виплат, а також пошуку медичної та психологічної підтримки. Для цього держава забезпечує низку гарантій. Зокрема, у 2023 році була запроваджена система підтримки, що передбачає залучення фахівців, які допомагають ветеранам зорієнтуватися у наявних послугах.

Основні труднощі повернення до цивільного життя стосуються не лише доступу до державних послуг. За результатами дослідження "Портрет ветерана 2025", проведеного соціологічною групою "Рейтинг", 60% опитаних ветеранів говорили про невідповідність військового досвіду вимогам цивільного життя, а 58% -- про проблеми з оформленням соціальних пільг.

Для покращення системи підтримки ветеранів Міністерство у справах ветеранів працює над створенням концепції Державної служби супроводу ветеранів. Ця нова модель буде відповідальна за координацію всього процесу надання послуг — починаючи з першого контакту і до фактичного вирішення проблем. Проте, існуюча система вже зіштовхується з певними організаційними труднощами.

Чи знають ветерани про супровід

За інформацією Мінветеранів, фахівці супроводу не лише консультують щодо пільг. Вони допомагають зорієнтуватися в питаннях житла, реабілітації, працевлаштування, медичної та психологічної допомоги, координують взаємодію з іншими установами й можуть надавати кризову психологічну підтримку. Звернутися можуть також члени сімей ветеранів, родини загиблих захисників і захисниць та сім'ї військовослужбовців, які зникли безвісти.

Проте результати дослідження, проведеного Мінветеранів, показують, що цей канал інформації поки що не користується широкою популярністю серед джерел, які надають відомості про державну підтримку. Серед опитаних 41,7% вказали на соціальні мережі як основне джерело інформації, тоді як застосунок "Дія" згадали 37,7%. Лише 4,4% респондентів звернули увагу на фахівців, що займаються супроводом ветеранів, а 3,7% - на волонтерські та ветеранські організації.

У Львівській обласній військовій адміністрації також підкреслюють, що деякі ветерани не обізнані про можливість скористатися таким видом підтримки.

"На жаль, численні ветерани, з різних причин або через брак інформації, не усвідомлюють, що існують фахівці, які можуть їх підтримати," -- підкреслює Станіслав Керод, керівник управління з питань ветеранської політики Львівської обласної військової адміністрації.

За словами посадовця, ветерани можуть знайти контакти фахівців у розділі "Ветеран PRO" в застосунку "Дія", обравши свою область і громаду. Також інформувати про супровід мають військові частини під час звільнення військовослужбовців, ТЦК та громади.

"Ветеран просто дзвонить спеціалісту супроводу і повідомляє про бажання отримати допомогу в оформленні документів. Або ж він повертається і запитує: 'Які мої подальші дії?' Саме для таких випадків і існують ці спеціалісти," – ділиться Керод.

Роман Міщеряков, ветеран з Маріуполя, який пережив ув'язнення і тепер працює спеціалістом з підтримки ветеранів у Пустомитівській громаді, зазначає, що після звільнення з полону йому довелося розпочати нове життя. Він зіткнувся з проявами посттравматичного стресового розладу, і вважає, що інформації про доступні можливості підтримки часто не вистачає.

"На мою думку, якби після виходу з полону поряд зі мною була б людина, схожа на те, ким я став зараз, мені було б значно простіше. Саме тому я вирішив підтримувати інших," -- розповідає Міщеряков.

За його словами, один зі способів поширювати інформацію -- спілкування між ветеранами. Зокрема, вони діляться досвідом під час ветеранських змагань з адаптивного спорту та інших спільних заходів.

"В таких обставинах відбувається активний обмін знаннями. Це не завжди пов'язано з офіційними заходами — учасники просто спілкуються, ветерани обмінюються своїм досвідом та корисною інформацією," — ділиться фахівець.

Водночас складніше охопити тих ветеранів, які рідко виходять із дому, не беруть участі в заходах і не підтримують активних соціальних контактів. Для них інформація про доступну допомогу може залишатися недосяжною навіть за наявності відповідних програм.

Чи достатньо самої наявності державних гарантій

Однак навіть коли людина знає про свої права та можливості, це не завжди означає, що вона зможе швидко отримати необхідну допомогу.

У грудні 2025 року "Рейтинг" у співпраці з Міжнародною організацією з міграції опублікували дослідження, присвячене доступності соціальних пільг і послуг для ветеранів. Вчені виявили, що головними перешкодами є бюрократичні бар'єри, нестача фінансування та недостатня координація між державними органами. Проблеми з оформленням необхідних документів ускладнюють отримання пільг, а сфери психологічної підтримки, соціальних послуг і житлових програм залишаються такими, що потребують значних покращень.

Згідно зі словами Станіслава Керода, потреби ветеранів можуть суттєво варіюватися: деяким необхідно допомогти з оформленням документів або отриманням соціальних послуг, в той час як інші стикаються з потребою наново організувати своє життя після переїзду чи звільнення зі служби.

"Фахівець з підтримки виконує роль справжнього мосту між ветераном і звичайним життям. Його завдання полягає в тому, щоб підтримати ветерана та надати йому допомогу в усіх аспектах," -- зазначає Керод.

Міщеряков підкреслює, що ветерани найчастіше звертаються до нього з питаннями, пов'язаними з документами. Зокрема, вони просять допомоги у оформленні пенсій та поданні заяв на отримання земельних ділянок. Запити про реабілітацію виникають рідше, проте він намагається інформувати ветеранів про доступні їм можливості.

Оцінюючи свій досвід роботи з документами, він висловлює позитивні враження. Як зазначає, основні труднощі зазвичай виникають у тих, хто не має в наявності всіх необхідних паперів.

"В даний момент ветерани також звертаються до мене за допомогою. Я надаю їм зрозумілі інструкції або безпосередньо допомагаю у вирішенні питань. Ніяких значних труднощів не виникало," - ділиться досвідом спеціаліст.

Очікування versus дійсність: які проблеми існують у державній програмі підтримки.

Незважаючи на збільшення кількості спеціалістів, у їхній діяльності все ще існують суттєві проблеми. Такі висновки містяться в аудиті, проведеному Рахунковою палатою, результати якого були опубліковані в червні.

Аудитори встановили, що планування, нормативне регулювання, фінансування та моніторинг потреб ветеранів були недостатньо узгодженими й держава почала масштабувати систему до того, як створила належні умови для її роботи.

У 2024 році Міністерство ветеранів України планувало залучити 15 тисяч спеціалістів для супроводу, але регіональні адміністрації запропонували створити лише 1360 відповідних вакансій. Наприкінці того ж року вдалося працевлаштувати лише 485 фахівців, хоча уряд розраховував на більш ніж 10 тисяч. Станом на жовтень 2025 року в громадах працювало близько двох тисяч спеціалістів, проте у 20% з них взагалі не було створено відповідних посад.

Міністерство ветеранів також визнає цю проблему. Згідно з інформацією відомства, в Україні наразі зайняті 2864 спеціалісти, які займаються супроводом. Вони забезпечують підтримку в 98,5% територіальних громад, а близько 500 з них працюють безпосередньо у медичних установах.

Проте однією з ключових проблем залишається висока плинність кадрів, оскільки близько 26% спеціалістів залишають свої посади. Основними чинниками цього явища є ненадійність безпекової ситуації та активні бойові дії в деяких регіонах.

Міщеряков вважає, що слід збільшити кількість спеціалістів, які займаються супроводом, оскільки попит на їхні послуги зростатиме.

"На цей момент фахівців, можливо, вистачає, але кількість ветеранів постійно збільшується. Будемо сподіватися, що рано чи пізно війна закінчиться. Якщо говорити про завершення війни, то ветеранів стане ще більше. За такого обсягу роботи фахівцям, які є зараз, буде важко впоратися", -- вважає він.

Окрім того, Міністерство у справах ветеранів не встановило відповідних ключових показників ефективності, що ускладнює оцінку роботи спеціалістів. Внаслідок цього, кількість проведених консультацій або зареєстрованих звернень не завжди дозволяє з'ясувати, чи отримав ветеран необхідну допомогу і чи вдалося вирішити його проблему.

У громадах існували різні умови праці. У деяких приміщеннях не було забезпечено належної доступності для осіб з інвалідністю, в той час як деяким спеціалістам доводилося використовувати власні пристрої, що ставило під загрозу конфіденційність та захист персональних даних ветеранів.

Чи змінить систему впровадження нової державної служби

Як було зазначено раніше, Міністерство ветеранів працює над створенням концепції Державної служби підтримки ветеранів та ветеранок, щоб забезпечити більш систематичну та злагоджену допомогу. Відомство відзначає, що існуюча система стикається з низкою викликів, зокрема відсутністю єдиних стандартів для спеціалістів, труднощами в контролі якості наданої допомоги та недостатньою координацією між установами, які мають вирішувати питання ветеранів.

Міністр у справах ветеранів Віталій Кім у програмі "Суспільного" роз'яснив, що в даний момент держава виділяє субвенцію для місцевих органів влади, які, в свою чергу, залучають спеціалістів для супроводу. Проте, контролювати якість їхньої роботи є складно, оскільки відсутні єдині стандарти виконання цих послуг.

Віталій Кім, Міністр у справах ветеранів, зображення: facebook.com/VitaliiKimOfficial

Отже, виникає необхідність регулювання діяльності самих спеціалістів. Для вирішення цієї проблеми планується впровадження навчальних програм та спільних стандартів роботи. Крім того, міністерство працює над розробкою системи оцінки складності випадків, щоб навантаження на спеціалістів визначалося не лише кількістю звернень, але й рівнем складності допомоги, яку потребує ветеран.

Новий підхід передбачає кардинальну зміну в методах оцінювання діяльності спеціалістів. Тепер акцент буде робитися не на кількості наданих консультацій або інформації, що надається ветеранам, а на тому, чи змогла особа отримати потрібні послуги.

"Основою буде не кількість наданих консультацій чи інформування, а кількість кейсів, кількість послуг, які ветеран отримає", -- зазначив Кім.

Ще одна проблема -- взаємодія між установами. Фахівець із супроводу може допомогти ветерану визначити, куди звертатися, однак результат залежить і від роботи інших служб. Тому міністерство планує запровадити єдині маршрути супроводу та цифрову систему, яка дозволятиме відстежувати проходження звернення, бачити відповідальних осіб і контролювати, чи отримав ветеран потрібну послугу.

З метою полегшення комунікації планується створення єдиного державного контактного номера. Діючий цифровий сервіс "Ветеран PRO" залишиться активним, і його функціонал буде розширено. При цьому, користування супроводом залишатиметься на добровільній основі: ветеран матиме змогу звертатися до вже існуючої системи або змінювати спеціаліста, якщо не задоволений його послугами.

Планується поетапний перехід до нової моделі, який триватиме приблизно рік. Проте наразі це лише концепція, що обговорюється з експертами, представниками ветеранської громади та іншими зацікавленими організаціями.

Чи зможе держава врахувати досвід функціонування існуючої системи, надати громадам необхідні ресурси та довести результативність нової служби через конкретні досягнення – це стане очевидним лише з практикою її впровадження. Найголовніше питання залишається невирішеним: чи зробила держава висновки з недоліків попередньої системи, щоб нова модель не повторила їх, а насправді сприяла ветеранам у поверненні до мирного життя?