Соціолог поділився інформацією про те, яка частина українських біженців має намір повернутися на батьківщину.

За словами соціолога, "таких осіб не є переважною більшістю".

Незважаючи на численні переваги життя за кордоном, близько 20-30% біженців мають намір повернутися в Україну. Таку інформацію озвучив виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький під час ефіру на "Українському Радіо".

Він підкреслив, що українці, які вимушено залишили свою країну через війну та оселилися в окремих країнах ЄС, часто вирішують переїхати в інші держави в пошуках кращих життєвих умов. За словами соціолога, процес "міграції в межах Європейського Союзу" відбувається досить активно.

"Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, Польща прийняла найбільшу кількість біженців. Нині ж найбільше українських вимушених переселенців знаходиться в Німеччині. Це зумовлено різними рівнями соціальних допомог, можливостями вирішення житлових питань та шансами на працевлаштування. Багато людей вирішують переїжджати туди, де умови життя є кращими," - зазначив Грушецький.

Соціолог зазначив, що чим вищий рівень комфорту, який українці відчувають за межами країни, тим суворіші вимоги вони висувають у опитуваннях про можливе повернення до України. Він підкреслив, що певні з цих вимог є практично недосяжними для реалізації з боку нашої держави.

Безумовно, існує певна категорія людей, які, незважаючи на численні переваги життя за кордоном, прагнуть повернутися на батьківщину. На жаль, їх не так багато - приблизно 20-30%. Більшість з них орієнтуються на побутові потреби, і з часом все більше вкорінюються в новому середовищі. Причин для цього чимало. Це не лише комфорт, а й такі фактори, як наявність дітей у родині, їхнє навчання та інші аспекти. Крім того, важливо врахувати, звідки людина виїхала: ситуація в Києві чи Львові суттєво відрізняється від життя в прифронтових містах, що постійно піддаються обстрілам. Також значущими є питання наявності житла для повернення та можливості працевлаштування, - підкреслив Грушецький.

Соціолог зазначив, що держави, в яких мешкає найбільше українських біженців, не відчувають значного тягаря від їхнього перебування.

"Не дивлячись на офіційні заяви, що біженці мають повернутися в Україну, об'єктивно топ країн, де найбільше українських біженців, розуміють, що їх не обтяжує утримання таких людей. Так, є певні соціальні витрати, але ми говоримо про людей молодшого та середнього віку, про велику кількість дітей, які легко асимілюються в суспільство і посилюють його. Тому складно уявити, що будуть створені умови, які мотивуватимуть виїхати з цих країн. Багато країн Європи хотіли б, щоб українські біженці залишилися", - вважає Грушецький.

У розмові з журналістами соціолог заявив, що загалом населення ЄС має спокійну позицію щодо українських біженців. Проте він зазначив, що є й групи осіб, які негативно ставляться до українців.

"У Європі існують помітні розбіжності між думками політичних еліт та звичайних громадян. Наприклад, більшість німців, опитаних у дослідженні, висловлюються проти постачання зброї Україні, вважаючи, що це може призвести до загострення конфлікту. Проте вони все ж підтримують нашу країну. Щодо питання біженців ситуація подібна. Європейці усвідомлюють переваги, які можуть принести біженці, але коли мова йде про абстрактні питання, вони можуть піддаватися впливу правопопулістських настроїв щодо емігрантів. Українці можуть стати політичним "страшилом" під час виборів. В цілому ж, населення Європи демонструє стримане ставлення до українських біженців," - зазначив Грушецький.

Раніше Антон Грушецький, виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології, провів підрахунки щодо реальної кількості українців, які перебувають за межами країни. За його словами, найбільше українців залишили свою батьківщину у 2022 році, а також частково у 2023 році.

Крім того, старший науковий співробітник інституту демографії та соціальних досліджень Лідія Ткаченко назвала країни з найбільшою кількістю працевлаштованих українців. Зазначається, що в Польщі менш суворі вимоги до знання мови і більше можливостей для українців влаштуватися на роботу без особливих додаткових вимог.