Сотник УСС, що віддав своє життя служінню "Пласту"

Патріотичне виховання та розвиток молоді в Україні активно здійснюється через осередки скаутської організації "Пласт", які розташовані в різних регіонах країни. Ця популярна організація, яка сьогодні має великий вплив, колись була під забороною. Серед її засновників виділяється Іван Чмола — полковник Січових стрільців, який боровся за незалежність України. Він пережив полон у Росії, зазнав арешту з боку поляків і став жертвою розстрілу радянських енкаведистів.

ZAXID.NET ділиться захоплюючими фактами про Івана Чмолу – військового, педагога та батька пластового таборування, який слугує яскравим прикладом для юного покоління.

***

Іван Чмола з'явився на світ у 1892 році в Солотвині, що тоді належало до Австро-Угорської імперії (тепер це територія Івано-Франківської області). Його мати, Кароліна, походила з родини німецьких торговців і виховала 13 дітей. При народженні хлопчикові дали ім'я Олександр, але всі його називали Олесем. Після того, як один з родичів, який також носив ім'я Олександр Чмола, вчинив серйозний проступок, батько вирішив змінити ім'я сина на Іван. Таким чином, Іван Чмола увійшов в історію під новим іменем.

Батько Івана Симеон Чмола був суддею, він одружився із Кароліною не через велике кохання, а тому, що дав слово другові. Перший чоловік Кароліни мав прізвище Дольницький: він помер, коли жінка була вагітна третьою дитиною, і перед смертю попросив свого товариша, Симеона Чмолу, подбати про його дружину та дітей.

Іван Чмола (праворуч) із батьками та братом Іринеєм

У Кароліни налічувалося 13 дітей, але лише троє з них дожили до дорослого віку: найстарший — Володимир Дольницький та двоє молодших — Іван і Іриней Чмоли. Хоча в родинах того часу розмовляли польською, сім’я Чмолів вирішила перейти на українську мову завдяки ініціативі синів Івана та Іринея.

Іван Чмола закінчив спершу народну школу у Бережанах, а потім гімназію у Перемишлі. Він з юності долучався до громадського життя, видавав підпільний учнівський журнал українською мовою. Вищу освіту здобував у Львові, а також закінчував студії у Варшавському університеті.

Іван Чмола - військовий, педагог і батько пластового таборування, який слугує прикладом для підростаючого покоління.

Хлопець захопився ідеєю створення скаутських гуртків після прочитання книги "Скаутинг для хлопчиків" лорда Роберта Баден-Пауела. Ця праця, видана у Великій Британії, швидко здобула популярність у всьому світі. Чмола активно перекладав фрагменти цієї книги та ділився ними з однодумцями. Він був переконаний, що "лише в рідній державі український народ зможе насолоджуватися справжньою свободою", а також вважав, що молодь потрібно готувати з ранніх років до служби в армії. Цікаво, що 6 з 9 генералів Української повстанської армії були вихованцями пластунських організацій.

Пластовий гурток Чмоли, разом із групами Олександра Тисовського та Петра Франка, став одним із трьох основних джерел, з яких виникла скаутська організація "Пласт". У 1911 році Чмола таємно започаткував свої перші гуртки у самому серці Львова, підкреслюючи на зустрічах, що "наш скаутинг не може бути лише розвагою, а повинен стати основою для створення нашого рідного українського війська". Він навчав молодь основам таборування, орієнтування на місцевості та стрільбі, проводячи практичні тренування поза межами Львова.

Літнім сезоном 1912 року Іван Чмола, відомий під пластовим псевдонімом "Чмоль", став ініціатором двотижневого вишколу на Говерлі. Цю подію вважають першим табором в історії "Пласту", а самого Чмолу - піонером таборування.

Чмола займався популяризацією військових навчань та керував стрілецькою організацією, яка, окрім іншого, розробляла військові підручники і організовувала виховні заходи. Під час Першої світової війни у Львові був створений мобілізаційний комітет стрільців, який за короткий час сформував першу бойову сотню Українських січових стрільців (УСС), до складу якої увійшла й Олена Степанів — перша жінка-офіцер в Україні.

Це була сотня, якою командував Іван Чмола, що брала участь у важких боях, зокрема на горі Маківка. У 1915 році сотник Чмола потрапив у полон до російських військ, де провів два роки. Після цього він очолив другу сотню Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців та активно долучався до боротьби з більшовицьким заколотом у 1918 році, а також брав участь у боях за Українську Народну Республіку. Після поразки УНР та окупації Чмола залишився жити в Галичині.

Іван Чмола знайшов свою половинку в особі Параскеви Мокроус, і разом вони оселилися в Яворові, що на Львівщині. У гімназії "Рідної школи" Іван викладав географію, історію, фізичну культуру та активно займався пластуванням і таборуванням у Карпатах.

Дружиною Івана Чмоли була Параскева Мокроус.

Цікаво, що Іван Чмола власноруч створив табличку з написом "Спіть, хлопці, спіть, про волю-долю сніть", яка була встановлена на горі Маківка на честь загиблих воїнів.

У 1930 році, після розпуску "Пласту" польською владою, Івана Чмолу, який був одним із найактивніших учасників цього руху, заарештували на 20 місяців. Після його звільнення з в'язниці йому було заборонено залишатися в Яворові. Проте, він повернувся до викладання в дрогобицькій гімназії і продовжував підпільну діяльність, спрямовану на патріотичне виховання учнів. Під час Другої світової війни Чмолу знову затримали польські власті.

Скаутмайстер Іван Чмола малює таблицю на хрест на могилу на горі Маківка, 6 серпня 1925 (фото проєкту "100 кроків. Історія Пласту")

Чмола повернувся додому в період радянської влади, регулярно відзначаючись у місцевому відділенні НКВД. У 1940 році разом із родиною він спробував втекти на Захід, але зустрів шахрая, який обманом заволодів їхніми грошима. У червні 1941 року Чмолу заарештувало НКВД, і з того часу про нього не надходило жодних звісток. Існує велика ймовірність, що він загинув у Дрогобицькій в'язниці 27 червня 1941 року. На території тюрми були виявлені дві великі спільні захоронення в'язнів, проте встановити, чи входив до їх числа Іван Чмола, не вдалося.

Обоє синів Івана Чмоли, Ігор і Тарас, пішли добровольцями до Стрілецької дивізії "Галичина", а дружина сама виїхала за кордон. У 1950 році уся сім'я переїхала до США. До кінця життя Параскева Чмола вірила, що її чоловік живий і повернеться додому.