Святослав Строгецький, Назарій Струк, Артем Кіребо та Роман Головко. Завтра у Львові відзначатимуть сумний день.

Міська рада запрошує жителів та відвідувачів міста взяти участь у церемонії прощання, закликаючи утриматися від розважальних активностей та святкувань у цей період.

Цю інформацію озвучила прес-служба, повідомляє DailyLviv.com.

Завтра, 14 червня, Львів попрощається з військовослужбовцями Святославом Строгецьким, Назарієм Струком, Артемом Кіребком та Романом Головком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Міська рада запрошує жителів та відвідувачів міста взяти участь у церемонії прощання, закликаючи утриматися від розважальних активностей та святкувань у цей період.

Останнє прощання з Романом Головком відбудеться о 09:30 в Храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці, що розташований за адресою: вулиця Пасічна, 83.

Церемонія прощання з Романом Головком та Святославом Строгецьким розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла у Львові. Після цього, приблизно о 11:30, відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок. Обидва захисники знайдуть свій останній спочинок на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв.

Прощання з Артемом Кіребком розпочнеться о 10:30 біля його родинного дому в Лисиничах за адресою: вул. Винниківська, 54. Об 11:00 церемонія продовжиться у Винниках, на вул. Лісна, 5/6, а о 11:20 – на Алеї Героїв у цьому ж місті. Після цього, о 12:00, відбудеться Чин похорону в Центральній Церкві Євангельських Християн-Баптистів "Дім Євангелія", що знаходиться на вул. Зелена, 11Б. Завершиться прощання о 13:15, коли захисника поховають на Личаківському кладовищі, у полі Почесних поховань новітніх Героїв.

Вшанування пам'яті Назарія Струка розпочнеться о 11:00 в його родинному домі, розташованому у Великих Грибовичах (вулиця Лесі Українки, 3). Церемонія похорону запланована на 12:00 у Храмі Косми і Дем'яна. Останній шлях захисника пройде у Великих Грибовичах.

Святослав Строгецький (04 червня 1993 - 14 квітня 2024) був мешканцем Львова.

Навчався у ліцеї №18 (колишня спеціалізована середня загальноосвітня школа з поглибленим вивченням англійської мови №18) Львівської міської ради. Згодом здобув професію токаря у вищому професійному училищі № 63 м. Львова.

За словами близьких, він мав пристрасть до музики та комп'ютерних ігор, завжди вирізнявся доброзичливістю і позитивом. Він був душею кожної зустрічі, проявляв ініціативу та був відкритим для спілкування і нових поглядів – з ним завжди було легко і захопливо.

З 2016 року брав участь в АТО/ООС, служачи в 24-й окремій механізованій бригаді, названій на честь короля Данила, у складі Сухопутних військ Збройних Сил України.

З початком широкомасштабного вторгнення я вирішив стати на захист своєї країни від агресії російських окупантів. У складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Збройних Сил України я боровся за територіальну цілісність та суверенітет України на напрямках Херсона та Донецька.

Отримав: президентську відзнаку України "За участь в антитерористичній операції", орден "За мужність" III ступеня, нагрудний знак "Учасник АТО" та знак "Ветеран війни".

У Святосава Строгецького залишилися дружина, сестра, брат, а також дідусь і бабуся.

Назарій Струк (21 грудня 1984 - 3 вересня 2024) народився в селі Великі Грибовичі, що розташоване в Львівській області.

Я отримував освіту в Великогрибовицькому ліцеї, раніше відомому як Великогрибовицька школа, що підпорядковується Львівській міській раді.

Займався обробкою склопакетів у ТОВ "СТЕКО" та в компанії "Вікна Клас", розташованій у селищі міського типу Куликів.

За словами близьких, він відзначався добротою та чуйністю, завжди був готовий прийти на допомогу. Мав безліч друзів, які цінували його за чесність і надійність. У вільний час захоплювався риболовлею, любив займатися ремеслом і цікавився технологічними новинками.

У 2024 році я приєднався до захисту рідної землі від агресії російських загарбників. Боровся за територіальну цілісність і суверенітет України на луганському фронті в складі 66-ї окремої механізованої бригади, названої на честь князя Мстислава Хороброго, що входить до складу Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Назарія Струка є мама, сестра та племінники.

Артем Кіребко (16 серпня 1991 - 3 червня 2025) – уродженець Львова.

Я навчався в загальноосвітній школі "Берегиня" у Львові, яка раніше була відома як школа №39 у Винниках. Після цього отримав юридичну освіту у Львівському інституті Приватного акціонерного товариства "Міжрегіональна Академія управління персоналом".

Професійно трудився в якості дизайнера на приватній компанії "Львів-Пласт".

За свідченнями близьких, він був справжнім сімейним чоловіком – доброзичливим, терпеливим та старанним. Його відрізняли скромність, простота в побуті та щире бажання допомогти іншим. Він ніколи не відмовляв у допомозі, був відповідальним і водночас мав природний дар лідерства, здатний згуртувати людей навколо себе.

У 2025 році я вирішив стати на захист своєї країни від агресії російських загарбників. Воював за територіальну цілісність та незалежність України на Сумському напрямку, служачи у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Артема Кіребка залишились донька, дружина, сестра, мати та батько.

Роман Головко (07.11.1984 - 07.06.2025) - мешканець Львова.

Отримав середню освіту в загальноосвітній школі №42 у Львові. Після цього вирішив продовжити навчання у Львівському національному аграрному університеті за спеціальністю "Економіка і підприємництво", а також здобув освіту з "Бухгалтерського обліку" у Львівському фаховому коледжі харчової та переробної промисловості, що є відокремленим структурним підрозділом Національного університету харчових технологій.

Після закінчення навчання я проходив обов'язкову військову службу.

Працював за спеціальністю, а згодом - у будівельній сфері та на шиномонтажі.

За словами близьких, він відзначався великою добротою і завжди прагнув підтримати тих, хто потребував допомоги. Його хобі включало рибалку та збір грибів.

У 2024 році я взявся за захист рідної країни від російської агресії. Воював за територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому фронті в складі 5-ї окремої штурмової бригади Київських Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Романа Головка залишилися дружина, батько, дядько, родичі, друзі та побратими.