Секрет MAGA

Від інавгурації Дональда Трампа минуло чимало часу, проте досі дослідники та політичні аналітики намагаються зрозуміти логіку й послідовність реалізації політичного курсу MAGA. Чи має він спочатку впроваджуватись в одній конкретній країні, а потім розширюватись на інші, чи ж це має відбуватись в усіх державах одночасно? Чи повинні всі політики молитися за Дональда Трампа та дарувати йому його портрети одночасно, чи варто спершу зосередитись на авторитарній Росії, а вже потім переходити до еліт ворожої ліберальної Європи? Ще й досі відсутній чіткий стандарт, як низько повинні кланятись члени іноземних делегацій, коли Дональд Трамп погоджується їх прийняти і нагородити кількома хвилинами своєї красномовної діалектики.

Про Джо Байдена казали, що в США скептично ставились до його віку. Що ж - американці зробили раціональний вибір, справжню електоральну революцію (скільки їх вже відбулося?) і замість системного політика в роках обрали літнього самозакоханого егоцентрика. Причому другий уже був президентом США раніше і практично нічим на посаді не запам'ятався (позитивним і конструктивним). Між пихатим порожнім піаром і системною, але непомітною рутиною вкотре обрали перше. Найближчі кілька років усім із цим жити. Вакцинуватися тепер потрібно не лише від вірусів, а й від самозакоханих самодурів.

Все більш очевидно, що майбутнє світу функціонуватиме в абсолютно новій парадигмі. Поки всі намагаються знайти підходи до нової адміністрації США та зрозуміти, як найкраще вибудовувати комунікацію з Дональдом Трампом, Ілон Маск безкоштовно ділиться своїми порадами. Цей винахідник і один із найбагатших людей на планеті мав тісні стосунки з Трампом і успішно освоював нові ролі, включаючи роль коміка. Маск регулярно робив інформаційні вкидання, щоб оцінити реакцію суспільства або ж просто провокував хвилі незадоволення (з чим ми вже стикалися з нинішньою українською владою). Він також розважав гостей Трампа на банкетах простими фокусами. Хоча сумнівно, що його залучали до MAGA для цього, чи матиме він інші значні досягнення — покаже лише час.

Щодо фокусів на застіллі, то це наче відродження практик давнього минулого. Коли існував багатий магнат чи шляхтич і регулярно організовував для подібних собі розкішні прийоми й бенкети. Відтак кожну можливість використовував для того, щоб вразити і здивувати гостей. Хто читав історичний роман Івана Нечуй-Левицького "Князь Єремія Вишневецький", пригадає епізод, коли головний герой наказав посипати пагорб біля свого маєтку сіллю, щоб створити гостям враження наче влітку, за ніч, випав сніг. Багато таких витребеньок приписують фундатору Почаївської лаври Миколаю Василію Потоцькому. Коштовними бенкетами славився й онук князя Василя-Костянтина Острозького Домінік Заславський (можливо, це йому лише приписали і такий образ князя - все ж перебільшення).

Якщо від конкретних випадків повернутися до загальної ситуації, то елементом більшості розкішних і помпезних бенкетів були також блазні. Блазнів мали королі, а також магнати. Інколи ними обмінювались, передаровували їх один одному. Блазні розважали публіку фокусами, а ще - вдавалися до дій, які поважному шляхетському товариству не личили. Часто для цього їх і тримали. Зараз часи інші. Приклади з Маском і блазнями магнатів мають відмінні контексти. Проте й цілком відкинути цю паралель важко. Сам Трамп не обмежує себе в тому, що можна і чого не варто озвучувати. Проте мільярдер Маск все одно може дозволити собі більше - він не президент і навіть не посадовець. Щось наче позаштатний радник президента, який будь-яку війну може завершити за два-три тижні. Навіть без заглядання ворогу в очі. Проте не для того, очевидно, мільярдера й винахідника Ілона Маска, шанувальника величі Путіна, брали на роботу в Білий дім.

Ще одна пляшка з Пшонкою?

Гра в асоціації має свої недоліки, але політика Дональда Трампа та його команди настільки непередбачувана, що це, можливо, єдине, що залишається для тих, хто намагається зрозуміти їхні наміри та знайти ключі до розгадки цього загадкового замку на вежі зі слонової кістки. Дональд Трамп і його оточення вдаються до образів, що виглядають надто недосяжними, незалежними та революційними. Чи відповідатимуть їхні гучні заяви та амбіції дійсності - поки що це залишається під великим знаком питання, і надій вірити їм не так уже й багато.

У сучасному дискурсі все частіше піднімаються теми інформаційних бульбашок та впливу соціальних мереж на розподіл суспільства. Політичний лідер, за визначенням, повинен бути вище цих проблем і, принаймні, відчувати різноманітність думок або знати про їхнє існування. Проте це, безумовно, не стосується Дональда Трампа, його команди та їхнього політичного курсу. Президент Трамп має схильність до авторитарних методів і відходить від уявлення про США, яке формувалося після Другої світової війни. У світлі досвіду своєї першої каденції, він підібрав відповідну команду, яка більше займається укріпленням його позицій та підтвердженням власної правоти, аніж інформуванням про важливі події. Таким чином, його оточення працює над зміцненням стінок бульбашки, в якій живе малий самозакоханий Дональд.

Це дійство поки що не зовсім нагадує двір та обстановку французьких монархів епохи абсолютизму, але певні контури вже починають вимальовуватись. Лицемірство і зарозумілість команди Трампа вражають. Потрібно лише трохи підвищити рівень марнотратства. Тоді вони не лише перевершать французьких королів тих часів, але й можуть вийти на новий рівень, досягнувши висот самого генпрокурора України за часів Віктора Януковича, Віктора Пшонки. Трампу вже презентували портрет. Тепер залишилась лише дрібниця - золотий унітаз.

Супермен Трамп та "хитрий яйцекрад Байден"

Це явище ще не стало об'єктом всебічного дослідження. Проте вже існуючі приклади дозволяють припустити, що яскравий блиск золотого унітаза може значно спотворити сприйняття реальності. У працях львівських єзуїтів XVII-XVIII століття можна натрапити на цікаве твердження: нібито, якщо людина довго спостерігає за зображенням тварини, вона починає набувати її характеристики. Вірити в таке важко, і, ймовірно, самі автори не були в цьому певні. Це скоріше був риторичний прийом, який відображав тодішні тенденції в оформленні тексту. Проте, якщо тривалий час захоплюватися власним відображенням і захоплюватися собою, можна втратити зв'язок із дійсністю. Завершуючи існуючі війни та конфлікти, легко не помітити, що тим самим створюєш нові, ще більш масштабні проблеми.

Ось як виглядає економічна війна, яку оголосив Дональд Трамп. Це схоже на адаптацію концепції Томаса Гоббса, де держава стає ворогом для інших держав. Важко передбачити масштаби та напрямки дій Трампа, а ще складніше оцінити наслідки його агресивної поведінки стосовно сусідів, партнерів та всіх інших. Однак можна з упевненістю сказати, що така політика завдає збитків американцям. Трамп запевняє, що в результаті США вийдуть переможцями, реалізуючи справжній MAGA, але наразі американці лише зазнають втрат. Чи варто довіряти Трампу? Безумовно! Він зумів покласти край війні Росії проти України ще до свого вступу на посаду. Пізніше він знову зупинив російську агресію проти України за рекордно короткий термін. Тепер він відмовився від плану зупинити Росію за 100 днів і намагається стримати її до Великодня, щоб остаточно завершити "це все" в найближчі тижні, а можливо, місяці... Або навіть роки?

Проте не варто звинувачувати Трампа - це все підступний Джо Байден. Якби Байден не заховав усіх курей та яйця, не використав увесь туалетний папір, особисто не підпалював автомобілі марки Tesla, усе в Трампа було б добре. У втратах, які зазнали американські технологічні гіганти (Apple, Meta, Amazon, Microsoft, Tesla тощо) через мита Трампа, теж винен Байден. Як і в найбільшому в історії США обвалі фондового ринку. І неважливо, що це все настало вже після інавгурації Трампа і є прямим наслідком його політики. The Wall Street Journal пише про втрату США 11 трильйонів від моменту інавгурації Трампа і з них 6,6 трильйона - після оголошення ним мит. Багато компаній зупиняють постачання своєї продукції до США. Американці втратять доступ до якісних брендів. Німеччина думає, чи тримати в США свій запас золота - один із найбільших у світі. У мемах вже тиражують новину про проблеми з постачанням до США сировини з Канади для виробництва туалетного паперу.

Це все дуже нагадує одну могутню країну, яка також мала дефіцит товарів і туалетного паперу зокрема. Аж надто чудову Трамп будує "страну". Американці вже виходять на протести... Друга каденція точно буде "кращою" за першу.