Танці в стилі "війна нас не зупинить"

Гармонійні рухи на танцювальному майданчику, де кожен вільний від осуду і не зобов'язаний дотримуватись строгих технік, дозволяють тілу розслабитись і позбутись негативу... Це танці в дусі "війна нас не зламає".

Вимушена переселенка із окупованої частини Запорізької області Тетяна Бачурська кілька років проводить у Львові танцювальну рухову терапію для тих, кого морально зламала війна.

На її платформі зустрічаються вимушені переселенці, які знайшли новий дім у столиці Галичини, дружини військових, а також звичайні жінки, яким потрібен танець, щоб відпустити біль минулих переживань, невдале кохання чи складні сімейні ситуації.

Життя розділилося на до і після

Перед початком великої війни, Тетяна Бачурська, яка була хореографом та психологом, проживала в шахтарському містечку Дніпрорудне, що знаходиться у Запорізькій області. Станом на січень 2022 року, населення цього містечка перевищувало 17 тисяч осіб, і воно розташоване за тридцять кілометрів від Енергодару. Дніпрорудне є єдиним містом, де проживають шахтарі в Запорізькій області, і славиться своїми родовищами унікальної для Європи руди, що містить 68% заліза (аналогічні запаси є лише в Аргентині та Бразилії). З березня 2022 року містечко опинилося під тимчасовою окупацією російських військ. Хоча українські символи залишалися на місці, наприкінці квітня окупанти зняли герб з вежі будівлі міської ради Дніпрорудного і замінили його на триколор загарбників. Окрім того, вони тримали мера містечка, Євгенія Матвєєва, під арештом, намагаючись схилити його на свій бік. На жаль, минулого року Євгеній Матвєєв помер після 2 років і 8 місяців перебування в полоні, де його катували в російських тюрмах. Мер шахтарського містечка помер у слідчому ізоляторі № 3 у російському місті Кізел, де також утримували українську журналістку Вікторію Рощину, яка зазнала жорстокого поводження під час своєї ув'язнення.

Тетяна Бачурська, за професією вчителька, проводить онлайн-уроки для учнів. У Львові вона активно займається соціальною діяльністю, відвідуючи тренінги на платформі трансформації Graham Bell. Також Тетяна стала учасницею фестивалю культурних меншин "Етнічний віночок", адже має болгарське коріння. Жінка написала книгу, в якій розповідає про своє нове життя у Львові та складний шлях евакуації з окупованої частини Запорізької області. Щоб покинути окупований Дніпрорудний, їй довелося пройти через сімнадцять блокпостів, де російські окупанти під час перевірок забирали у людей речі, які їм подобались — від техніки до одягу.

"Львів мене зустрів тепло, хоча в той день прилетіла ракета, -- розповідає Тетяна Бачурська для "ВЗ". -- Це місто мені завжди подобалося. До великої війни я привозила сюди дітей на екскурсії. Зараз дуже вдячна львівським власникам будинку за орендоване житло. Вони нам допомагали з усім-усім, що б ми не попросили. До моєї старенької мами вони ставляться, як до своєї рідної матері. Сподобалося, що у Львові гарно святкують Різдво -- з колядками, вертепами, галицькими традиціями. Бо у нашому містечку більше уваги приділяли святкуванню не Різдва, а нового року. До мурашок приємно те, що львівʼяни одягають вишиванки не тільки на великі свята. Це так гріє душу. Мені теж так хотілося одягнути національний стрій, але не мала вишиванки".

Цікавлюся в Тетяни, чи, справді, танець може вилікувати психологічні рани війни. Відповіла, що це хороший спосіб знайти сили рухатися далі, коли життя дало тріщину. Так було і з нею. Коли в жовтні 2022 року приїхала до Львова (з серпня евакуювалася до Запоріжжя, але звідти довелося тікати через посилені ракетні удари. -- Авт.), то майже рік не могла знайти в собі сили, щоб почати соціальне життя в новому місті. Була зовсім не в ресурсі. Лише через рік почала активне знайомство зі Львовом, традиціями галичан, культурним життям...

Яка роль метафоричних карт у танцювальній терапії?

Для досягнення максимального ефекту від терапевтичних танців Тетяна створила унікальні метафоричні карти. Цей інструмент, який активно використовують психологи для виявлення глибинних причин психологічних труднощів та шляхів їх подолання, складається з тридцяти карт. Кожну з них вона малювала, керуючись власними відчуттями та внутрішнім покликом. Таким чином, учасники танців можуть витягнути свою карту, яка допоможе їм зрозуміти стан їхньої душі, виявити психологічні блоки та страхи.

Тетяна Бачурська розповідає, що активно зайнялася танцювальною руховою терапією ще у Львові, отримавши диплом психолога та бажаючи знайти корисну справу. "Це стало моїм стилем життя, і тепер я працюю в "Гончаренко центрі". Пам'ятаю, як до мене звернулася жінка, яка зовсім не прагнула до руху. Коли я попросила її підняти руки, вона змогла лише трохи підняти долоні... Її стан був досить пригніченим. Але після кількох сеансів вона знову відчула радість життя і почала рухатися з красою".

Танці – це мистецтво взаємодії з тілом, яке навчає нас відчувати свої внутрішні блоки.

Тетяна Бачурська зазначає, що за стилем танцю та рухами рук можна виявити психологічні бар'єри та травми людини. Наприклад, якщо під час терапевтичної хореографії жінка лише рухає стегнами, це свідчить про її глибокий страх проявити свою сексуальність. У випадку, коли жінка піднімає обидві руки до неба, це означає, що вона відкрита до нового досвіду і не знає страху. А якщо ж руки підняті лише частково, це вказує на наявність психологічних блоків, що потребують уваги.

"Чому саме танцювальна терапія стала об'єктом моєї уваги?" — запитує моя співрозмовниця. "Коли я працювала в Дніпрорудному, мене вразило, як рух і танці впливають на дітей. Вони не лише фізично, а й морально зростали завдяки танцю. Їхній емоційний інтелект розвивався, а психологічний стан покращувався. Я спостерігала, з яким настроєм вони приходили на заняття і які емоції їх супроводжували після. Це було просто надзвичайно. Згодом я вирішила запропонувати танці і дорослим, адже в мене був готовий клас. Я сказала їм: "Давайте зустрічатися двічі на тиждень для танців". На третьому тижні дорослі почали ділитися своїми позитивними змінами."

Тетяна зазначає, що серед її учасників танцювальної терапії є 74-річна жінка, а також кілька студенток психологічних факультетів і один чоловік. "Танці – це глибоке дослідження тіла, де ми навчаємося відчувати наші "закриті" емоції. Адже тіло завжди говорить правду. Часто я стикаюся з людьми, які здатні на стратегічне мислення та аналіз, але коли спостерігаю за їхніми танцювальними рухами, помічаю багато психологічних блоків, над якими варто попрацювати. Французький хореограф Рудольф фон Лабан свого часу досліджував, як рухи людини впливають на її стан. Танцювальна рухова терапія є додатковим інструментом до традиційних психологічних методів".