У Харкові відбулася презентація фотопроєкту, присвяченого прикордонницям.

"На рівних". У Харкові відбулася презентація фотопроєкту, що розкриває історії 11 жінок-прикордонниць, які на початку повномасштабного вторгнення могли б покинути службу, але вирішили залишитися на своїх постах. Військовослужбовиці позували для фотографій як у військовій формі, так і в повсякденному одязі. Чому вони обрали цей шлях, навіть коли вдома їх чекають маленькі діти? Три історії цих героїнь розповіла Світлана Шекера.

В експозиції 11 постерів. На кожній по дві світлини однієї й тієї ж жінки. Перша - у військовому однострої. Друга - у цивільному. Тендітні й жіночні, водночас вони вирізняються великою внутрішньою силою. Прикордонниця Кароліна розповідає: разом із вівчаркою Івором несла службу в Харківському аеропорту. Там і застали її перші вибухи 24 лютого 2022.

Кароліна, спеціаліст з кінології 4-го підрозділу прикордонників:

Ми не зімкнули очей, рейси були скасовані. Почули перші вибухи, а з вікна побачили заграву. Коли це сталося, я вирушила до магазинів, щоб придбати патрони. Збирала речі, готувала собаку. Робила все, що потрібно, була готова до будь-якого розвитку подій. Зустріти ворога, стріляти, захищати себе і близьких — до всього була готова.

Кароліна сама виховує маленьку донечку. Та навіть за таких умов службу не полишила.

Кароліна, спеціаліст з кінології 4-го підрозділу прикордонників:

Хто її буде захищати? Мама. Мені не хочеться звільнятися. Мені подобається служба, навіть в такі зараз умови.

Ще одна учасниця проєкту, Оксана, не залишилася осторонь із початком повномасштабного вторгнення. Хоча зараз вона займає цивільну посаду, їй також довелося пережити гіркоту втрат.

Оксана, солдатка 4-го прикордонного батальйону:

Це була жахлива трагедія – наші дівчата загинули на блокпосту, коли влучила ракета. Це сталося у вересні 2022 року і стало величезним ударом для нас. Усі тоді стали переосмислювати ситуацію, адже, навіть перебуваючи на блокпосту, що здається відносно безпечним, ніхто не може бути впевнений у своїй безпеці, адже небезпека може прийти звідки завгодно.

Прикордонниця стверджує, що усвідомлює, для чого здійснює ці дії.

Оксана, солдатка 4-го прикордонного батальйону:

Заради перемоги. Щоб наше життя проходило в незалежній державі. Я сподіваюся на те, що в Україні нарешті запанує мир, щоб всі люди змогли повернутися до своїх родин, возз'єднатися, а також мрію знову опинитися в аеропорту, щоб продовжити там свою службу.

Марина із 2014 працювала на придністровській ділянці кордону. Потім у полтавському аеропорту. Довелося проявити витримку, коли в перший день вторгнення на територію летовища заїхав невідомий бронетранспортер.

Марина, військова з 4-го прикордонного підрозділу:

На ньому сиділи чоловіки в різних формах, без жодних шевронів або знаків розрізнення. Я просто зупинилася і подумала: нам необхідно вступити в бій. На щастя, згодом з'ясувалося, що це була поліція спеціального призначення. Їм також було доручено захищати аеропорт, і ми разом із ними почали виконувати поставлені завдання.

Вона також могла залишити свою роботу, але навіть не замислювалася про це.

Марина, військова з 4-го прикордонного підрозділу:

Я склала військову присягу на вірність народу України та її державі, зобов'язуючись захищати і оберігати їх. Мій батько - військовий, і для нього було б неприйнятним, якби я зрадила цю обіцянку.

Сьогодні представниці прекрасної статі в 4-му прикордонному загоні реалізують свої таланти в багатьох сферах діяльності.

Дмитро Кальницький - пресофіцер 4-го прикордонного загону:

Це і спеціалісти зі зв'язку, і оператори дронів, і кухарі, і медики, зокрема бойові медики, а також працівники фінансових та кадрових служб. Людина має можливість обирати, в якій сфері служити, що підкреслює важливість особистого бажання зайняти певну посаду і захищати свою країну.

Постери із 11 історіями прикордонниць виставлять у харківському метрополітені. Згодом їх побачать у Києві, Львові та Одесі.