У Львові відбудеться прощання із захисницею та двома захисниками. Хто вони були - новини Твого міста.

Захисників і захисницю похоронять на Личаківському цвинтарі, у секторі почесних поховань номер 87 (вулиця Пасічна).

У четвер, 27 серпня, місто Львів проведе в останню путь захисників Максима Іжова та Василя Шпіка, а також захисницю Тетяну Кучеряву. Цю інформацію оприлюднила пресслужба Львівської міської ради.

Церемонія похорону стартує о 11:00 в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Після цього, приблизно о 11:30, відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок.

Що можна сказати про них?

Максим Іжов (04.03.1992 – 11.10.2025) народився в Мукачеві, що розташоване в Закарпатті.

Отримав освіту в Мукачівському ліцеї №5, який підпорядкований Мукачівській міській раді в Закарпатті.

Проводив час у ролі торгового працівника на орендному підприємстві "Галицький ринок".

Згідно з розповідями близьких, Максим вирізнявся веселою вдачею, життєрадісністю, добротою, енергійністю та почуттям справедливості. Він був захоплений спортивними танцями, активно займався ними, а також віддавав перевагу музиці, риболовлі та спорту, зокрема футболу. У вільний час із великим задоволенням грав у мобільні ігри.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України.

У Максима Іжова є дружина, син, а також близькі друзі та родичі.

Василь Шпік (13 січня 1968 – 20 серпня 2026) народився в селі Суховоля, що розташоване у Львівській області.

Я отримував освіту в Суховільському ліцеї, який належить до Зимноводівської сільської ради у Львівському районі Львівської області.

Служив в армії за призовом.

Здійснював діяльність як ремонтник у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №55, що підпорядковується Львівській міській раді.

За словами близьких, Василь вирізнявся справедливістю, рішучістю, сильною волею та оптимістичним поглядом на життя. Він мав пристрасть до своєї професії, цінував активний спосіб життя і був великим прихильником спорту, особливо тенісу. У вільні хвилини любив займатися домашніми справами, дбати про затишок у домі та проводити час на природі, зокрема, збираючи гриби. Для своїх рідних він назавжди залишиться символом надійності, працьовитості та життєрадісності.

У 2023 році я взяв на себе обов'язок захищати свою країну від агресії російських окупантів. Моя служба була спрямована на охорону територіальної цілісності та суверенітету України на Донецькому фронті, де я служив у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Збройних Сил України, а згодом приєднався до 143-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

Отримав медаль "Ветеран війни".

У Василя Шпіка залишилися дружина, двоє синів, двоє онуків, сестри, брат та родина.

Тетяна Кучерява (24.02.1987 -- 26.08.2026) Уродженка селища Шевченкове Харківської області.

Навчалася у Шевченківській середній загальноосвітній школі №2. Згодом здобула вищу освіту в Національному технічному університеті "Харківський політехнічний інститут".

Випустилась з військової кафедри Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". З 2011 року розпочала свою службу у збройних силах.

За словами близьких, Тетяна вирізнялася добротою, позитивним настроєм, оптимізмом, турботливістю та цілеспрямованістю. Вона обожнювала подорожувати та насолоджуватися часом у колі родини. Її захоплення психологією призвело до отримання наукового ступеня кандидата психологічних наук.

З початком війни між Росією та Україною вона вирішила стати на захист своєї країни. Вивчила управління танком, завжди прагнучи покращити свої військові вміння. У 2015 році вона зробила історичний крок, ставши першою жінкою-танкісткою в Україні.

У 2016 році вона займала позицію заступника командира гуманітарного проєкту "Евакуація 200", що реалізувався в рамках Управління цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України. Її завданням було виконання надзвичайно важливої місії, пов’язаної з ексгумацією, транспортуванням і передачею тіл загиблих українських військових їхнім родичам. Після цього вона поділилася своїм практичним та бойовим досвідом з курсантами Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Отримала нагороди від Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

У Тетяни Кучерявої залишилися син, чоловік, мати, сестра та родина.