У Львові відбувся Всеукраїнський чемпіонат з баскетболу на інвалідних візках.

Збірна України здобула свою першу перемогу на "Іграх нескорених". Українські баскетболісти на інвалідних візках перемогли колумбійську команду спортсменів з інвалідністю з рахунком 12:6.

У Львові цими вихідними відбувся Всеукраїнський турнір з адаптивного баскетболу. Що ж робить цей вид спорту особливим у порівнянні з традиційним? І яку роль він відіграє, зокрема, для ветеранів російсько-української війни? Про це розповість Роман Гаврилів.

Уникнути захисників суперників, швидше дістатися до кошика і точно закинути м'яч — ось основна мета. Адаптивний баскетбол від звичайного відрізняється лише тим, що учасники грають на інвалідних візках.

На ігровому полі всі готові прийти на допомогу, навіть суперники.

Матч за третє місце в рамках Всеукраїнського турніру "Кубок титанів". Ветерани реабілітаційного центру "Титанові" зустрічаються з учасниками "Ігор нескорених". На резервній лаві сидить Павло Лучків, який здобув золото у стрільбі з лука на змаганнях 2023 року. Майже десять років тому він отримав черепно-мозкову травму на фронті, але знайшов у спорті нову мету.

Павло Лучків, ветеран російсько-української війни, призер "Ігор нескорених" зі стрільби з лука:

Це була така мрія. Не тільки моя, але й моїх друзів, які зараз загинули. Вони казали: "Павло, якщо ти став на цю дорогу, ти бачиш мету і кінцевий шлях, то іди по ньому. Іди, нехай тебе ніхто не зупиняє".

За перебігом гри спостерігає також Олександр, учасник команди "Титани-Львів".

Тут насправді існує дві гри - рукавиці вже зношені. Постійно потрібно пересуватися на візку і тримати все під контролем. Це ж швидкість, зміна темпу, гальмування та управління м'ячем.

Олександр походить з Донеччини і вже у 2014 році захищав населені пункти Луганської області. У віці 22 років він отримав серйозне поранення під Попасною.

Олександр Катаула, ветеран російсько-української війни, гравець команди "Титани-Львів":

Ти не уявляв, що чекає попереду, як рідні відреагують на твої труднощі з виконанням певних речей. До цього моменту твоє життя було насиченим, і ти все робив самостійно, використовуючи тільки свої ноги та руки.

На іншому боці поля – харків'яни, які стали засновниками першого в Україні клубу з баскетболу для людей з обмеженими можливостями. "Титани" прагнуть заробити якомога більше очок, але їхні зусилля виявляються безрезультатними.

На турнірі звучить звук металу від колісних крісел. Суперники змагаються за кожен сантиметр території, використовуючи всі можливі способи, щоб завадити опоненту просунутися далі.

20-50 на користь спортсменів з Харкова. Це, зокрема, результат зусиль Марини. У 16 років у неї виявили хворобу спинного мозку. Проте вже протягом 23 років вона невтомно виступає на баскетбольному майданчику.

Марина Єлишева, гравчиня команди "Харків-баскет":

Мені справді нелегко, адже я одна дівчина, а граю з хлопцями. Вони мають більшу силу. Це дійсно складно - ми змагалися зі Львовом, і це було ще важче, ніж з іншими командами.

Організатор і за сумісництвом капітан "Титанів-Львів" - Павло Козак. В адаптивному спорті понад 20 років. Це четверта спроба створити клуб.

Павло Козак, ініціатор та капітан команди "Титани-Львів":

Людський ресурс є значним, а витрати на фахівців не з маленьких. Ідея виникла завдяки залишкам фанатів з "старшого покоління", які усвідомлюють, що в командних видах спорту можна залучити більше ветеранів, цивільних осіб та людей з інвалідністю.

Спортсмен зазначає, що, незважаючи на всі виклики, в Україні існує шість клубів, орієнтованих на ветеранів. Він має намір заснувати ще чотири такі клуби та організувати товариські матчі з командами з інших країн.