У Львові вшанували пам'ять Андрія Парубія.

Його велич стане зрозумілою пізніше. Андрій Парубій справді був "великою людиною". Колишнього голову Верховної Ради України, голову РНБО, народного депутата Андрія Парубія вбили на вулиці Єфремова у Львові 30 серпня 2025 року. На вечорі пам'яті, у сороковини після загибелі, зібралися його друзі, рідні, колеги, а також громадськість Львівщини.

Батько Андрія, Володимир Парубій, згадував, як його син, ще в юному віці, відвідував засідання Львівської обласної ради першого демократичного скликання. Андрій був знайомий з В'ячеславом Чорноволом та іншими політиками і дисидентами, які боролися за незалежність України. За словами батька, протягом своєї політичної кар'єри Андрій завжди прагнув робити все можливе для України, бо для нього державність була понад усе.

"У цьому залі розпочалася справжня політична активність майбутнього спікера Верховної Ради України. Перша сесія першого демократичного скликання Львівської обласної ради стала подією, яка безперечно мала світове значення. Сини, разом із Чорноволом, стояли поруч з нами. В'ячеслав Максимович пішов з життя, а від того ж противника відійшов у вічність Андрій Парубій. Це була ціна нашої свободи," - підкреслив батько Володимир Парубій.

Незадовго до трагедії з Андрієм ми мандрували в автомобілі до Києва. Він вважав, що його вплив зростає завдяки роботі в комітеті оборони Верховної Ради. Дійсно, він досягнув чималих успіхів у цій сфері. Проте деякі моменти своєї діяльності Андрій Парубій не міг розкрити, оскільки це була державна таємниця.

Він очолював РНБО у найкритичніший момент для нашої держави -- коли держави могло й не стати. Його заслуга як голови Верховної Ради у тому, що прийняли Закон про мову. Андрій тоді поставив перед усіма керівниками фракцій питання руба: ми маємо це зробити. Він не боявся, він вважав, що це його обов'язок. Щоб Томос прийняти, треба було домовитися з усіма церквами й релігійними організаціями. Андрій збирав наради, і це була величезна робота для того, щоб наша православна церква стала незалежною.

Спогади про молодість Андрія Парубія, зокрема його активну участь у національно-визвольному русі 90-х років та молодіжних ініціативах товариства "Спадщина", стали темою обговорення його друзів Романа Миськи та Ярослава Рибака. Дослідник Василь Рожко також поділився інформацією про вклад Андрія у розвиток заповідника "Тустань". Він підкреслив, що нині "Тустань" щорічно приваблює понад 200 тисяч туристів, а село Урич здобуло визнання як одне з найкращих сіл у світі за версією Всесвітньої туристичної організації ООН.

"Упродовж усього свого життя я мріяв про відновлення українського лицарства, і мені хотілося, щоб це сталося в Тустані," -- поділився Андрій під час нашої подорожі. Він дійсно втілює поняття "лицар". Лицарство для нього асоціюється з честю, силою, добротою та здатністю любити. Андрій завжди залишався скромним, але водночас мав велику внутрішню силу. Йому не подобалися пафосні прояви, проте поняття "честь" займало важливе місце в його житті.

У своїй промові Тарас Родцевич, товариш Андрія та засновник МГО "Спадщина", підкреслив, що Андрій Парубій залишив естафету новим поколінням політиків, сподіваючись, що вони, як і він, з гідністю пройдуть свій шлях.