Атака на російське оборонне підприємство, вдосконалення мобілізаційних заходів | Колонка Згурця

У ніч з 20 на 21 травня підрозділи безпілотних літальних апаратів, співпрацюючи з іншими елементами Сил оборони, завдали удару по оборонному підприємству, розташованому в Орловській області, а саме - Болхівському заводу. Генеральний штаб Збройних сил підтвердив, що в районі працювало як мінімум десять українських дронів. Наразі зафіксовано пожежу в зоні цього заводу, деталі наслідків ще уточнюються.

З цікавого, там є відео, в тому числі з уламками наших дронів, які не підпадають під якісь попередньо відомі типи, ймовірно, це щось новеньке, яке також добре працює.

Болхівський завод є одним із провідних виробників та розробників напівпровідникових пристроїв і компонентів у Російській Федерації. Ці технології використовуються щонайменше у 20 інших російських компаніях для створення різноманітних систем озброєнь, зокрема для літаків Су, а також для ракетних комплексів на зразок "Іскандер" і "Кинджал". Завод розташований всього в 40 км від державного кордону з Росією.

Однак ворог також завдає жорстоких ударів, які приносять біль, адже вони супроводжуються втратами серед людей. Це сумно, адже наслідки наших систематичних помилок яскраво проявляються під час таких нападів з боку противника.

Учора близько 16:15 за місцевим часом відбувся ракетний удар "Іскандер" по стрільбищу Національної гвардії у Шостці, що в Сумській області. Це місце знаходиться всього в 40 км від кордону з Російською Федерацією, про що я згадував раніше.

На ворожому записі можна спостерігати, як розвідувальний дрон знаходиться в небі, відстежуючи маневри наших військових та стрільбище, після чого туди завдає удару "Іскандер". Командування Національної гвардії вже оприлюднило заяву, в якій підтверджується загибель шести бійців і поранення десяти.

Командування розпочало внутрішнє розслідування та відсторонило командира підрозділу Нацгвардії, поки що невідомо якого саме підрозділу. Можливо, того, що відповідає за безпеку в повітряному просторі над цим полігоном, який, ймовірно, знав про те, що в повітрі перебуває ворожий розвідувальний дрон. Проте не скасував ні бойову підготовку, ні вжив заходів для збиття цього дрона.

У Національній гвардії заявили, що керівництво та правоохоронні органи проведуть аналіз дій всіх службових осіб у рамках розслідування цього сумного інциденту.

Але, на жаль, такі випадки трапляються вже не вперше, і тому вже є необхідні процедури, необхідні розпорядження щодо дій в умовах загрози повітряних ударів, які, власне, унеможливлюють скупчення особового складу. Але бачимо, що є така трагічна реальність. І не виключно, що там якраз йшлося про абсолютно молодих бійців, які проходили підготовку якраз в навчальному батальйоні Національної гвардії, здійснювали стрільби на цьому полігоні.

Це північний регіон, де ворог активізує свої бойові операції. Сьогодні начальник штабу 13-ї бригади оперативного призначення "Хартія", Андрій Помагайбус, повідомив, що Російська Федерація збільшує чисельність своїх військ поблизу кордону в Харківському напрямку. Це може вказувати на підготовку до нової хвилі активних атак.

Нагадаю, що два тижні тому підрозділ "Хартія" звітував про успішну операцію, в результаті якої вдалося витіснити ворога з території на північ від Липців, що межує з лісовим масивом, який противник назвав Берлін. Це стало значним досягненням для цієї бригади Національної гвардії.

Наразі командир штабу 13-ї бригади зазначає, що противник прагне перейти до нової стадії активних бойових дій. Він активно залучає як бронетехніку, так і піхоту для підготовки та здійснення атак, а також використовує артилерію та безпілотники.

У будь-якому випадку, ми усвідомлюємо, що загрози з боку противника є надзвичайно серйозними. Вважаю, що заходи щодо протидії ворожим дронам, про які згадує начальник штабу, стають ключовими в боротьбі за розробку ефективних засобів і методів протистояння російській та українській тактикам. Обидві сторони наразі застосовують доктрину "кільцевої зони", яка дозволяє, завдяки використанню дронів, значно ускладнити логістику та поповнення військових підрозділів на різних ділянках фронту.

Тепер ми перейдемо до обговорення фронтових аспектів, а також специфіки військової служби в Україні, зосередившись на тому, як можна забезпечити позитивні зміни. Цю тему ми розглянули з підполковником Павлом Кишкарем, який є провідним фахівцем у командуванні Сухопутних військ.

Зазначимо, що висловлення Павла Кишкара є його особистою позицією, а не офіційною думкою командування Сухопутних військ, щоб уникнути можливих непорозумінь щодо аналізу ситуації.

20 квітня я мав змістовну бесіду з Віктором Кевлюком, експертом Центру оборонних стратегій. Він підкреслив, що в умовах, коли противник намагається закріпитися, необхідно вжити ряд заходів, які стосуються як системи протиповітряної оборони, так і ефективного використання дронів. Серед іншого він зазначив, що важливо розпочати інформаційну кампанію для підтримки мобілізації в Україні, оскільки це є критично важливою задачею.

Ми усвідомлюємо, що на лінії фронту не вистачає особового складу. Хлопці та дівчата, які захищають нашу територію, справжні герої, але їм потрібна серйозна підтримка. Постає питання: що робити з мобілізацією? Чи існують ефективні кроки, які можуть покращити цю ситуацію?

"Це дійсно всього лише моя особиста точка зору як громадянина. Моя позиція залишилася незмінною вже майже рік. Я вважаю, що існує три ключові напрямки, які можуть перетворити мобілізацію на більш ефективний процес, ніж те, що ми спостерігаємо сьогодні. По-перше, необхідно визнати неефективність чинної системи. По-друге, важливо розпочати діяльність за кордоном в умовах, в яких опинилися як українські громадяни, так і іноземці, готові стати на захист України. І нарешті, по-третє, варто направити на фронт підготовлених і добре оснащених чоловіків, які наразі служать в Україні, але перебувають в інших структурах, а не тільки в Збройних силах. Я вважаю, що залучення чоловіків призовного віку з Міністерства внутрішніх справ та інших органів, таких як НАБУ і ДБР, є дуже актуальним."

Павло Кишкар зазначив, що це також свідчить про рівень довіри українського суспільства до державного управління, яке визнає, що всі чоловіки призовного віку повинні пройти службу в армії: "Це стосується і тих, хто працює в інших відомствах і організаціях, але вже склав присягу на вірність народу України і має виконувати свої обов'язки в перших рядах, а не залишатися на другорядних позиціях".

"Це моя думка, яка залишається незмінною вже більше двох років. Я також висловлюю її в ваших передачах. Вірю, що це могло б суттєво змінити ситуацію. По-перше, це повернуло б довіру, а по-друге, покращило б статистику залучення чоловіків до військової служби," - зазначив він.

Не можу оминути питання щодо функцій ТЦК. З одного боку, вони несуть відповідальність за мобілізаційні плани, але з іншого боку, ми отримуємо інформацію про корупційні скандали, пов’язані з працівниками ТЦК у містах, таких як Одеса, Харків та Львів, про які нещодавно писали в ЗМІ. Декілька депутатів підкреслюють, що існує брак належного громадського та парламентського контролю над діяльністю ТЦК.

"Моя точка зору залишається незмінною протягом кількох років. По-перше, необхідно замінити термін 'мобілізація' на 'рекрутинг', по-друге, забезпечити справедливу оплату за військову службу. Якщо потрібно шукати ресурси для заохочення людей до служби в армії, можливе розширення варіантів стимулювання, таких як звільнення від певних податків або надання земельних ділянок. Я вважаю, що до цього питання можна підійти з різних ракурсів. Щодо діяльності територіальних центрів комплектування, я підтримую концепцію не боротьби з корупцією, а її профілактики. Сучасні системи, відповідні вимогам третього тисячоліття, передбачають використання електронних реєстрів, автоматизованого ведення військового обліку та обліку служби. Це також включає ведення медичних карток та інших даних, які впливають на можливість проходження військової служби в залежності від певних параметрів та соціального статусу особи", - зазначив Павло Кишкар.

Він також підкреслив, що переглянув своє ставлення до економічних підстав для бронювання від мобілізації в Україні.

"Я раніше був категорично проти фінансової мобілізації, відкупу від призову та фінансування армії за рахунок тих, хто сприяє розвитку економіки і може внести певні кошти. Проте моя позиція кардинально змінилася. Адже це ті ж люди, які вже мають можливість відкупитися. І було б краще, якби це відбувалося в офіційній формі, а не спонукало до корупції на рівні ТЦК. Тому тепер я підтримую ідею запровадження так званої фінансової відстрочки, адже це все одно відбувається, але в нелегальний спосіб, фактично кримінально. Тому необхідно терміново розглянути це питання та дозволити бізнесу взаємодіяти з державою в такому форматі", - зазначив він.

Ще один аспект, який викликає занепокоєння, полягає в появі в публікаціях засобів масової інформації звернень від наших офіцерів. Вони стверджують, що верхівка військового командування неефективно організовує операції, що призводить до втрат.

Зокрема ми говоримо про командира батальйону 47-ї окремої бригади "Магура" Олександра Ширшина, який спочатку зробив на своїй сторінці у Facebook це повідомлення, а потім сьогодні пояснював, що насправді йдеться про те, що він використовував всі можливі шляхи донесення цієї інформації, крім публічного варіанту. І це був його, власне, крайній варіант вплинути на ситуацію.

"Протягом 11 років ми вчимося вести бойові дії, і, попри всі зусилля, не завжди досягаємо успіху. Наш ворог також не є легким супротивником; він постійно адаптується та вчиться. Я не підтримую ідею медійного вирішення проблем в управлінні. Вважаю, що необхідно боротися всередині системи, наскільки це можливо. Я усвідомлюю, що відчуття безвиході притаманне і мені в професійній діяльності. Безумовно, іноді хочеться вийти і висловити своє обурення з приводу помилок, але, по-перше, це прямо пов'язано з діями ворога. По-друге, існують певні нюанси у призначенні тих чи інших командирів на відповідні позиції, які можуть бути як ефективними, так і не зовсім. Проте відповідальність за це лежить на всіх — від головнокомандувача до командирів різних видів Збройних Сил, і вони мають нести її на своїх плечах", — підкреслив він.

Павло Кишкар підкреслив, що їхня компетентність дозволяє їм формулювати правильні висновки.

"А щодо конкретного випадку, я командира, звичайно, по суті розумію, але форму донесення не підтримую. От така моя позиція, треба боротися. У нас немає інших Збройних Сил, у нас є ті Збройні Сили, в яких ми зараз проходимо службу, в них треба боротися, пояснювати, доносити. І ще раз кажу, ми теж зріз суспільства, ми теж неідеальні, в нас купа недоліків як всередині системи управління, так і в кожного з нас. Але треба шукати елементи об'єднання і об'єднання навколо конкретних бойових задач. Я думаю, що ми здатні на таке об'єднання. Це стосується не лише військових, а й суспільства загалом. Є купа проблем, розривів. І я думаю, що і зазначений командир знайде в собі силу продовжити боротьбу з російським окупантом", - вважає він.

Ми обговорюємо необхідність наявності мотивованого та кваліфікованого персоналу, а також важливість ефективного управління. Звичайно, все це має базуватися на сучасних технологіях і системах озброєння. Як Павло Кишкар, так і я, підтримуємо ідею активного розвитку технологічних рішень у різних сферах. Однак складається враження, що ми стикаємося з певним бар'єром у наших можливостях. У супротивника, здавалося б, модернізуються "шахеди", з'являються нові зразки техніки, в той час як наш потенціал, незважаючи на заяви про нові дрони та інші інновації, часом не демонструє цього потужного прогресу.

Я щойно закінчив кілька зустрічей з представниками системи, які прагнуть збільшити виробництво, і можу сказати, що враження лише позитивні. Прикро, що інформація про це доходить до фронту так пізно. І я можу пояснити причини. В системі, зокрема у військовому управлінні, Міністерстві оборони та Генеральному штабі, існує надто багато дубльованих функцій. Якщо б президент, як верховний головнокомандувач, знайшов у собі сміливість призначити конкретних осіб для кожного процесу, це б значно поліпшило ситуацію. Наприклад, Сухаревський відповідає за напрямок безпілотних літальних апаратів (БПЛА). І це не викликає запитань, оскільки довіра, на якій все базується, надає йому повноваження щодо закупівлі та розвитку відповідних напрямків — будь то сучасні оптоволоконні дрони, великі бомбардувальники чи діпстрайки. Всі ці рішення лежать на ньому, і він несе відповідальність за їх реалізацію.

На жаль, наша система залишилася незмінною. Ми все ще перебуваємо в умовах мирного часу, зазначає Павло Кишкар.

"Я наполегливо підкреслюю цю позицію. Якщо б система underwent стиснення, це б вимагало звільнення сотень людей з управлінських структур. На жаль, такого не відбувається. Система залишилася непорушною, радянською та надто тривалою. Ситуація не змінилася. Я неодноразово акцентував на цьому в наших ефірах, що управлінська система потребує кардинальних змін. Кожному процесу повинні бути присвоєні конкретні прізвища, імена та по батькові. Якщо президент довіряє такій людині, яка має відповідний досвід, знання та навички, я переконаний, що це не викликатиме сумнівів. Так, можуть виникати побоювання щодо можливих корупційних зловживань. Але, якщо одна особа відповідальна за певний напрямок, не може бути невизначеності щодо джерела корупції, якщо, не дай Боже, це станеться," - зазначив він.

Він також переконаний, що саме концепція особистої відповідальності слугує надійним бар'єром проти будь-яких корупційних дій.

Однак, з іншого боку, я дивлюсь на ці ситуації з максимальною прагматичністю. В Україні функціонує високотехнологічне виробництво, зокрема в рамках Укроборонпрому, і наразі його завантаженість складає лише 5-10%. Це стосується безпілотних літальних апаратів. Хоча я не можу точно вказати відсотки, уявіть собі масштаби недовантаження підприємств, які є ключовими гравцями в державному управлінні та економіці. Якщо б всі ці технології та дрони були представлені на фронті, скільки життів можна було б врятувати, і наскільки б простіше було нашим солдатам. Нажаль, поки що не з'явилися конкретні прізвища, які б відповідали за ці напрями. Система не прагне до оптимізації, а навпаки, намагається розширити військове управління, що й призводить до затримок у навчанні та постачанні зброї. Наша технологічна перевага над ворогом, нагадаю, існує. Так, російська сторона намагається навчатися, і ця перевага не є великою, але вона все ж таки є. Поки не з’явиться конкретна особа, нічого не зміниться. Знову буде створено нові управлінські органи, нові центри, але на лінії фронту не з’явиться необхідних боєприпасів. Я переконаний, що без скорочення і спрощення процесу прийняття рішень ми не зможемо обійтися, - підкреслив Павло Кишкар.

Не можу обійти стороною питання про перспективи наших керованих авіаційних бомб, адже остання розмова зосереджувалася саме на цій темі та потенційних шляхах реалізації цього проєкту.