Улюблений бізнесмен Володимира Путіна. Хто такий Алішер Усманов і яким чином йому вдалося уникнути санкцій Європейського Союзу.

На початку повномасштабної агресії Росії проти України російські олігархи, які роками накопичували багатства, обслуговуючи інтереси Кремля, почали зазнавати санкцій з боку США, Європейського Союзу та Великої Британії. Серед перших, хто опинився під ударом, були Міхаіл Фрідман, Пьотр Авен, Андрій Мельниченко та Алішер Усманов, які висловлювали своє здивування та невдоволення, стверджуючи, що "не можуть уявити, як жити в умовах обмежень", і порівнювали це з наслідками ядерного бомбардування Хіросіми.

А потім вони почали одночасно працювати над тим, щоб виключити себе з "чорних" списків: від подачі судових позовів до активного лобіювання через "дружні" уряди й бізнесові зв'язки. І їм потроху вдається досягати своїх цілей.

Аби вчергове продовжити санкції за порушення територіальної цілісності та суверенітету України, ЄС під тиском Словаччини і (несподівано) Франції 22 вересня взагалі вилучив з-під дії обмежень Усманова, а на вимогу Люксембурга - Фрідмана. Обох називають "улюбленими олігархами" Путіна.

Про уродженця Львова Фрідмана ЕП писала у контексті його колись головних українських активів - "Київстару" та націоналізованого колишнього "Альфа-банку" (нині - "Сенс банк"), а УП у 2023 році знайшла олігарха в Лондоні.

Як колишній фехтувальник Усманов став одним із ключових фінансових партнерів Путіна в металургії та як він трансформував спорт у "м'яку силу" Росії? Які обставини призвели до його ув'язнення? І яким чином він скористався бізнес-можливостями в тюркському регіоні для ослаблення санкцій?

"Золота" молодь Ташкента і судимість

У 1953 році в узбецькому місті Чуст з'явився на світ Усманов, син майбутнього прокурора Ташкента. З дитинства Алішер захоплювався фехтуванням, натхненний романом "Три мушкетери" Дюма. Незабаром він став частиною збірної СРСР, де й зустрів свою майбутню дружину Ірину Вінер, яка протягом багатьох років тренувала національну команду Росії з художньої гімнастики.

На початку 1970-х років Усманов вивчав міжнародне право у Московському інституті міжнародних відносин (МГИМО) разом із майбутнім речником президента РФ Бориса Єльцина Сергієм Ястржембським та мільярдером Фаттахом Шодієвим.

"У ті часи Москва здавалася мені епіцентром всесвіту - театри, балет, вишукані ресторани, чарівні жінки. Я пізнав усе, що тільки можна було пізнати," - згадував у 2020 році в інтерв'ю FT мільярдер.

У 1980 році 26-річного Усманова засудили до восьми років ув'язнення за шахрайство та співучасть в отриманні хабара. Вирок отримали і його друзі: син заступника голови КДБ Узбекистану та син міністра сільського господарства. Через шість років Алішера умовно-достроково звільнили за "щире каяття" та "зразкову поведінку".

З часом, ставши успішним підприємцем, Усманов заявляв, що його бізнес був під впливом політичних мотивів: нібито він став жертвою боротьби за владу в керівництві Узбецької РСР. У 2000 році Верховний суд Узбекистану ухвалив рішення про його реабілітацію, визнавши, що справа була вигаданою.

Після того, як Алішер накопичив мільярдні активи, у російських медіа періодично з'являлася інформація про його можливу причетність не лише до економічних злочинів, а й до зґвалтування. У 2007 році The Guardian згадував про ці підозри у статті про купівлю акцій Arsenal олігархом, але додав, що журналісти не змогли знайти переконливих доказів цих звинувачень. Пізніше видання повідомляло, що лондонський клуб безуспішно намагався перевірити ці звинувачення, залучивши для цього приватного детектива.

У 2017 році про звинувачення Усманова у зґвалтуванні на своєму YouTube-каналі згадав Олексій Навальний. Олігарх назвав всі чутки безпідставними, а провладне видання РБК заявило, що представники мільярдера надали редакції вирок суду - і в ньому йшлося лише про економічні злочини. Але сам документ так і не опублікували.

Магнат з різнобічними інтересами, що підтримує Путіна і кампанію "Це не Димон".

Після в'язниці Усманов спочатку зайнявся перекладами з арабської мови, але згодом переїхав до Москви й влаштувався до Радянського комітету захисту миру. Одразу після дозволу вести у СРСР підприємницьку діяльність Алішер у 1987 році першим відкрив кооператив з виробництва поліетиленових пакетів - "Агропласт", пізніше займався імпортом сигарет та балотувався до першого скликання Думи РФ.

У 1992 році підприємець став одним із засновників "Першого російського незалежного банку", а в 1995-му – компанії "Інтерфін", що займалася придбанням металургійних активів. Таким чином, Усманов разом із партнерами зміг накопичити частки в Оскольському електрометалургійному комбінаті (ОЕМК) та Лебединському гірничо-збагачувальному комбінаті.

Однак такий успішний старт на початку 90-х навряд чи був би здійсненним без співпраці з Андрієм Скочем, який у 1993 році надав Алішеру кредит у розмірі 14 мільйонів доларів, а згодом став співвласником компанії "Інтерфін". Пізніше вони разом заснували потужну металургійну корпорацію "Металоінвест".

Сьогодні Скоч є мільярдером і впливовим діячем партії "Єдина Росія", але в 1990-х роках, згідно з інформацією російських медіа, він нібито мав тісні стосунки з ключовими фігурами Солнцевського організованого злочинного угруповання. Обидва, і Скоч, і Усманов, заперечують ці звинувачення, хоча у 2014 році США наклали санкції на Скоча через його можливі зв’язки з кримінальним світом Росії. Також існували припущення про зв'язок Алішера з відомим злочинним авторитетом Шакро Молодим (Захарієм Калашовим).

Детально шлях Усманова в "буремні дев'яності" до статусу металургійного магната описав у своєму розслідуванні у 2017 році Навальний. За даними Фонду боротьби з корупцією (ФБК), діяльність "Інтерфіну" не була законною, оскільки левова частка операцій здійснювалася через тіньові та офшорні структури.

Коли наприкінці 1990-х Усманов врегулював борги вже своїх металургійних компаній перед "Газпромом", бізнесмена "взяв під крило" тодішній голова концерну Рем Вяхірєв і призначив його керівником дочірньої компанії - "Газпромінвестхолдингу". Там Алішер займався консолідацією газових активів в інтересах держкомпанії й одночасно металургійних - у власних. За версією ФБК, у більшості випадків мав місце "багатошаровий конфлікт інтересів", а консолідація була незаконною.

Алішер звинувачення відкидав, розпочавши з Навальним судову війну через наклеп і брехню. В одному з відеороликів Усманов сказав фразу, яка стала в РФ інернет-мемом: "Тьху на тебе, Олексій Навальний".

"Я ніколи не вважав себе олігархом, незалежно від обставин. Усі активи, які разом з партнерами ми отримали в Росії, були придбані на вторинному ринку, а не через так звані процеси приватизації. Мені ніколи нічого не дарували," - пізніше зазначив Усманов в інтерв'ю FT.

Олігарх лукавив, адже без підтримки з Кремля він точно не отримав би контроль над найбільш ласими медіа, телеком та інтернет-активами - від видавничого дому "Коммерсантъ" і телеканалів до мобільного оператора "МегаФон" та інтернет-компанії Mail.ru, яка згодом переросла в окремий холдинг з управління цифровими активами Mail.ru Group.

Частина угод була продиктована політичними міркуваннями або прямими вказівками із високих кабінетів. Так, у 2014 році Mail.ru Group отримала контроль над соціальною мережею "ВКонтакте", яка тоді була популярною серед опозиції. А засновник VK Павло Дуров покинув компанію та РФ. Його від'їзду передував конфлікт із Кремлем.

З 2012 року активи мільярдера та його співпартнерів стали частиною кіпрського холдингу USM Holdings. Усманов був одним із перших інвесторів у Facebook, Alibaba та в низці інших глобальних технологічних компаній. Він також інвестував у проєкти, пов'язані з російськими спецслужбами, зокрема в компанію "Цитадель", що забезпечувала технології для моніторингу й стеження в месенджерах.

На цьому тлі росли і його статки: вперше у рейтинг доларових мільярдерів Forbes він потрапив у 2005-му, а у 2012-2014-х вважався найбагатшим росіянином із 20 млрд дол. Зараз його капітал оцінюють щонайменше у 14 млрд дол.

У грудні 2021 року компанія USM Holdings реалізувала акції VK страховій компанії "Согаз", що належить Юрію Ковальчуку, банкіру, тісно пов'язаному з Путіним і вважається одним із творців медіа-системи, контрольованої Кремлем.

На питання, чи близький він до Путіна, Усманов у 2020 році відповів: "Я визнаю лідера країни, громадянином якої є. Я вважаю, що він - лідер номер один у сучасному світі. Але я ніколи не мав ніяких спеціальних доручень. Йому нічого не потрібно. Йому не потрібні олігархи, а лише міцна держава".

Проте це не відповідає дійсності. У 2017 році Олексій Навальний випустив ще одне знакове розслідування під назвою "Он вам не Димон", яке викликало масові акції протесту. У фільмі йдеться про те, як Алішер подарував Дмитру Медведєву розкішний палац на Рубльовці в 2010 році, під час його президентства.

М'яка сила Путіна у спорті

Як і багато інших російських олігархів, Усманов відіграв значну роль у просуванні "м'якої політичної сили" для Путіна через спорт. З його спортивним досвідом у фехтуванні та величезними статками, Алішер перетворився на впливового функціонера: спочатку керував російською федерацією фехтування, потім — європейською, а з 2008 року став президентом міжнародної федерації (FIE).

За наступні 14 років олігарх де-факто монополізував світове фехтування, чотири рази поспіль переобираючись на посаду президента FIE, за що отримував похвалу від Путіна за свою "рішучість".

Більше того, федерація опинилася у повній фінансовій залежності від структур Усманова: щорічно він надавав FIE, що базується в Лозанні, чеки на десятки мільйонів франків. За даними фінансового звіту FIE за 2020 рік, внесок Алішера в розмірі 5 мільйонів франків складав вражаючі 93% всіх доходів організації. Олігарх також інвестує кошти через свій благодійний фонд "For the Future of Fencing".

"Протягом 16 років ми формували нашу федерацію, значною мірою покладаючись на фінансову підтримку однієї особи – Алішера Усманова. Залежність від матері президента FIE, якого ми так сильно фінансуємо, не є прикладом ефективного управління", - висловився в 2024 році керівник Федерації фехтування Швеції та один з найрішучіших критиків Усманова Отто Дракенберг.

"У федерації є щедрий спонсор, який фінансує всі активності. Але його підтримка не триватиме вічно. З часом фінансування може закінчитися," – зазначив тодішній керівник фінської федерації Юнас Лютінен, підтримуючи колегу. "Якщо ти дійсно цінуєш щось, то готовий вкласти в це свої ресурси та зусилля," – прокоментував звинувачення представник олігарха.

Після введення санкцій з боку Заходу на початку великої війни, Усманов зупинив свою діяльність на чолі федерації, але його вплив залишився незмінним. 30 листопада 2024 року, незважаючи на продовження обмежень з боку ЄС через невдалу спробу їх оскаржити, Алішер знову обійняв пост президента FIE, отримавши 120 голосів, в той час як його суперник Дракенберг здобув лише 26. Вибори відбулися у рідному місті олігарха — Ташкенті.

Такий крок спровокував різко негативну реакцію з боку Федерації фехтування України та олімпійської чемпіонки Ольги Харлан, які вважають повернення Алішера "незаконним і аморальним". Ольга на Чемпіонаті світу 2023 року відмовилася потиснути руку росіянці Анні Смирновій після свого переможного поєдинку, оскільки Міжнародна федерація фехтування (FIE) під тиском Усманова дозволила росіянам брати участь у змаганнях у "нейтральному" статусі, а з 2025 року з прапором і гімном.

Попри те, що речник магната тоді запевняв у демократичності виборів, вже наступного дня Усманов, під тиском фехтувальної спільноти, знову добровільно призупинив виконання своїх обов'язків, аби забезпечити ефективність роботи організації.

У травні 2026 року група атлетів і їхніх тренерів надіслала звернення до Міжнародного олімпійського комітету (МОК) з проханням провести незалежне розслідування стосовно ситуації в Міжнародній федерації фехтування (FIE). Вони висловили занепокоєння щодо відсутності прозорості в управлінні федерацією та її дотримання правил. Серед конкретних зауважень були питання, пов'язані з участю російських і білоруських спортсменів у змаганнях, зокрема роль Усманова в цьому процесі. FIE, у свою чергу, ще раз спростувала всі звинувачення, запевнивши, що її діяльність є відкритою та прозорою.

Фехтування є ключовим, проте не єдиним спортивним напрямком, який підтримує Усманов: Алішер протягом багатьох років надавав фінансову допомогу російській художній гімнастиці, яку раніше очолювала його колишня дружина Ірина Вінер.

До того ж його холдинг "Металоінвест" був генеральним спонсором футбольних клубів "Динамо Москва" і "Зєніт", а у 2015 році олігарх виділив Російському футбольному союзу 1 млрд рублів (майже 15 млн євро) на покриття дострокового розриву контракту з Фабіо Капелло.

У 2007 році Усманов, слідуючи прикладу Романа Абрамовича з Chelsea, став власником 30% акцій лондонського Arsenal, якими володів протягом 11 років. У 2018 році він продав ці акції за 550 мільйонів фунтів. Крім того, він де-факто здійснював контроль над Everton через свого колишнього бухгалтера Фархада Мошірі, якому надав фінансування для футбольних інвестицій.

У Усманова немає власних дітей, проте його племінник Сарвар Ісмаїлов короткий час обіймав посаду в правлінні Everton. Компанія USM Holdings, яку очолює олігарх, фінансувала тренувальну базу клубу та отримала права на назву нового стадіону. У березні 2022 року Everton призупинив усі спонсорські угоди, а в кінці 2024 року Мошірі продав клуб американській компанії The Friedkin Group.

Ввели санкції - зняли санкції

Ще в 2018 році Усманов потрапив до "Кремлівського звіту", опублікованого Міністерством фінансів США, що містив імена 210 осіб, найближчих до президента Путіна, серед яких були чиновники та бізнесмени. Через п'ять днів після початку повномасштабної війни в Україні, 28 лютого 2022 року, Алішер став об'єктом санкцій з боку Європейського Союзу. Через тиждень аналогічні обмеження запровадили США та Велика Британія, які залишаються в силі й досі. Рада ЄС прямо зазначила, що він є "одним з найулюбленіших олігархів" президента Путіна.

Внаслідок запроваджених санкцій олігарх зіткнувся з серйозними проблемами щодо своїх активів: від арешту гігантської супер'яхти Dilbar завдовжки 156 метрів до обшуків у Німеччині. Усманов почав заявляти, що "утримується від політики". Він охарактеризував санкції як "величезну помилку", стверджуючи, що російські підприємці почали зменшувати інвестиції на Заході та повертати свої капітали на батьківщину. Мільярдер запевняв, що економіка Росії адаптувалася до нових умов. "Санкції, безумовно, завдають шкоди всім, але на даний момент вони більше вдаряють по європейцях", - зазначав олігарх у 2024 році.

Паралельно він почав "бомбардувати" суди країн ЄС позовами про скасування обмежень. Не з першого разу, але поступово мільярдерові вдається досягати свого. У 2025 році із санкційного списку ЄС виключили його сестру Гульбахор Ісмаїлову - це питання "на прохання Алішера", передане через голову МЗС РФ Сергія Лаврова, лобіював очільник МЗС Угорщини в уряді Орбана Петер Сійярто.

З літа 2026-го, за рішенням суду, під санкції не підпадає і яхта Dilbar - найдорожчий підсанкційний актив Усманова, оцінений у 600-735 млн дол.

Останні тижні обговорень щодо продовження санкцій проти Російської Федерації в Брюсселі виявили, що до позиції словацького уряду, очолюваного Фіцо, який вже тривалий час виступає за скасування санкцій проти Усманова, несподівано приєдналася Франція. Вона обґрунтувала свою підтримку необхідністю звільнення своїх громадян, які перебувають у в'язницях Азербайджану.

Хоча Баку і заперечує тиск на Париж, насправді Азербайджан разом із рідним для Алішера Узбекистаном та іншими тюркомовними і арабськими країнами (Катар, Казахстан, Туреччина) системно лобіював виключення Усманова із "чорних" списків ЄС, називаючи його "філантропом, який сприяв розвитку зв'язків між Заходом, Центральною Азією та ширшим тюркським світом".

І це їм, зрештою, вдалося.